Реконструкції властива мета діяльності, вона дозволяє одержувати інформацію від людини, поінформованої про обставини, що цікавлять слідство. Дійсно, коли потерпілий відновлює картину місця події, він розкриває зміст уявного способу в речовому відтворенні і, таким чином, здійснює його «матеріалізацію». Суб'єктом реконструкції в цьому разі є тільки очевидець події (свідок, потерпілий, обвинувачений), що виявив бажання відновити обстановку події в ході слідчої дії.
Реконструкція .,мійснюється слідчим у ході слідчої дії або фахівцем при провадженні судової експертизи. Тому реконструкція тут виступає як прийом слідчої дії і може являти собою метод наукового дослідження, наприклад, відновлення особи по черепу (М.М. Герасимов).
Таким чином, реконструкція — це прийом наукового і практичного дослідження, що являє собою натурне відтворення об'єктів, які раніше існували, та їх систем за матеріальними і ідеальними відображеннями.
2.5. Тактичні прийоми проведення слідчого експерименту та управління ним
У тактиці організації, проведення слідчої дії та управління нею реалізуються її принципи, що визначають прийоми і засоби діяльності як предметно-перетворюючої сутності. Слідчий експеримент
у цьому плані являє одну з найбільш програмованих дій, обмежених тактико-організаційними і управлінськими началами.
Нагадаємо їх ще раз: 1) проведення експерименту в обстановці (умовах), максимально наближеної до тієї, в якій відбувався факт, що перевіряється; 2) використання в ході дослідів тих самих або таких самих об'єктів; 3) програмування дослідних дій і суворе дотримання послідовності їх виконання; 5) проведення дослідних дій у декілька етапів.
Тактично найбільш складним є експеримент по перевірці можливості сприймати людиною подію органолептично. Частіше за все експериментальне перевіряються можливості сприймати за допомогою зору і слуху (бачити — не бачити, чути — не чути). Допустимо проводити експерименти по перевірці сприйняття інформації й іншими органами чуттів, наприклад, нюхом — того або іншого виду запаху, дотиком — температури і структури поверхні тіла і т. под.
Особливістю експериментів по встановленню фактів на видимість або чутність є розосередження джерела інформації та особи, що сприймає її. Як правило, між джерелом інформації, наприклад, людиною, яка закликає про допомогу голосом, знаходиться якась перешкода — стіна, велика відстань, ліс і т. ін. Сприймаючий цю інформацію, як правило, не бачить джерело звука або бачить, але з якихось об'єктивних причин (шум вулиці, транспорту, вітру, працюючих машин) практично не може чути, але стверджує, що в конкретних умовах він чув. При підготовці до експерименту така особа підлягає лікарському освідуванню.
Експеримент проводиться на тому ж місці, обирається час доби, коли метеорологічні та інші впливаючі на чутність умови будуть приблизно такими ж. Розслідуючи вбивство на дачі, розташованої на березі моря, слідчому необхідно було визначити точний час вбивства. Він знайшов свідків — двох жінок, які у цей день вранці працювали на виноградниках і чули крики про допомогу, що долітали до них із дачі. Дача знаходилася на схилі берегу, на відстані близько 2 км. Між виноградниками і дачею був фруктовий сад. Слідчий двічі проводив експеримент у новий час доби, але результат був негативним. Ознайомившись з результатами експерименту, прокурор порадив слідчому звернутися в метеослужбу. Фахівець-метео-ролог порадив провести експеримент рано вранці, оскільки в цей час вітер дує з моря і чутність поліпшується. Проведення експерименту вранці і ввечері показало, що вранці крики і навіть голосна мова чутні на винограднику, а в інший час доби не чутні. Таким чином, додержання всіх умов експерименту забезпечує вірогідність його результатів.
Готувати такий експеримент і управляти ним складно. Існують тактичні рекомендації, назвемо деякі з них.
1. Кількість учасників має бути значною, обов'язково повинні бути помічники слідчого і статисти для виконання дослідних дій.
2. Всі учасники експерименту діляться на дві групи: одна знаходиться на місці джерела інформації, а друга — на місці сприймаючого суб'єкта. У цьому разі понятих повинно бути не менше чотирьох, вони попарно беруть участь при провадженні дослідних дій у кожному місці знаходження учасників експерименту.
3. Групи забезпечуються засобами радіо- або провідного зв'язку, фіксації результатів експерименту, встановлюються сигнали початку і закінчення дослідних дій. Керує слідчим експериментом слідчий. Фіксація результатів експерименту здійснюється одночасно в двох місцях після закінчення кожної дослідної дії. Зрозуміло, такий слідчий експеримент має бути ретельно спланований.
4. Досліди обов'язково повторюються в трансформованих умовах, наприклад, змінюються гучність голосу і зміст тексту. Спочатку фрази вимовляються тихим, потім середнім і гучним голосом, іноді відтворюються крики, наприклад: «Караул! Допоможіть! Рятуйте!» Змінюється відстань між джерелом інформації і сприймаючою особою, вводяться перешкоди, наприклад, сторонній шум транспорту, коли це диктується умовами експерименту.
5. Оскільки учасники і поняті розділені на дві групи, одні спостерігають тільки дії учасників у місці джерела інформації, а інші — у місці знаходження особи, чиї показання перевіряються. Експеримент рекомендується проводити в два етапи, тобто після провадження всіх дослідних дій поняті повинні помінятися місцями і експеримент необхідно повторити ще раз, про що обов'язково відзначається в протоколі.
Слідчий експеримент на встановлення механізму утворення слідів найбільш близький до судової експертизи, але не адекватний їй. Він частіше за все проводиться для встановлення взаєморозташу-вання слідоутворюючих об'єктів у момент події, наприклад, потерпілого і транспортного засобу; знаряддя в руці злочинця і положення жертви; способу проникнення, механізму злому перешкоди або замикаючого пристрою; настання конкретних подій при певних обставинах (самозаймання змоченого маслом клоччя, неправильно складованого кам'яного вугілля і т. ін.). Складність таких експериментів очевидна, оскільки для їх провадження потрібно відтворити реальну обстановку, а це не завжди можливо. Тому такі завдання рекомендується вирішувати за допомогою експертизи.
У криміналістичній тактиці особливе місце посідає тактичний експеримент (О.В. Дулов і П.Д. Нестеренко, 1971). Такий експеримент інтерпретується вченими по-різному. Одні з них вважають, що тактичний експеримент — це прийом, інші вбачають у ньому вид слідчого експерименту або нову слідчу дію, що народжується.
Тактичний експеримент — це вид слідчого експерименту, який проводиться для встановлення поінформованості особи про факти, що цікавлять слідство. Експеримент передбачає штучне створення обстановки, що спонукає особу добровільно виконувати дії, які розкривають зміст відомої тільки їй інформації.
Цей експеримент застосовується для викриття співучасників злочинів у стадії як їх вчинення, так і підготовки та приховування. Він розкриває в осіб наявність попередньої злочинної змови, служить засобом реалізації оперативних матеріалів. Від звичайних видів слідчого експерименту тактичний експеримент відрізняється специфічними ознаками, до яких можна віднести:
а) включення в його зміст елементів оперативно-розшукової діяльності;
б) проведення двома стадіями, перша з яких включає оператив-но-розшукові дії, а друга — слідчі;
в) здійснення дослідних дій в реальних умовах. При цьому особу, чия поінформованість перевіряється, на першій стадії не повідомляють про провадження експерименту; на другій стадії експерименту їй розкривають сутність здійснених нею умисних дій відповідно до створеної штучної обстановки і проводять слідчу дію, наприклад, затримання з речовим доказом.
Тактичний експеримент визначають як специфічний, заздалегідь запланований перехід сукупності оперативних заходів у процесуальне фіксовану слідчу дію — слідчий експеримент у результаті встановлюваних дій причетних до вчинення злочину осіб, що могли бути вчинені ними тільки внаслідок знання певних обставин, одержаних у ході злочинної змови, до експерименту1.
Сутність тактичного експерименту нагадує тактичну операцію, в якій поєднуються організаційні, тактичні і слідчі дії для вирішення одного тактичного завдання. Особливе значення тактичний експеримент може мати при виявленні і документуванні ознак корупції, підкупу і хабарництва, розкриття злочинних афер в економічних злочинах, для встановлення, наприклад, змови при одержанні пільгового банківського кредиту і т. ін. На нашу думку, тактичний експеримент — це майбутня самостійна дія, яка поки що перебуває у стадії формування і розробки її теоретичних основ. У даний час тактичний експеримент— це тактична операція, розробка теоретичних основ і практичного застосування якої є необхідними.
Оцінка результатів слідчого експерименту має практичне значення для використання їх у доказуванні. Якщо встановлена можливість вчинення певної дії, то це не означає, що вона обов'язково мала місце в дійсності. Якщо буде встановлено, що з місця знаходження свідка можна чути крики жертви про допомогу, то це не означає, що свідок дійсно їх чув (він мав можливість чути, оскільки там знаходився, якщо в нього нормальний слух). Таким чином, при позитивних результатах слідчого експерименту прямий зв'язок з подією, що перевіряється, не встановлюється.
Негативний результат експерименту свідчить про відсутність зв'язку між відтвореною обстановкою і подією, що перевіряється. У даних умовах подія, що перевіряється, відбутися не може, отже, її не було взагалі. Тому при встановленні факту неможливості сприймати в даних умовах певну подію, вона оцінюється як доказ того, що свідок сумлінно помиляється або говорить неправду, коли стверджує, що безпосередньо сприймав подію.