Консервативна політика у сфері надання позичок, що ведеться західними банками, забезпечує норму несплачених позик меншу, ніж 1 % [65].
В Україні частка несплачених позик значно більша. Станом на 01.01.2005 р. частка проблемних (прострочених і сумнівних) кредитів складала 4,5 % [64], і хоча у 2004 р. спостерігалося зниження цього показника, це вказує на певні проблеми у функціонуванні механізму кредитування.
Заслуговує на увагу практика банківських установ Німеччини у сфері обміну інформацією про надані кредити і наслідки таких операцій через так зване Гарантійне товариство страхування кредитів (SCHUFA), членами якого є практично усі банківські установи Німеччини.
На нашу думку, в Україні потрібно вести офіційний загальнодержавний реєстр усіх виданих кредитів з короткою кредитною характеристикою позичальників, доступ до якого мали б усі керівники кредитних підрозділів комерційних банків. Це було б стимулом коректної ділової поведінки боржників. Із діючих на сьогодні органів такі функції могли б виконувати Асоціація банків України або Національний банк України.
Таким чином, механізм кредитування – багатогранне поняття, характер якого визначає сукупність різноманітних факторів. Основне його завдання – використання кредитних ресурсів на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільової направленості. Для підвищення ефективності функціонування системи кредитування необхідно:
- працівникам банку дотримуватись встановлених стандартів кредитування, інструкцій;
- забезпечувати високий рівень професійної підготовки банківських працівників;
- суворо дотримуватися сторонам кредитування умов кредитного договору, вчасно повідомляти про зміни планів;
- для забезпечення надійного повернення коштів власнику підприємства нести особисту відповідальність за повернення кредиту;
- встановлювати довгострокову співпрацю між позичальником та кредитором;
- вести загальнодержавний офіційний реєстр виданих кредитів;
- приділяти більшу увагу відбору інвестиційних проектів;
- комерційним банкам для забезпечення реальних повернень позик встановлювати плату за кредит з урахуванням рівня рентабельності суб’єктів господарської діяльності.
3.2Заходи щодо підвищення прибутковості кредитних операцій комерційного банку
Оптимальною і результативною можна назвати тільки таку роботу банку, коли оцінка його діяльності свідчить про високий рівень дохідності при виконанні всіх необхідних нормативів. Дохідність банку - це позитивний результат його фінансово-господарської діяльності. За рахунок доходів оплачуються всі операційні витрати, формується прибуток, обсяг якого визначає рівень дивідендів, зростання капіталу, розвиток пасивних та активних операцій.
Стан банківської системи України за підсумками 2004 року характеризувався такими основними тенденціями: поліпшилася загальна якість активів, зросла ефективність їх використання; збільшилася питома вага робочих активів (процентних) у сумарних активах, що позитивно вплинуло на процентну дохідність банків.
Кредитні операції комерційних банків, безперечно, найголовніші джерела отримання доходів. Саме питання про прибутковість кредитних операцій є на сьогоднішній момент одним із найактуальніших. Це можна сказати, виходячи з економічної ситуації в Україні на даний період: економічне реформування реальної економіки та банківського сектора, внесення змін у банківське законодавство, у політику НБУ з приводу регулювання діяльності банківського сектора встановленням певних норм та нормативів (згідно останніх змін до банківського законодавства банкам, для того щоб залишитися працювати у вигляді банківських установ, необхідно збільшувати розмір статутного капіталу).
Все це не завжди позитивно впливає на прибутковість основних банківських операцій, у тому числі і кредитних. При цьому треба відмітити, що рівень прибутку за даними операціями впродовж останніх років суттєво коливається під впливом певних факторів, що не можна не визначити як "проблему" для комерційного банку.[14]
Виходячи з цього, необхідно систематизувати всі фактори, що впливають на прибутковість, визначити основні можливості мінімізації їх впливу.
Ці фактори справляють різний вплив і діють з різних боків. Виходячи з цього, їх можна класифікувати на внутрішні та зовнішні.
До внутрішніх факторів можна віднести :
- оптимальне розміщення банківських коштів;
- підвищення кваліфікаційного рівня персоналу, його компетенціїта забезпечення належних умов праці;
- процентна політика (рівень відсоткових ставок по кредитах та по залучених коштах), а також політика, якою керується банк при виборі концепції власного розвитку, характеру його діяльності, продукту, який він пропонує на ринку (видів кредиту, спектра платних послуг тощо).
Однак прибутковість діяльності комерційного банку залежить нелише від внутрішніх, а й від зовнішніх факторів, які можна розподілити так:
- економічні умови господарювання, рівень техніки й технології, реальні доходи населення, довіра суб'єктів господарювання та приватних осіб до банківської системи, демографічні чинники, структура ринку (скажімо, кількість банків, які обслуговують один і той же ринок), конкуренція, попит і пропозиція на кредит, потенційна кредитоспроможність позичальників, ціна кредитних ресурсів;
- важелі державного регулювання, фінансова, грошово-кредитна та податкова системи, механізм розподілу прибутку, динаміка рівня доходу за державними цінними паперами, стан валютного ринку та рівень курсів валют, інфляція тощо.
Для зростання дохідності та прибутковості банківського кредитування, на нашу думку, можна запропонувати наступні заходи:
Зростання прибутковості кредитних операцій комерційних банків має здійснюватися за рахунок:
- запровадження гнучкої системи встановлення нормативівобов'язкового резервування коштів залежно від строків їх залучення;
- удосконалення системи управління ризиками банку (попередній аналіз кредиту і платоспроможності клієнта; оцінка вартості кредитів, які видаються, та контроль за кредитами, виданими раніше; лімітування кредитів; достатнє та якісне забезпечення за виданими кредитами; страхування кредитів; оперативне стягнення боргу; видача дисконтних позичок);
- врегулювання в законодавчому порядку питання щодо віднесення комерційними банками на валові витрати коштів, що спрямовуються на формування резервів, створюваних длявідшкодування можливих втрат за активними операціями, атакож спрощення процедури списання безнадійної заборгованості за кредитами;
- здійснення заходів щодо очищення балансів банків від сумнівних та безнадійних кредитів та нарахованих відсотків за ними;
- удосконалення системи ціноутворення міжбанківських кредитних ресурсів та дотримання реального рівня облікової ставки Національного банку України;
- розроблення методології планування в комерційних банках;
- поліпшення ліквідності активів банківської системи шляхом: впровадження дієвої системи гарантування вкладів населення; подальшого розвитку ринку міжбанківських ресурсів і створення для банків рівних умов купівлі-продажу вільних ресурсів;
- слідкувати за відповідністю між строками повернення активів ізобов'язань, що може негативно вплинути на поточну ліквідність або на рівень прибутковості кредитних операцій тощо.
Таким чином, як бачимо, проблема підвищення прибутковості комерційних банків є дійсно досить складною, хоча і небезнадійною. Як ми запропонували, є абсолютно реальні можливості підвищувати прибутковість кредитних операцій, хоча і завдяки виконанню певних умов - потрібна пильна увага зі сторони банківських установ, узгодженість рішень НБУ, Кабінету Міністрів і Верховної Ради України.
Вирішальне значення при вирішенні проблеми підвищення прибутковості банку має забезпечення взаємозв'язку між внутрішніми та зовнішніми факторами, що впливають на кредитну діяльність банку та управління кредитними ризиками.
Розглянуті заходи щодо зростання дохідності та прибутковості кредитних операцій надалі, при їх впровадженні, повинні сприяти підвищенню прибутковості не тільки банківської системи, а й економіки в цілому.
ВИСНОВКИ
В дипломній роботі на тему: „Управління доходністю кредитних операцій банку” наведено теоретичне узагальнення кредитної політики банку, проведено аналіз доходів, отриманими банком від кредитної діяльності, та взаємозв’язку між прибутком і встановленим процентом.
Кредитна політика, поряд із керуванням ризиком, є одним із найважливіших елементів загальної політики банку. Цілі цієї політики повинні бути ясно і цілком викладені в письмовій формі, наприклад, із питань прибутків на активи, процентної маржі і т.д. У процесі визначення ціни кредиту особливе значення необхідно надавати аналізу таких чинників:
- ризики зовнішні і внутрішні для банку, у тому числі пов'язані із здійсненням визначеної банківської операції або клієнтом;
- агресивність банку (чи переслідує банк цілі росту або зміцнення власних позицій на ринку)
- конкуренція ( по яких категоріях позичок банк вважає доцільним для себе конкурувати з іншими банками й іншими конкурентами при визначенні ціни на свої операції і послуги);
- категорія клієнта (чи орієнтований банк на розвиток відношень із клієнтом; одержання прибутку від угоди; наявність цінової політики по позичках і рівень диференціації процентних ставок для постійних і потенційних клієнтів)