- формує екологічну відповідальність фізичних та юридичних осіб за наслідки антропогенної діяльності;
- забезпечує компенсаційні гарантії постраждалим, незалежно відфінансового стану винуватця;
- стимулює протиаварійні заходи за рахунок диференціації страховихтарифів та ін.
На завершення вивчення цього питання слід зробити висновок, що екологічне страхування необхідно розглядати як один з економіко-правових важелів безпеки економіки України.
Ключові положення та поняття для засвоєння
1. Необхідність страхування відповідальності
2. Характеристика страхування відповідальності
3. Суб'єкти та об'єкти у страхуванні відповідальності
4. Особливості страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
5. Функції Моторного (транспортного) страхового бюро.
6. Міжнародна система "Зелена картка".
7. Особливості страхування професійної відповідальності
8. Визначення розміру страхового відшкодування у страхуванні професійної відповідальності
9. Доцільність страхування відповідальності роботодавців.
10. Класифікація страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції.
11. Зміст та функції екологічного страхування.
Рекомендована література
Основна:1, 5, 8, 9, 14, 16,17, 19.
Додаткова: 1,14, 20, 28, 40.
Розділ 4. Перестрахування
Тема 10. Перестрахування і співстрахування
Міні-лексикон
Перестрахування, співстрахування, перестраховик, цедент, ретроцедент, цесія, ретроцесія, цедування ризику, цесіонарій, перестрахувальний сліп, перестраховування на базі ексцедента збитку, перестраховування на базі ексцедента, ліміт відповідальності страховика, комісія перестраховувальна, квота у страхуванні, ексцедент ризику, ексцедент збитку, ексцедент збитковості, договір перестрахування, детальний сертифікат, тантьєма, непропорційне перестрахування, пропорційне перестрахування, факультативне
перестрахування, облігаторне перестрахування, факультативно-облігаторне перестрахування.
Для усвідомлення цієї теми, в першу чергу, необхідно зазначити, що перестрахування становить систему економічних відносин, згідно з якою страховик, приймаючи на страхування ризики, частину відповідальності за ними передає на узгоджених умовах іншим страховикам з метою створення збалансованого страхового портфелю, забезпечення фінансової стійкості та рентабельності страхових операцій. Перестрахування не лише захищає страховиків, а сприяє захисту самого страхувальника.
Після розкриття поняття перестрахування, слід визначити, якими принципами керується перестрахування та у чому полягає його специфіка.
Необхідно звернути увагу на те, що передавання ризиків у перестрахування може здійснюватися постійно або одноразово, що зумовлює відміни у методах передавання ризиків у перестрахування та в оформленні правових взаємовідносин сторін (факультативні; облігаторні;
факультативно-облігаторні). Для кращого усвідомлення питання, доцільно зробити порівняльний аналіз методів перестрахування та визначити недоліки та переваги кожного з них.
Окремо у вивченні теми необхідно приділити увагу формам проведення перестрахувальних операцій. Необхідно з'ясувати, що існує безліч різних за формою перестраховувальних договорів та немає стандартного, спільного для всіх страхових компаній договору. У кожному окремому випадку договори перестрахування мають свої певні особливості, різняться частками участі у договорі ставками премії, власним утриманням. Слід зазначити, що визначення частки ризику, яку слід залишати на своєму утриманні е складним питанням для практичного перестрахування. Необхідно звернути увагу на те, що всі договори можна поділити на дві основні групи, які відрізняються системою розподілу ризиків між перестрахувальником і перестраховиком. До них належать пропорційна (квотний договір; договір ексцедента суми; квотно-ексцедентний договір) і непропорційна (договір ексцедента збитку;
договір ексцедента збитковості) форми проведення перестрахувальних операцій. У вивченні цього питання слід визначити, в яких випадках використовується та чи інша форма перестрахування та як проходить розподіл ризиків і премій згідно того чи іншого договору. Доцільно звернути увагу на особливості, які враховуються в укладанні кожного окремого виду договору.
Завершуючи вивчення питання перестрахування необхідно, з'ясувати які особливості притаманні перестрахуванню ризиків у нерезидентів, та вимоги, що ставляться до перестрахування цих ризиків. Для цього
рекомендується ознайомитися з діючим законодавчим та інструктивним матеріалом.
Особлива увага в цьому розділі призначається питанню співстрахування, тобто страхуванню, коли декілька страховиків беруть участь певними частками у страхуванні одного й того ж самого ризику. Для кращого усвідомлення матеріалу доцільно зробити порівняльну характеристику таких категорій, як страхування, перестрахування та співстрахування, визначити відміни між ними та спільні риси.
На завершення теми треба звернути увагу на те, що перестрахові компанії можуть створювати свої об'єднання (пули). У вивченні цього питання слід визначити види таких пулів, головні принципи організації та завдання, які вирішуються шляхом їх створення.
Ключові положення та поняття для засвоєння
1. Мета й економічна сутність перестраховування.
2. Функції перестраховування.
3. Особливості методів перестрахування.
4. Специфіка договорів перестрахування.
5. Зміст факультативного перестрахування.
6. Характеристика облігаторного перестрахування.
7. Особливості факультативно-облігаторного перестрахування.
8. Порівняльний аналіз методів перестрахування.
9. Зміст активного та пасивного перестраховування.
10. Умови пропорційного перестрахування.
11. Характеристика квотного перестрахування.
12. Умови договору ексцедентного перестрахування.
13. Механізм здійснення квотно-ексцедентного договору.
14. Умови використання непропорційного перестраховування.
15. Сутність співстрахування та механізм його застосування.
16. Особливості становлення ринку перестрахування в Україні
Рекомендована література
Основна: 1, б, 7, 8, 9, 14, 16, 17, 19. Додаткова:1, 15, 16, 23. 41.
Розділ 5. Основи фінансової діяльності страховика
Тема 11. Доходи, витрати і прибуток страховика
Міні-лексикон
Валовий дохід страховика, валюта страхування, витрати страховика, доходи від страхової діяльності, збитковість страхової суми, норми доходності, прибуток балансовий, прибуток від діяльності по страхуванню життя, прибуток від інвестицій, прибуток від страхової діяльності, прибуток у тарифах, собівартість страхових операцій, фінансовий результат страхових операцій.
У вивченні цієї теми слід ознайомитися з діючим інструктивним та нормативним матеріалом, який стосується формування доходів, витрат та прибутку страховика. Як відомо з попередніх засвоєних тем курсу, головною особливістю діяльності страхової компанії є те, що страховик спочатку акумулює кошти, які надходять від страхувальника створюючи необхідний страховий фонд, і тільки після цього здійснює витрати, пов'язані з компенсацією збитків за укладеними страховими угодами. Слід відрізняти доходи страховика, які він може отримувати безпосередньо від страхових операцій, інвестиційної діяльності, та доходи, які не належать, ні до страхових ні до інвестиційних, наприклад, доходи від здавання майна в оренду, консультаційної діяльності та ін. Для того, щоб з'ясувати основу формування кожного з цих видів доходу, доцільно повторити раніше вивчені теми третього розділу курсу, згадати, як визначається страхова сума і страховий тариф з кожного виду страхування, та їх залежність від форм проведення.
Після розкриття поняття "доходи" необхідно з'ясувати, що у процесі розподілу страхового фонду формуються витрати страховика, склад і структуру яких визначають два взаємопов'язаних процеси: погашення обов'язків перед страхувальниками та фінансування діяльності страховика. У зв'язку з цим у вітчизняній страховій практиці прийнято наступну класифікацію витрат:
- виплати страхового відшкодування і страхових сум;
- відрахування в запасні фонди та резерви внесків;
- відрахування на попереджувальні міроприємства;
- витрати на ведення справи;
- інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.
Особливу увагу треба звернути на специфіку визначення собівартості страхових операцій. Доцільно визначити, що окрім вищезазначених витрат страхової компанії існують витрати, пов'язані із забезпеченням процесу інвестування та розміщенням тимчасово вільних коштів, і витрати,
пов'язані з одержанням доходів, від інших (крім страхових і інвестиційних) господарських операцій.
Необхідно з'ясувати, що способом порівняння доходів і витрат страховика за певний звітний період визначається фінансовий результат його діяльності, який є головним показником ефективності роботи компанії. Слід зазначити, що під фінансовим результатом страхових операцій розуміють вартісну оцінку підсумків господарювання страховика. Доцільно звернути увагу, що він визначається як по страхових операціях у цілому, так і по кожному виду страхування окремо.
Необхідно з'ясувати, що визначення фінансового результату діяльності страхових компаній має свою специфіку, тобто може набувати форми прибутку або збитку. В опрацюванні цього питання необхідно детально розглянути механізм формування прибутку та чітко усвідомлювати, що балансовий прибуток страховиків поділяється на прибуток від страхової діяльності, від інвестиційної діяльності та прибуток від інших операцій. Балансовий прибуток страховика розподіляється за спільними для всіх суб'єктів підприємницької діяльності принципами. Особливу увагу необхідно звернути на те, що прибуток страховиків для цілей оподаткування не визначається.