Розглянемо приклад з казки “The Elephant’s Child”, де змій, що символізує мудрість, і виступає в даній казці як дорослий по відношенню до дитини-слоненяти, розмовляє дуже складно, використовуючи незрозумілі для маленького читача слова та вирази. Для його мовлення характерно використання літературно-книжних слів и архаїзмів, а також фігуральних зворотів: Rash and inexperienced traveller, we will now seriously devote ourselves to a little high tension, because if we do not, it is my impression that yonder self-propelling man-of-war with the armour-plated upper deck will permanently vitiate your future career. My young friend, if you do not now, immediately and instantly, pull as hard as you can, it is my opinion that your acquaintance in the large-pattern leather ulster will jerk you into yonder limpid stream before you can say Jack Robinson. Несподіване закінчення – before you can say Jack Robinson (порівн. укр.: «ти й «мама» не встигнеш сказати) – посилює комічний ефект слів Пітона, що несподівано переходить від високого стилістичного тону до розмовно-фамільярного. Він має на увазі лише те, що, якщо слоненя не звільниться з пащі крокодила, його буде з’їдено. Фразеологія різних типів у казках Р.Кіплінга взагалі досить широко представлена. Більшість фразеологізмів включаються не в традиційному, а в видозміненому вигляді, стаючи авторськими неологізмами. Ці «відфразеологічні сполучення» створюються різними шляхами. Так, у казці “HowtheRhinocerosgothisSkin” вжито сполучення withfewmanners [4, c.230], утворене шляхом підстановки компонента few до фразеологічного сполучення withnomanners. Кожна казка розпочинається особливим зачином, при чому Кіплінг майже ніколи не повторюється: intheHighandFar-OffTimes[4, c.74](контамінація двох фразеологічних виразів - it’shightime«давно час робити щось» таinancienttimes- «в стародавні часи»), inthebeginningofyears [4, c.40], inthedayswheneverybodystartedfair [4, c.58], onceuponamostearlytime [4, c.120], тощо.
Проте слід відзначити, що компаративні фразеологічні одиниці є нечисленними серед інших типів фразеології казок Кіплінга: знайдено лише 7 одиниць на 254 сторінки тексту. Серед них є одна непоширена фразеологічна одиниця:
'It's as plain as the nose on this Stranger-man's face,' shesaid[4, c.130].
Але більшість поширюються і переосмислюються автором для кращої передачі його художніх замислів, насамперед колориту оповіді. Це досягається або за допомогою зміни ступеню порівняння (інтенсифікація, як у першому прикладі) або за рахунок заміни традиційного порівняльного компоненту новим:
Her brows are bound with bracken-fronds,
And golden elf-locks fly above;
Her eyes are bright as diamonds
And bluer than the skies above[4, c.157].
He did this, Best Beloved, to show that his heart was aswhite as the birch-bark and that he meant no harm; but Taffydidn't quite understand[4, c.124].
Втім, кількісний аналіз показав, що фразеологічні одиниці порівняння не були улюбленим художнім прийомом Р. Кіплінга, на відміну від наступного автора казок, які ми обрали для свого аналізу – Оскара Уайльда (1854-1900).
Оскар Уайльд випустив дві збірки казок: «Щасливий принц» і «Гранатовий будинок», в яких він своєрідно виразив складні філософські думки.
До казок, об’єднаних у збірку “Щасливий принц ті інші казки” (1888) належать такі казки, як: “ Щасливий принц”, “Соловей та троянді”, “Егоїстичний велетень”, “Відданий друг” та “Дивовижна ракета”.
Казки “Юний король”, “День народження інфанти”, “Рибар та його душа” и “Дитина-зірка” об’єднані під загальною назвою “ Гранатовий будинок“ (1891).
Казки Уайльда розкривають перед читачами двері в захоплюючий, незвичайний світ, де червоні ібіси ловлять золотих рибок, а весільні бенкети увінчує Танок троянди. Де чудові перетворення природні настільки, що їх просто не помічають. Де герої не мають своєкорисливих міркувань, і у них завжди слово не розходиться з ділом. Хоча б на мить читач цих казок забував своє буденне, сіре існування і переносився у зовсім інший світ. Тут істиною проголошується виключення, а не правило, мистецтво, а не реальність, фантазія, а не факт. Творче, артистичне начало проголошується найвищою цінністю.
Казки Уайльда (як і вся його проза) насичені парадоксами. Їх не можна вважати простою грою слів - в основі багатьох з них лежить скептичне ставлення письменника загальноприйнятих етичних та естетичних норм тогочасного суспільства. Задача парадоксів Уайльда полягає в тому, що, називаючи речі своїми іменами, викрити це лицемірство .
Ярким прикладом цього може бути казка «Дивовижна ракета». І безмежна гордість, і пихатість, і зневага до оточуючих «дивовижної ракети» і її самозакоханість контрастують з повною відсутністю в ній будь-якої справжньої цінності. Справжній комізм цієї казки виникає якраз через невідповідність сутності та видимості явища, яка досягає свого апогею в заключному епізоді (“IknewIshouldcreateagreatsensation,” gaspedtheRocket, andhewentout [6, c.83]).
Своєрідність стилістики казок Уайльда полягає в специфічному доборі лексичних засобів, тропів та фігур. Одним з найулюбленіших прийомів Уайльда є художнє порівняння, як традиційне, в тому числі фразеологізми, так і індивідуально-авторське. Звідси стає зрозумілою й надзвичайно висока кількість фразеологічних одиниць порівняння в його казках – 120 компаративних фразеологізмів на 211 сторінок тексту, це найвищий покажчик у нашій вибірці. Уайльд також звертає увагу на інтонаційне побудування речення. Кожна фраза побудована досить просто і є одним з класичних зразків англійської прози. В той же час дає себе знати вплив декадентської манірності, який примушує письменника досить часто відмовлятися від лаконічності задля включенню в текст екзотичних елементів. Особливо помітним прагнення до декоративності стає в другій збірці казок (“Гранатовий будинок”), в якому питома вага екзотичних описів різко зростає. Казки повні описів коштовностей, квітів, одягу, меблів, фруктів, драпірувань тощо.
Pale poppies were broidered on the silk coverlet of the bed, as though they had fallen from the tired hands of sleep, and tall reeds of fluted ivory bare up the velvet canopy, from which great tufts of ostrich plumes sprang, like white foam, to the pallid silver of the fretted ceiling. [6, 93-94].
And lo! through the painted windows came the sunlight streaming upon him, and the sun-beams wove round him a tissued robe that was fairer than the robe that had been fashioned for his pleasure. The dead staff blossomed, and bare lilies that were whiter than pearls. The dry thorn blossomed, and bare roses that were redder than rubies. Whiter than fine pearls were the lilies, and their stems were of bright silver. Redder than male rubies were the roses, and their leaves were of beaten gold [6, c.106].
З не меншиментузіазмом Уайльд описуєйлюдський одяг. Він може ще нічого не сказати про зовнішність людини, а вже в перших рядках описового контексту детально, ніби в модному журналі, зобразити її одяг. Описуючи зовнішність людини, Уайльд найчастіше використовує такі компаратори, як назви квітів або їхніх частин, коштовного каміння:
So the Star-Child was brought up with the children of the Woodcutter, and sat at the same board with them, and was their playmate. And every year he became more beautiful to look at, so that all those who dwelt in the village were filled with wonder, for, while they were swarthy and black-haired, he was white and delicate as sawn ivory, and his curls were like the rings of the daffodil.His lips, also, were like the petals of a red flower, and his eyes were like violets by a river of pure water, and his body like the narcissus of a field where the mower comes not[6, c.183]
Часто для створення екзотичного колориту він вдається до вживання екзотизмів, найчастіше східного походження:
Then the diver came up for the last time, and the pearl that he brought with him was fairer than all the pearls of Ormuz, for it was shaped like the full moon, and whiter than the morning star [6, c.98].
‘Inside it is even as a bazaar [6, c.104].
В останньому прикладі цей ефект досягається завдяки синонімічній заміні – замість звичайної лексеми англійського походження marketplaceвживається запозичення з арабської мови – bazaar.
Навіть звичайні каченята уподібнюються заморським канарейкам:
He had bright beady eyes and stiff grey whiskers and his tail was like a long bit of black india-rubber. The little ducks were swimming about in the pond, looking just like a lot of yellow canaries, and their mother, who was pure white with real red legs, was trying to teach them how to stand on their heads in the water[6, c.53]
Досить нехарактерні для казок Уайльда фразеологічні одиниці порівняння з зоонімним компонентом; значно частіше він використовує фітоніми: порівняння з квітами, або їхніми частинами – листям, пелюстками тощо. Для інтенсифікації в казці “TheNightingaleandtheRose” вжито низку традиційних порівнянь у нейтральному та порівняльному ступінях:
"My roses are white," it answered; "as white as the foam of the sea, and whiter than the snow upon the mountain. [6, c.41]
"My roses are yellow," it answered; "as yellow as the hair of the mermaiden who sits upon an amber throne, and yellower than the daffodil that blooms in the meadow before the mower comes with his scythe. [6, c.41]
"My roses are red," it answered, "as red as the feet of the dove,and redder than the great fans of coral that wave and wave in the ocean-cavern. [6, c.42]
Порівняльний зворот повторюються тричі – слід звернути увагу, що це улюблене число повторень ситуацій або висловів у казках, як авторських, так і традиційних.
Уайльду нерідко закидали те, що охоче описуючи та милуючись тим, що створила людина задля прикраси людей, цей кімнатний, салонний письменник зовсім відмовляється описувати природу. Він захоплюється штучною красою, але відвертає очі від природної. Це цілком логічно слідує з його тези про те, що мистецтво вище за природу та життя. Практично неможливо знайти на сторінках його казок жодного пейзажу, відчути подув свіжого вітерцю – скрізь шикарні палаци, заморські гобелени та холодний мармур. Виключення робиться тільки для казки «День народження Інфанти» (опис лісу та його мешканців протиставлений холодній штучній красі палацу):
Why, even the nightingale herself, who sang so sweetly in the orange groves at night that sometimes the Moon leaned down to listen, was not much to look at after all; and, besides, he had been kind to them, and during that terribly bitter winter, when there were no berries on the trees, and the ground was as hard as iron, and the wolves had come down to the very gates of the city to look for food, he had never once forgotten them, but had always given them crumbs out of his little hunch of black bread, and divided with them whatever poor breakfast he had [6, c.126].
Казки є найбільш популярним з усього, написаного Оскаром Уайльдом, и кращі з них, безсумнівно, виходять за межі літератури декадансу и декадентської естетики. Вони сповнені гіркої іронії, адже майже в кожній казці О.Уайльд розвінчує людську корисливість, жадібність, егоїзм, протиставляючи їм щирі почуття, які так рідко можна зустріти в людському суспільстві: