систематизація банківське законодавство
Постійний розвиток і ускладнення фінансових відносин об’єктивно вимагають забезпечення їх відповідною законодавчою базою. Правотворчий процес, як основний засіб здійснення державної політики гармонізації суспільних взаємодій, покликаний задовільняти цю нагальну потребу суспільства [9; с.49]. У той же час на правотворчий процес можуть негативно впливати різні державницькі фактори (наприклад, нестабільна політична ситуація, прийняття ряду неякісних нормативно-правових актів тощо). Тоді, для забезпечення належного розвитку українського законодавства, і проводиться систематизація законодавства.
У різні періоди життя держави потреба у систематизації законодавства буває різною. Коли накопичується протягом багатьох років великий обсяг нормативно-правового матеріалу, коли діє значна кількість нормативних актів, прийнятих у різні періоди, і до того ж ті, що дублюють один одного, систематизація законодавства особливо необхідна.
В умовах же революційного перетворення правової системи, коли скасовуються великі нормативні блоки, що регулюють застарілі відносини, коли створюється якісно нова суспільно-економічна система, яка об’єктивно потребує оновлених законів – систематизація законодавства виступає на другий план.
Сьогодні в Україні темпи правотворчої і, насамперед, законодавчої діяльності як ніколи дуже високі. Створються сотні і тисячі нових нормативних актів, що суттєво змінюють характер й основні принципи правового регулювання. Проте, якщо нині цим не займатися швидкими темпами, в майбутньому виникнуть великі труднощі стосовно знаходження і використання чинних норм права. Справа ускладнюється і тому, що сьогодні, коли створюється практично нова правова система України, необхідно терміново вирішити долю формально чинних в країні нормативних актів та їх частин, які повністю або частково протирічать новим нормативним рішенням або безнадійно застаріли [18; с.402].
Потрібно зазначити ще один аспект необхідності проведення систематизації – конституційний. Прийняття та введення у дію Конституції України у 1996 році, а в подальші роки – і набрання чинності новими конституційними змінами та доповненнями, зробило особливо актуальною проблему перегляду усього чинного нормативного масиву, його систематизації та приведення у відповідність з нормами Конституції України. Систематизація законодавства має розглядатися як новий складний етап у розвитку законодавчої бази в Україні. Приведення вітчизняного законодавства у форму функціонуючої системи, доступної та зрозумілої населенню, має сприяти не тільки підвищенню ефективності і правового регулювання, але й вирішенню такого важливого політичного завдання, як зміцнення законності [14; с.28]. Тому систематизація законодавства України – це не тільки упорядкування останнього, а й головна умова його розвитку та удосконалення, без чого буде важко побудувати правову державу [13; с.30]. Ось чому створення належної законодавчої бази, що вимагає впорядкування законодавства, приведення його в єдину, внутрішньоузгоджену та цілісну систему необхідне для реалізації державотворчих завдань [16; с.31].
Упорядкування законодавства має сприяти повнішому використанню законів, підвищенню рівня правового виховання, юридичної культури суспільства. Систематизація законодавства дозволяє удосконалювати закони та інші нормативно-правові акти, уникати протиріч нормативно-правових актів між собою, так званих колізій, ефективніше використовувати нормативні акти на практиці [7; с.11].
Як бачимо, систематизація законодавства – це важливе явище, яке виникає на певному етапі функціонування будь-якої національної галузі права. Саме такий момент наступає і для фінансових (у тому числі банківських) відносин. Вони потребують адекватного фінансово-правового нормативного регулювання, яке може бути досягнене шляхом проведення конкретних систематизаційних процесів.
Необхідність систематизації чітко прослідковується і в останніх тенденціях розвитку банківського законодавства на міжнародному рівні. У державах Європи та пострадянського простору, а також країнах Америки набувають все більшого поширення думки про реалізацію різних форм систематизації. Результатами такої діяльності стають як інкорпораційні збірники та консолідаційні акти, так і прояви вищої форми систематизації – кодифікації: Кодекс банківської практики (Великобританія), Банківський кодекс Республіки Білорусь. Великим досягненням міжнародної спільноти стало прийняття негласного „банківського кодексу” – Директиви Європейського парламенту і Ради Європейського Союзу „Щодо започаткування діяльності кредитних установ та її ведення” [1]. Іншими словами, інтеграція України до Європейського Союзу потребує систематизації у сфері банківського законодавства.
Розглянемо ще одну сторону необхідності проведення систематизації банківського законодавства – це злочинність у банківській сфері.
Ми погоджуємося з думкою про те, що категорія зловживань у банківській сфері найбільш суспільно небезпечна і здатна підірвати основи економіки й остаточно зруйнувати фінансову систему країни [17; с.447]. Підвищена суспільна небезпечність злочинів у банківській сфері визначається такими факторами: 1) злочини у цій сфері негативно впливають на функціонування економічної системи держави; 2) розслідування злочинів, вчинених з використанням окремих банківських операцій, у багатьох випадках ускладнюються тим, що його ефективному проведенню одночасно протидіють як злочинці, так і недобросовісні банкіри; 3) злочинна діяльність у банківській сфері характеризується різноманітністю, високоінтелектуальним характером, швидкою адаптацією злочинців до нових форм і методів підприємницької діяльності, що дозволяє відносити кримінальні справи про ці злочини до категорії особливої складності та вимагає від правоохоронців застосування новітніх знань і можливостей [19; с.48].
Протиправна діяльність у банківській системі в основному пов’язана із зловживаннями при оподаткуванні, при наданні кредитів, позичок, незаконною емісією цінних паперів банків, вексельним обігом, нецільовим використанням та розкраданням бюджетних коштів, приховування [18; с.302]
Звернемося до статистичних даних [14]. Зокрема, у 2008 році Міністерством внутрішніх справ України виявлено 3294 злочини у сфері банківської діяльності. Вражає динаміка злочинів, вчинених безпосередньо у банках: у 2006 році – 1180 злочинів, у 2007 році – 1316 злочинів, у 2008 році – 1547 злочинів. З наведених даних, ми бачимо, як активізується злочинність – спочатку на 11,5 %, потім – на 17,6 %.
Якщо порівняти з даними про злочинність у інших підгалузях фінансового права [1], то висновок буде невтішним. Так, наприклад, у 2008 році вчинення злочинів у сфері бюджетної системи України зменшилося на 21,3 %, вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами – на 22,8 % порівняно з попереднім роком тощо.
Першопричина злочиної активності при здійсненні банківської діяльності – недосконалість банківського законодавства. І хоча Національний банк України продовжує роботу по підвищенню надійності фінансово-кредитної системи та забезпечення прозорості банківських операцій, загальний стан фінансово-правового регулювання банківської діяльності не покращується.
Існує нагальна потреба у подальшому доопрацюванні нормативної бази в частині запровадження рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду щодо розкриття банками кількісної та якісної інформації, а також внесення змін до нормативно-правових актів щодо вдосконалення річної фінансової звітності банків в Україні в частині урахування нових вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності [10; с.34]. Такі та інші зміни та доповнення до банківського законодавства, а також уніфікація банківських норм можлива тільки за допомогою проведення процедури систематизації.
Отже, на підставі вищенаведених тверджень, виокремимо наступні аспекти необхідності проведення систематизації банківського законодавства. Систематизація банківського законодавства:
1) забезпечить подальший розвиток фінансового законодавства, адже буде здійснено аналіз, обробку та групування норм банківського законодавства, створено новітню систему банківських нормативно-правових актів, узгоджено її з іншими актами фінансового права;
2) обумовить згідно Конституції України новий етап розвитку правової держави в напрямку перегляду та уніфікації банківського законодавства України;
3) реалізує у відповідності до міжнародних тенденцій позитивну еволюцію банківського законодавства України;
4) зменшить можливість порушення фінансових (у першу чергу банківських) норм та, як наслідок, знизить рівень злочинності.
Крім того, систематизація банківського законодавства забезпечить вірне тлумачення усіх необхідних фінансових норм, а також виступить передумовою ефективного правового виховання людей, навчання студентів та здійснення нових наукових фінансово-правових досліджень.
Через брак наукових розробок у фінансовому праві стосовно систематизації, при розгляді її теоретичних аспектів звернемося до положень теорії права. Пізнання суті систематизації законодавства пропонується здійснити шляхом послідовного розкриття таких її аспектів: 1) термінологічна визначеність; 2) мета і предмет; 3) історичний досвід застосування; 4) форми систематизації законодавства. Зупинимось на цих аспектах.
Категорії „систематизація законодавства” та „систематизація банківського законодавства” співвідносяться як загальне та одиничне. Тому, перш за все, необхідно з’ясувати, що являє собою систематизація законодавства у загальному розумінні. Базуючись на її характеристиці, в подальшому можна буде вияснити сутність систематизації банківського законодавства.
За етимологічною характеристикою поняття „систематизація” походить від грецького слова „systema”, що означає „ціле, складене з частин; поєднання”. У загальнонауковому розумінні, це діяльність, спрямована на розташування окремих елементів у певному порядку і об’єднання їх в одне ціле, тобто зовнішня обробка певного матеріалу [11; с.112].