Для вирішення слідчих ситуацій, що виникли, слідчий будує версії, виходячи з таких передумов: 1) злочинець — відома особа; 2) злочинець — затриманий збувальник; 3) злочинець — раніше засуджений; 4) злочинець — неповнолітній; 5) злочинці — група раніше несудимих, але таких, що вчиняли злочини; 6) злочинець непрацюючий, наркоман, бомж; 7) злочинці — «гастролери». Для перевірки версій найбільш ефективним напрямком на початковому етапі розслідування грабежів і розбоїв є розробка плану тактичних рішень. Наприклад, для ситуації, коли злочинець затриманий з доказами на місці вчинення розбою або при реалізації викраденого, основними тактичними операціями є: «затриманий — обвинувачений»; «розбій, грабіж вчинений групою»; «розбій за „наведенням"»; «грабіж за „наведенням"»; «злочин вчинений „гастролерами"» і т. ін.
Завдання слідчого — провадженням слідчих дій і оперативно-розшукових заходів створити необхідне інформаційне забезпечення для швидкого і ефективного виконання тактичного рішення, тобто доказування якоїсь обставини, що є сутністю слідчої ситуації. Інформаційне забезпечення тактичної операції, наприклад, «затриманий — злочинець», представлено на рис. 19.
Природно, на схемі наведені лише основні обставини, сукуп
ність яких дозволяє зробити висновок, що затриманий за підозрою
дійсно вчинив розбій або грабіж і йому можна пред'явити обвину
вачення в їх вчиненні.
5. Організаційно-тактичні основи провадження
окремих слідчих дій при розслідуванні крадіжок,
грабежів і розбоїв
Для розглядуваних злочинів як на першому, так і на наступних етапах розслідування важливими слідчими діями є: огляд, затримання, допит, впізнання, обшук, перевірка показань на місці, слід-
| Інформація речова |
Інформація вербальна
| Впізнаний свідком-очевидцем | Сліди на місці злочину, залишені обвинуваченим |
| Затриманий на місці злочину | На тілі і одязі обвинуваченого сліди мікрочастинок потерпілого |
| Впізнаний потерпілим | Сліди на місці події, одязі і тілі потерпілого, залишені знаряддями (зброєю), знайденими в обвинуваченого |
Рис. 1. Схема інформаційного забезпечення тактичної операції «затриманий - злочинець» для пред 'явлення обвинувачення затриманому за підозрою в грабежі чи розбої
чий експеримент і експертиза. Зрозуміло, їх перелік і послідовність виконання визначаються характером слідчих ситуацій. Тому тут розглядаються особливості лише деяких слідчих дій, пов'язаних з розслідуванням названих злочинів.
Огляд місця події. В усіх випадках грабежів і розбоїв огляд місця події є невідкладним і обов'язковим. На відкритій місцевості або в приміщенні огляд розпочинається від периферії до центру, оскільки сліди нерідко залишаються вдалині від безпосереднього місця нападу. Природно, у центрі уваги слідчого те місце, де можна виявити сліди боротьби злочинця з жертвою, їх слід шукати на грунті, підлозі і предметах, а також на одязі потерпілого і злочинця. Сліди взуття, рук, обривки паперу, недопалки, відірвані ґудзики, предмети туалету (гребінець, помада), що випали, зірвані сережки, стріляні гільзи, пижі та інші загублені предмети злочинця — це не тільки сліди-предмети, а й носії запахових слідів. Для їх виявлення необхідно визначити, де злочинець торкався предметів (тримав ціпок, камінь у руці), саме ці предмети — носії запахової інформації треба вилучити і упакувати герметичне, або відібрати запаховий слід на сорбент (АВТ — активована вугільна тканина;
марлевий, фланелевий тампон). На відкритій місцевості слід вилучати зразки грунту, рослинності, а з асфальту або паркетної підлоги в закритому приміщенні — мікросліди пилу, бруду на липку плівку або зволожений фотопапір. У наступному вона послужить засобом встановлення факту перебування злочинця на місці події.
У ході огляду необхідно оглядати місця, пов'язані з підготовкою і приховуванням. Розбійний напад злочинці вчиняють майже завжди раптово з якогось укриття, де вони очікували на появу жертви. Таке місце може бути поблизу від місця нападу, а іноді й вдалині. Тому розширюється зона огляду, обстежуються підвали, сходові клітки, горища. Крім слідів підготовки до вчинення нападу, там можна виявити і злочинців, що ховаються, а іноді викрадене майно, залишені злочинцем речі, недопалки, взагалі «сліди очікування» перед нападом.
Сліди крові — мазки, бризки на грунті, одягу, предметах обстановки — мають особливе значення для розкриття злочину, тому важливо вміти їх виявити і правильно вилучити.
Затримання подозрюваного. При затриманні підозрюваного обеззброюють і доставляють у зручне приміщення, де проводиться його особистий обшук, а іноді огляд. При виявленні на одязі розривів, плям крові, масел, грунту одяг вилучають, упаковують. Оскільки в більшості випадків затримання здійснюють працівники органів дізнання, то огляд одягу затриманого слідчий проводить пізніше, звичайно перед допитом затриманого.
Допит потерпілого проводиться негайно після одержання заяви, якщо це дозволяє стан його здоров'я, або переноситься на більш пізній час, якщо потерпілий доставлений в лікарню. В лікарні допит проводиться за згодою лікаря, по можливості фіксується аудіо-відеозаписом. З огляду на стан здоров'я потерпілого спочатку встановлюють основні відомості: де, коли, при яких обставинах був вчинений напад; чи бачив потерпілий нападника, як він був одягнений, які його особливі прикмети; куди сховався; яким майном заволодів. Одержані відомості дозволяють організувати розшук по гарячих слідах. Потім інформація про злочинця збільшується при наступних допитах, а також внаслідок проведення огляду місця події, допитів свідків.
Якщо потерпілий здатний давати показання, то його допитують за повною програмою, що включає одержання відомостей, на думку Б.Г. Долі (1997), щодо не менше ніж двох десятків обставин, а саме: 1) де, коли вчинений напад; 2) у зв'язку з чим потерпі-; лий опинився на місці нападу; 3) скільки було нападників, які їх зовнішні ознаки; 4) хто ще знаходився на місці події; 5) характер і послідовність насильницьких дій; 6) чи була зброя, яка і як її застосовував злочинець; 7) як спілкувалися злочинці між собою, про що говорили; 8) спосіб проникнення або появи на місці події; 9) які дії вчиняв потерпілий; 10) які були освітленість, чутність і видимість, погодні умови; 11) які ушкодження могли залишитися на одязі, тілі злочинця; 12) які ушкодження заподіяні потерпілому, де вони розташовані; 13) яке майно викрадене, його вид, ознаки і вартість; 14) у якому стані перебував потерпілий (п'яний, хворий, прийняв наркотики); 15) хто міг знати про наявність у потерпілого цінностей, якими заволоділи злочинці; 16) кому першому він повідомив про те, що трапилося, і яких вжив заходів; 17) чи може впізнати злочинця; 18) причини несвоєчасного звернення з заявою в правоохоронні органи; 19) хто з найближчого оточення потерпілого найбільш часто відвідував його квартиру, офіс, цікавився доходами, покупками і т. ін.; 20) чому потерпілий не скористався послугами пульта централізованої охорони (ПЦО).
Допит свідків. Свідки рідко дають вичерпні відомості про грабіж або розбійний напад, оскільки спостерігали подію здалеку, нерідко при несприятливих умовах. Тому частіше за все вони повідомляють про кількість злочинців, як вони були одягнені, яке насильство застосовували. Практика підтверджує думку вчених, що свідки поділяються на дві групи: незацікавлені громадяни — пенсіонери, домогосподарки, двірники, що проводять багато часу на дворі з дітьми, і зацікавлені — друзі, приятелі, знайомі, родичі злочинців.
Допит незацікавлених свідків будується за схемою допиту потерпілого, одержання відомостей про подію, злочинця і потерпілого. Допит зацікавлених свідків проводиться відповідно до тактики допиту неправдивих свідків, у будь-якому разі спочатку з'ясовується причина знайомства і зацікавленості.
Впізнання. Пред'явлення для впізнання при розслідуванні грабежів і розбоїв стає невідкладною слідчою дією, що дозволяє обрати і обґрунтувати основну версію слідчого — чи є затриманий саме тією особою, яка вчинила злочин. Для цього впізнання затриманого потерпілим і свідками-очевидцями рекомендується проводити відразу ж після затримання, вилучені в затриманого при особистому обшуку предмети, знаряддя, зброю, цінності також рекомендується пред'являти потерпілому. Все це дає змогу встановити, чи є впізнаний затриманий злочинцем. Якщо потерпілий при заяві і допиті, посилаючись на об'єктивні обставини, заявляє, що не зможе впізнати, впізнання слід відкласти і продовжувати збирати інформацію про інші ознаки злочинця (голос, мовлення, хода, міміка), на основі яких у майбутньому можна здійснити впізнання. Помітимо, що всі невідкладні дії з потерпілим слідчий проводить з огляду на стан його здоров'я, про що радиться з лікарем. Для впізнання пред'являються не тільки люди (затримані за підозрою у вчиненні грабежу або розбійного нападу), а й викрадене майно, виявлене при особистому обшуку або обшуку за місцем проживання, — вогнепальна, холодна зброя, знаряддя злому і т. ін.