Мир Знаний

Кредитна система України та її розвиток (стр. 5 из 8)

Пайові банки формують свій капітал за рахунок внесків грошових коштів (паїв) у статутний фонд. За кожним з учасників зберігається право власності на його частку капіталу, тобто банк не є власником капіталу. Пайові комерційні банки організовуються на принципах товариств з обмеженою відповідальністю. Тут відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску у капітал банку. Комерційні банки у формі товариств з обмеженою відповідальністю в Україні становлять близько 16% від загальної їх кількості.

Залежно від розміру активів комерційні банки поділяються на малі, середні та найбільші. На банківському ринку України більшість банків — середні (активи понад 10 млн. грн). У сімку найбільших банків (активи понад 1 млрд. грн) входять: Промінвестбанк, Укрсоцбанк, Приватбанк, банк «Аваль», Ощадбанк. На ці банки припадає майже половина активів банківської системи України, що свідчить про високу концентрацію банківського капіталу.

Залежно від наявності філій комерційні банки можна кваліфікувати на багатофілійні, малофілійні, безфілійні. Більш широку мережу філій нараховує Ощадбанк (близько 15 000 одиниць), який має відділення у всіх адміністративних районах країни. До багатофілійних банків відносять Промінвестбанк (понад 500 одиниць), «Аваль» (понад 200 одиниць), Укрсоцбанк (понад 100 одиниць). Більшість вітчизняних банків є мало- і безфілійними.

За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо понад 50% його активів є активами одного типу.

Універсальні банки виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам. В Україні більшість комерційних банків можна вважати універсальними.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.

У країнах з розвинутою ринковою економікою дуже помітна деталізація і диференціація банків залежно від спеціалізації з обслуговування конкретного типу клієнтури. Зокрема, функціонують біржові банки, які обслуговують операції біржових структур; страхові — страхових інституцій; кооперативні — кооперативів тощо. На вітчизняному банківському ринку помітними представниками банків з клієнтською спеціалізацією (малий і середній бізнес) є Правексбанк, Олбанк, банк «Альянс» та ін.

Банки із галузевою спеціалізацією обслуговують переважно юридичних та фізичних осіб у межах певної галузі господарства.

Функціональна спеціалізація полягає в тому, що комерційні банки виконують переважно вузьке коло спеціалізованих операцій. Це, наприклад, інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні та інші банки. Функціональна спеціалізація принципово впливає на характер діяльності банку, визначає особливості формування активів і пасивів, а також специфіку роботи з клієнтурою.

Комерційні банки різних видів і форм власності створюються відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу», інших законодавчих актів України. Банк вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з моменту його реєстрації в Національному банку України. Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь (10% і більше статутного капіталу), об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

2.3 Оцінка діяльності небанківських фінансових посередників

Небанківські фінансові посередники - об'єктивно необхідне явище у ринковій економіці. Вони не тільки є потужними конкурентами банків у боротьбі за вільні грошові капітали, що саме по собі має позитивне значення, а й беруть на себе надання економічним суб'єктам таких фінансових послуг, виконання яких не вигідно чи законодавче заборонено банкам. Тому всілякий розвиток небанківського посередництва є важливим економічним завданням уряду та центрального банку.

Існує особлива група фінансових посередників, яка представлена страховими компаніями, пенсійними фондами та інвестиційними інститутами (інвестиційні фонди, трастові та інвестиційні компанії), які концентрують в своїх руках величезні фінансові ресурси. Їх роль в наш час дуже велика.

Приватні особи і компанії можуть інвестувати свої кошти не безпосередньо в корпоративні чи цінні державні папери, а опосередковано через пенсійні фонди, інвестиційні та страхові компанії. Як раз ці інститути переважають на світових ринках цінних паперів. Вони наймають професійних менеджерів для управління своїми активами. Це найбільші учасники ринку цінних паперів. Відбувається розширення механізму інституційного володіння акціями.

Однак, на сьогоднішній день, діяльність фінансових посередників на українському фінансовому ринку має в основному негативні тенденції. Проаналізуємо, функціонування яких із них перспективно для України.

Найважливішими фінансовим посередником як в Україні, так і в усьому світі є комерційні банки. З них ведучу роль у розвитку ринків капіталів України грають інвестиційні банки. Однак, із 12 зареєстрованих в Україні інвестиційних банків довіру викликає лише “ Промінвестбанк ”. Інші або мають незначні пасиви, або зовсім недавно почали свою діяльність на українському ринку. Можна спрогнозувати позитивний розвиток інвестиційних банків з участю іноземного капіталу, тому що закордонні інвестиційні банки принесуть сюди не тільки гроші, але й багатолітній досвід роботи. Однак, як відзначалось раніше, більша частина грошової маси в Україні концентрується у населення, комерційні банки ж працюють в основному із коштами юридичних осіб. В світовій практиці залученням заощаджень населення займаються інвестиційні компанії (ІК) та інвестиційні фонди (ІФ). Як же на Україні?

У нас досить широко поширені інститути ІФ і ІК. Однак, головним і рішучим тут є той факт що в нашій країні ІФ і ІК, а також довірчі товариства чи трасти, на відміну від подібних західних інститутів, почали свій розвиток, головним чином, не завдяки зростанню доходів населення, а з метою сприяння процесу приватизації на основі залучення приватизаційних паперів. Таким чином, тільки закриті ІФ випустили інвестиційні сертифікати на суму 5 млн.грн. Однак, розглянемо якісні характеристики їх діяльності:

· 90% ІФ - закриті, тобто вони не зобов'язуються перед вкладниками викупляти інвестиційні сертифікати (95% ІФ США - відкриті). У той же час, за відомостями Фонду держмайна, саме закриті ІФ мають найбільшу питому вагу у структурі акумульованих приватизаційних паперів (60%) та більше 50% вкладень приватизаційних коштів серед усіх фінансових інститутів; лише 28% фінпосередників отримують дивіденди по придбаних акціях.

· на сьогоднішній день ФДМУ анульована діяльність 183 ІФ та ІК;

· діяльність багатьох закритих ІФ та взаємних фондів ІК припиниться найближчим часом;

· викликає підозру фінансовий стан нині діючих ІФ та ІК: багато ІК мають активи від 2 до 5 млн.$, а статутний фонд - 30-100 тис. грн.;

· як показав досвід їх діяльності, більшість не виконує свої функції інститутів спільного інвестування, а переслідує інтереси власного бізнесу.

Слідуючими фінансовими посередниками, розвиваючими свою діяльність в Україні, є страхові компанії. Як і ІФ та ІК, вони також можуть залучати заощадження населення та вкладати їх в акції та облігації промислових корпорацій. За результатами 9 місяців 2009р. відмічалися темпи спаду більшості показників страхової діяльності, у порівнянні до 9 місяців 2008 року динаміка показників свідчила про такі тенденції:

· • на 12% зменшилась кількість укладених договорів (крім н/в)*, при цьому кількість договорів, укладених з фізичними особами, знизилася на 9%;

· • на 18% зменшились обсяги надходжень валових страхових премій, а

· обсяг чистих страхових премій зменшився на 19%;

· • на 2% зменшились валові страхові виплати/відшкодування, а обсяг

· чистих страхових виплат – на 6%;

· • на 13% знизилися обсяги вихідного перестрахування, в тому числі

· обсяги премій, сплачених на внутрішньому ринку зменшились на 17%, а на зовнішньому зросли на 14%;

· • на 5% зменшився обсяг страхових резервів;

· • на 12% зросли загальні активи, з них активи, визначені законодавством для представлення коштів страхових резервів – на 4%;

· • загальна кількість страхових компаній становила 475, у тому числі СКи"life" (життя) – 75 компаній (збільшилося на 2 компанії), СК "non-life" (не-життя) – 400 компаній (зменшилося на 2 компанії) (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Кількість страхових компаній у 2007-2008рр., ІІІ кв. 2007-2009року

Кількість страхових компаній На кінець 2007 року На кінець року 2008 На кінець ІІІ кварталу 2009
Загальна кількість 446 469 475
вт.ч. СК "non-Life" 381 396 403
в т.ч. CК "Life 65 73 72
Виключено з Держреєструпротягом періоду 19 22 28
вт.ч. СК "non-Life" 18 22 28
в т.ч. CК "Life" 1 0 3
Включено до Держреєструпротягом періоду 54 45 13
вт.ч. СК "non-Life" 43 37 9
в т.ч. CК "Life 11 8 4

Кількість страхових компаній станом на 30.09.09 становила 475, зних у порівнянні з 30.09.08 на 1 компанію (до 72) зменшилась кількість СК зістрахування життя та на 1 компанію (до 403) збільшилась кількість СК, що