Регламентуючи відбір зразків для проведення експертизи, Закон №877 не визначає термінів її проведення. Із цього приводу президент Союзу ювелірів України Дмитро Видолоб зазначив, що це надає можливість проводити експертизу роками, що для посадових осіб контролюючого органу є важелем для тиску на суб’єктів господарювання. Саме тому в Законі необхідно встановити граничні терміни проведення експертизи [5, с. 21 – 22].
Як уже зазначалося, проведення державного контролю нерозривно пов’язане із застосуванням заходів адміністративного примусу, у тому числі таких, що не пов’язані з відповідальністю.
Єдиного підходу у процесуальному регулюванні застосування зазначених заходів не існує, оскільки законодавство щодо здійснення контрольних проваджень, застосування заходів адміністративного примусу та адміністративних стягнень не є систематизованим, містить численні прогалини та протиріччя. Це є однією з можливостей його вибіркового застосування представниками контролюючих структур та відповідного порушення прав суб’єктів господарювання.
Серед заходів адміністративного примусу, що можуть бути застосовані до суб’єктів господарювання на інформаційно-аналітичній стадії контролю, необхідно назвати такі:
1) вимоги про припинення протиправних дій;
2) опломбування приміщень, засобів вимірювальної техніки, кас, архівів тощо;
3) вилучення доказів;
4) накладення арешту на предмети, документи, носії інформації;
5) адміністративний арешт активів.
Вимоги органів контролю про припинення протиправних дій за своєю правовою природою належать до заходів припинення і застосовуються з профілактичною метою на початковій стадії правопорушення [5, с. 687]. Зазначене право надано всім суб’єктам державного контролю у сфері господарської діяльності відповідно до положень ст. 8 Закону № 877. Такі протиправні дії можуть вчинятись як стосовно контролюючих структур у процесі перевірки (недопущення до проведення перевірки, створення перешкод у цьому) за її наслідками, так і третіх осіб (випуск неякісної продукції, робота у приміщенні, яке не відповідає вимогам пожежної безпеки тощо), але це суттєво не змінює їх юридично-протиправної природи.
Аналогічні права більшою мірою деталізації закріплено за податковими органами. Так, у присутності понятих та представників суб’єктів господарювання, щодо яких проводиться перевірка, службові особи податкової служби мають право опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Таке опечатування проводиться у зв’язку з відмовою суб’єктів господарювання проводити інвентаризацію або при проведенні адміністративного арешту активів [13.
На даний момент відсутні нормативно-правові акти, які визначали б порядок опечатування приміщень, кас, засобів вимірювальної техніки тощо Держспоживстандартом та податковими органами. Натомість виконання аналогічних повноважень врегульовано для органів Державної контрольно-ревізійної служби. Так, підставою для опечатування є відмова від проведення інвентаризації, закріплена відповідним актом, що є підставою для звернення до суду. До отримання відповідного рішення суду приміщення опечатуються на строк до 24 годин із правом продовження такого строку до отримання рішення суду. Опечатування фіксується протоколом, в якому зазначаються об’єкт (каса, касове приміщення, склад, архів), дата і час опечатування, прізвище та ініціали посадової особи, а також інших присутніх під час опечатування осіб. Протокол складається у двох примірниках і скріплюється підписами осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту. Перший примірник долучається до матеріалів перевірки, другий надається суб’єкту господарювання щодо якого проводиться перевірка [7].
Згідно з п. 9 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, службові особи наділені правом вилучення копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування об’єктів оподаткування, несплату податків та зборів.
Відповідно до Законів “Про захист економічної конкуренції” та “Про Антимонопольний комітет України” документи і речові докази надаються на адресу уповноважених осіб Антимонопольного комітету на їх вимогу. Виконання усних вимог фіксується в протоколі, в якому зазначаються також дата і місце його складання, прізвища уповноважених осіб із зазначенням їх посад, прізвищ осіб, які надають пояснення. У разі добровільного ненадання суб’єктом господарювання письмових та речових доказів, зокрема документів, предметів чи інших носіїв інформації, останні можуть бути вилучені на підставі розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України чи голови територіального відділення особисто або уповноваженими ними працівниками Антимонопольного комітету України, його територіального відділення.
Сам порядок проведення та оформлення такого вилучення врегульовано ст. 44 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (“Вилучення доказів, накладення арешту”) та ст. 265 КУпАП (“Вилучення речей і документів”). Згідно із ст. 260 КУпАП вилучення документів здійснюється з метою припинення адміністративних правопорушень, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення. Відповідно до змісту ст. 265 КУпАП та інших статей Кодексу і законів України [146], вилучення слід проводити за місцем знаходження доказів чи місцем знаходження суб’єкта господарювання у його робочий день і час; оформляти протоколом, який в обов’язковому порядку повинен складатися у присутності представника суб’єкта господарювання, з наведенням повного переліку вилучених документів (назва, дата, номер, кількість сторінок), містити підписи сторін; із залишенням копії протоколу суб’єкту господарювання.
В окремих випадках проведення вилучення доказів проводиться на підставі рішення суду [10; 139]. Так, органи ДПС вправі вилучати оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису, що скріплюється підписами сторін. Вилучення чи накладення арешту на майно, предмети, документи, інші носії інформації органами АМК у разі здійснення за місцями проживання та іншими володіннями осіб – на підставі рішення господарського суду.
У разі, коли вилучити докази немає можливості, уповноважені АМК особи накладають арешт на предмети, документи, інші носії інформації, що можуть бути доказами чи джерелом доказів у справі.
Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів (що підтверджують факти порушення законів України про оподаткування) здійснюватися на підставі рішення суду про проведення адміністративного арешту активів посадовими особами податкових органів зі складенням їх опису, що має скріплюватися підписами сторін, і залишенням платнику податків копії таких документів.
Адміністративний арешт активів може проводитись у випадках, коли:
1) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов’язані з отриманням інших об’єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп’ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування;
2) відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, спеціальні дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності електронних контрольно-касових апаратів, комп’ютерних систем;
3) відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов’язковою відповідно до закону, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з переведення активів за межі України, їх приховування або передачі іншим особам.