1. Договори, що стримують гонку ядерних озброєнь у просторовому сенсі: про Антарктику (1959 р.); про нерозповсюдження ядерної зброї (1968 р.); про без’ядерну зону в південній частині Тихого океану (1985 р.) та інші.
2. Договори, що обмежують нарощування озброєнь у кількісному та якісному сенсах: про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, у космічному просторі та під водою (1963 р.); про всеосяжну заборону випробувань ядерної зброї (1996 р.); Договір між РФ і США про подальше скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь (1993 р.).
3. Договори, що забороняють виробництво певних видів зброї й зобов’язують їх знищити: Конвенція про заборону розробки, виробництва та застосування хімічної зброї та її знищення (1993 р.), Договір між СРСР і США про ліквідацію їхніх ракет середньої та меншої дальності (1987 р.).
4. Договори, розраховані на запобігання випадковому (несанкціонованому) виникненню війни: Угода про лінії прямого зв’язку між СРСР і США (1963, 1971 рр.) та інші.
Особливої уваги заслуговують документи, ухвалені в рамках НБСЄ
76. Поняття та структура колективної системи безпеки
Колективна безпека – це колективна захищеність держав і товариств від внутрішніх і зовнішніх загроз. Колективна безпека включає систему заходів, спрямованих на підтримку міжнародного миру, запобігання війні, по наданню колективної відсічі агресії і колективної допомоги. Ця співпраця може здійснюватися і в рамках ООН, міжнародних організацій або на регіональній основі, наприклад, як система безпеки в рамках Співдружності Незалежних Держав.
Система колективної безпеки – це не щось побудоване за межами кожної з держав і ніби ззовні, що захищає їх суверенітет,цілісність і інтереси. Будьяка держава, суспільство повинні передусім самі піклуватися про забезпечення своєї безпеки.Створення системи колективної безпеки вирішується комплексом заходів політичного, економічного, правового характеру, а також конкретними військовоорганізаційними заходами. Колективна безпека державучасників базується на таких основних принципах:
• неподільність безпеки: агресія проти однієї держави учас
ника розглядається як агресія проти всіх державучасників;
• однакова відповідальність державучасників за збереження
безпеки;
• невтручання у внутрішні справи і врахування інтересів
один одного;
• колективна оборона;
• прийняття рішень із принципових питань забезпечення ко
лективної безпеки на основі консенсусу;
• відповідність складу і готовність сил і коштів масштабові
військової загрози;
• можливість розміщення окремих військових баз і об’єктів
одних державучасників на території інших.
Побудова системи колективної безпеки повинна засновуватися на регіональних підсистемах з урахуванням спільності територій, характеру загроз, угрупувань військ, інфраструктури та інших умов і чинників.
77. Види колективної безпеки
78. Регіональні організації колективної безпеки Європейського континенту
79. Регіональні організації колективної безпеки у рамках ЛАД, ОАД, ОАЄ
80. Роль міжнародного права в запобіганні війни
81. Загальна міжнародно-правова основа роззброєння. Заходи щодо зміцнення довіри між державами
82. Головні чинні міжнародно-правові акти щодо роззброєння чи скорочення зброї
83. Міжнародний та національний контроль за роззброєнням. Заходи щодо щодо зміцнення довіри між державами
84. Правовий захист , становлення і розвиток принципу мирного вирішення міжнародних спорів і його значення в сучасному світі
85. Джерела права мирного врегулювання міжнародних спорів
86. Поняття «міжнародного спору» та «міжнародної ситуації»
87. Види міжнародно-правових засобів мирного врегулювання міжнародних спорів
88. Зв'язок принципу мирного вирішення міжнародних спорів з принципом незастосування сили і погрози силою
89. ООН і мирне врегулювання міжнародних спорів (форми та засоби діяльності ООН)
90. Мирне врегулювання міжнародних спорів у рамках Європейського союзу