Як правило, сторони не зацікавлені оскаржувати рішення, які постановлені на їх користь. Однак слід мати на увазі, що факти, встановлені рішенням суду, набувають преюдиційного значення під час вирішення інших спорів за участю тих самих осіб. Окрім того, відповідно до ч.4 ст. 35 ГПК рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору навіть незалежно від того, чи беруть участь у справі ті самі особи. Тому тактично може бути вигідним постановлення навіть негативного рішення, якщо в ньому будуть встановлені “потрібні” обставини, які можна використати як преюдиційні в інших справах.
5. Апеляційна скарга може бути подана не лише на рішення суду вцілому, а й на його частину, наприклад, резолютивну (з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку і строку виконання рішення та з інших, вирішених судом питань).
Об’єктом апеляційного оскарження може бути і додаткове рішення суду першої інстанції, постановлене відповідно до норм ст.202 ЦПК України.
Стаття 293. Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду
1. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:
1) відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу;
2) забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову;
3) повернення заяви позивачеві (заявникові);
4) відмови у відкритті провадження у справі;
5) відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності;
6) передачі справи на розгляд іншому суду;
7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;
8) визнання мирової угоди за клопотанням сторін;
9) визначення розміру судових витрат;
10) внесення виправлень у рішення;
11) відмови ухвалити додаткове рішення;
12) роз'яснення рішення;
13) зупинення провадження у справі;
14) закриття провадження у справі;
15) залишення заяви без розгляду;
16) залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду;
17) відхилення заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами;
18) видачі дубліката виконавчого листа;
19) поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання;
20) відстрочки і розстрочки, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення;
21) тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу;
22) оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини;
23) примусового проникнення до житла;
24) звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках;
25) заміни сторони виконавчого провадження;
26) визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;
27) рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби;
28) повороту виконання рішення суду;
28-1) виправлення помилки у виконавчому листі або визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню; (Частину першу статті 293 доповнено пунктом 28-1 згідно із Законом № 3538-IV від 15.03.2006)
29) відмови в поновленні втраченого судового провадження;
30) звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника. (Частину першу статті 293 доповнено пунктом 30 згідно із Законом № 3551-IV від 16.03.2006)
2. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
1. Окремим об’єктом оскарження можуть бути ухвали суду першої інстанції. Однак апеляційному оскарженню підлягають лише ті ухвали, які прямо передбачені в ст.293 ЦПК.
Заперечення проти ухвал, що не підлягають окремому оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду. Тому якщо особа згідна із рішенням суду, але не згідна із ухвалами, які постановляв суд під час розгляду справи, то заперечення проти цих ухвал подати вона не зможе. Адже подавати скаргу на правильне по суті рішення, яке влаштовує особу, було б недоцільним.
Таким чином особи, які мають право апеляційного оскарження, передбачені у ст.292 ЦПК, мають можливість викласти в апеляційній скарзі свої заперечення щодо будь-якої ухвали суду першої інстанції, в межах строків, передбачених ч.2 ст.294 ЦПК. Таке їхнє право може бути реалізоване або у формі подання окремої апеляційної скарги на одну із ухвал, передбачених ч.1 ст.293 ЦПК, або шляхом включення своїх заперечень на всі інші ухвали суду першої інстанції до апеляційної скарги на рішення суду.
2. За змістом коментованої статті заперечення на ухвали можуть включатися лише до апеляційної скарги на рішення (а не ухвалу) суду. Тому апеляційні скарги на ухвали, які можуть бути самостійним об‘єктом оскарження, не повині містити заперечень на ухвали, які окремому оскарженню не підлягають.
3. На відміну від ЦПК УРСР 1963р., який не містив вказівки, які саме ухвали перешкоджають подальшому розгляду справи, і дозволяв тлумачити це поняття суду, чинний ЦПК встановлює вичерпний перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду. Цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає .
Всі інші ухвали самостійному апеляційному оскарженню не підлягають. Заперечення проти них можуть бути включені в апеляційну скаргу на судове рішення. До них належать, зокрема, ухвали, що стосуються відводу суддям, секретарю судового засідання та ін.; про задоволення заяви щодо забезпечення доказів, у тому числі про призначення експертизи; про зняття штрафу або зменшення розміру штрафу; про поновлення процесуальних строків; про допуск або притягнення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору; про залишення без руху позовної заяви; про об’єднання позовів; про продовження строку підготовки справи до судового розгляду; про відкладення розгляду справи; про розгляд зауважень на журнал судового засідання та технічний запис судового засідання; про відмову внести виправлення описки або явної арифметичної помилки; про відмову в роз’ясненні рішення; про відмову зупинити провадження в справі; про відмову в наданні відстрочки або розстрочки виконання рішення; про задоволення заяви про перегляд постанов з нововиявлених обстав.
Стаття 294. Строки апеляційного оскарження
1. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
2. Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
3. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
1. Характерною особливістю чинного ЦПК є запровадження двостадійного порядку оскарження, не відомого раніше цивільно-процесуальному законодавству. Це зроблено з метою скорочення строку набрання рішенням суду, яке не оскаржується, законної сили.
На першому етапі особа подає заяву про апеляційне оскарження рішення або ухвали суду першої інстанції. Це необхідно зробити протягом 10 днів з дня проголошення рішення або протягом 5 днів з дня проголошення ухвали. В межах цього першого етапу апелянт висловлює незгоду із судовим рішенням і бажання його оскаржити. А вже сама вказівка на те, в чому саме, на думку апелянта, полягала незаконність та необґрунтованість прийнятого рішення чи ухвали, посилання на докази, які не були досліджені судом повинні міститися в апеляційній скарзі, яка повинна бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Щодо ухвали суду першої інстанції, то апеляційна скарга на неї подається протягом 10 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
2. Прив’язка права на подання заяви про апеляційне оскарження до дня проголошення рішення чи ухвали зумовлює існування низки дискусійних питань. Так, при перевірці апеляційним судом дотримання строків подання апеляційної заяви і скарги слід мати на увазі, що початком перебігу строку на апеляційне оскарження є наступний за датою винесення повного рішення суду день.(Повним визнається рішення суду, яке складається з чотирьох частин, передбачених в ст.215 ЦПК). Це зумовлюється тим, що ст.218 ЦПК України передбачає обов’язок суду негайно та прилюдно після закінчення судового розгляду проголосити рішення суду або його вступну та резолютивну частину. Викладення вступної і мотивувальної частини рішення також є імперативом для суду, хоча їх винесення може бути відтер міноване на строк не більше 5 днів. Лише у виняткових випадках складання повного рішення може бути відкладено, і ця можливість не залежить від волевиявлення сторін по справі.
Оскільки в ст.218 ЦПК України передбачено, що у разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду, тому право осіб на подання заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги може бути реалізоване з наступного дня після ознайомлення цих осіб з повним рішенням суду. В більшій мірі це пояснюється тим, що обов’язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, якщо це буде встановлено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, а при поданні апеляційної скарги в ній потрібно викласти в чому полягає незаконність і необґрунтованість рішення суду (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи та (або) неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин), які власне і викладаються в мотивувальній частині рішення суду, складення якої може бути відтерміновано. Відповідно і перебіг строків на апеляційне оскарження починається з наступного, після визначеного судом дня для ознайомлення з повним рішенням суду.