ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ
1.1. Поняття про фразеологізм
1.2. Принципи класифікації фразеологічних одиниць
1.3. Місце компаративних фразеологізмів в системі фразеологічних одиниць мови
Висновки
РОЗДІЛ ІІ СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМПАРАТИВНИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
2.1. Непредикативні фразеологічні одиниці порівняння
2.2. Компаративні фразеологізми з підрядно-сурядною структурою
2.3. Частково-предикативні компаративні фразеологізми
2.4. Усічені фразеологічні одиниці порівняння
2.5. Морфологічні особливості фразеологічних одиниць порівняння
2.5.1. Число
2.5.2. Артикль
2.5.3. Ступінь порівняння
2.5.4. Особливості дієслівних форм
2.6. Синтаксичні властивості фразеологічних одиниць порівняння
2.7. Семантичні особливості компаративних фразеологізмів
Висновки
РОЗДІЛ ІІІ СТИЛІСТИЧНА ФУНКЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ ПОРІВНЯННЯ В ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ
Висновки
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
БІБЛІОГРАФІЯ
ВСТУП
Незважаючи на те, що фразеологічні одиниці порівняння широко застосовуються в усному і писемному мовленні (художній літературі, публіцистиці, тощо), їхні структурно-семантичні особливості є недостатньо вивченими. Багато невирішених питань залишається і в теорії та практиці перекладу цих одиниць з англійської на українську мову. У вітчизняній фразеології ще не існує комплексного дослідження і остаточного вирішення багатьох проблем, що й зумовило вибір даної теми та пояснює актуальність дослідження.
Об’єктом дослідження є фразеологічні одиниці порівняння в англійській мові.
Предмет дослідження – компаративні фразеологізми в системі образних засобів англійської та української мов.
Мета роботи – проаналізувати структурно-семантичні особливості та стилістичну функцію в художньому тексті, звертаючи увагу на національну своєрідність компаративних фразеологізмів у англійській та засоби їх передачі українською мовою. У завдання дослідження входить укладання класифікації фразеологічних одиниць порівняння, а також дослідження компаративних фразеологізмів, які належать до різних функціональних стилів, їхніх морфологічних, синтаксичних, семантичних, стилістичних властивостей.
Матеріалом дослідження стали художні твори англомовних письменників 19-20 ст. та лексикографічні джерела.
Теоретична цінність дослідження зумовлена необхідністю подальшого вивчення усіх типів фразеологічних одиниць в світі розвитку фразеологічної теорії. Результати, отримані в ході даного дослідження, можуть бути використані в теоретичному курсі лексикології, стилістики, теорії і практики перекладу, на практичних заняттях з англійської мови на різних рівнях навчання. В цьому і полягає практичне значення роботи.
В ході проведення даного дослідження були використані наступні методи: дескриптивний, дистрибутивний, контекстно-семантичний метод, методи компаративного та кроскультурного аналізу. Приклади з художньої літератури відомих британських та американських авторів XVIII-XXст. добиралися методом суцільної вибірки.
Мета та завдання дослідження визначили його структуру. Робота складається зі вступу, у якому окреслюються межі дослідження, трьох розділів, кожен з яких завершується висновками, загальних висновків та бібліографії, що містить 37 джерел теоретичної літератури з мовознавства та теорії перекладу та 7 джерел ілюстративного матеріалу.
РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ
1.1. Поняття про фразеологізм
Термін «фразеологізм» походить від давньогрецьких слів «phrasis» - вислів та «logos» - слово. За визначенням «Сучасної термінологічної енциклопедії», фразеологізмами слід вважати «стійкі, зв’язані єдністю змісту, постійно відтворювані в мовленні словосполуки або висловлення, які ґрунтуються на стереотипах етносвідомості, є репрезентантами культури народу й характеризуються образністю й експресивністю» [24, c.641].
Фразеологічний склад мови вивчається спеціальним розділом мовознавства, який носить назву «фразеологія». Фразеологія вивчає семантичні, структурні, функціональні, комунікативні особливості фразеологічних одиниць, а також закономірності виникнення і творення фразеологізмів. Фразеологія виокремилась як лінгвістична дисципліна на початку ХХ ст. У книзі відомого швейцарського вченого Шарля Баллі «Французька стилістика» (1909) вперше представлено спробу обґрунтувати фразеологію як самостійну лінгвістичну дисципліну, здійснити класифікацію фразеологізмів і розробити методику ідентифікації фразеологізмів з їхніми аналогами – вільними синтаксичними словосполученнями. У вітчизняній мовознавчій науці фразеологічна проблематика почала розроблятися такими вченими, як О. Потебня, О. Шахматов, Л.Булаховський та інші [24, c.643]. Багато питань в галузі фразеології залишаються дискусійними і сьогодні.
Так, наприклад, вчені й досі не дійшли згоди в тому, що ж, все-таки, слід вважати фразеологізмом. Одна група вчених відносить до фразеологізмів лише словосполучення з узагальнено-переносним значенням, яке не можна розкласти на частини («ловити ґав» - бути неуважним, «дати гарбуза» - відмовити). [1,3]. Друга група вчених вважає фразеологічними одиницями будь-які словосполучення, відтворювані в готовому вигляді – навіть такі словесні штампи, як «добро пожаловать» ( у російській мові), «Nevermind» (в англійській) або «Вельмишановне товариство» (в українській). Прихильниками такої «широкої» точки зору на фразеологічні одиниці є, наприклад, такі вітчизняні дослідники, як В.М. Мокієнко, О.С. Юрченко [20, 31]. Нарешті, третя група вчених відносить до фразеологічних одиниць також приказки, прислів’я, скоромовки, загадки, замовляння, крилаті вислови, афоризми та літературні цитати [5, 17, 24]. Усі перелічені вище стійкі мікротексти зараз прийнято називати пареміями, вони є об’єктом вивчення спеціальної наукової галузі під назвою «пареміологія». Усі ці мовні феномени об’єднують з фразеологічними одиницями властиві ним ознаки відтворюваності, стійкості, культурної маркованості. Крім терміна «паремія», деякі дослідники пропонують для цього явища також інші терміни – «ептоніми» (Н.Оніщенко) [22, с. 85] або «логоепістеми» (Н.Бурвікова, В.Костомаров) [7, с.47]. Які з запропонованих термінів виявляться життєздатними, залишаться надовго в науці та освіті, покаже час.
Актуальним залишається й питання походження фразеологізмів. Одні дослідники розглядають фразеологізми як «уламки» текстів – казок, байок, пісень – які згодом були скорочені до прислів’їв, приповідок чи до слів. Ця точка зору склалася під впливом мовознавчих творів О.О. Потебні і має досі своїх прихильників. Б. Ларін обстоював протилежну точку зору: на його думку, давні стиснені формули ідіоматичного плану розгортаються, розкриваються у більш повний та зрозумілий образ.
Найбільш часто вживані фразеологічні одиниці фіксуються у фразеологічних словниках. Укладанням тлумачних, етимологічних фразеологічних словників, словників фразеологічних синонімів, регіональних фразеологізмів займається окрема галузь лексикографії – фразеографія. Фразеологічні словники різних типів мають велике значення для вивчення рідної та засвоєння іноземної мови.
Розглянемо існуючі типології фразеологічних одиниць в сучасному мовознавстві.
1.2 Принципи класифікації фразеологічних одиниць
В вітчизняному мовознавстві найбільш традиційним є поділ фразеологічних одиниць на фразеологічні зрощення (або ідіоми в вузькому значенні), фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення. Автором цієї класифікації є відомий радянський мовознавець акад. В.В. Виноградов. На його думку, фразеологічні зрощення характеризуються немотивованістю складу зворотів (тобто з суми складових таких ФО неможливо дізнатися про загальний зміст одиниці) та абсолютною семантичною єдністю компонентів. Серед фразеологічних зрощень виділяють такі підтипи:
а) фразеологічні зрощення, у складі яких є так звані «слова-некротизми» (лексичні архаїзми, історизми та інші лексеми, що вийшли з ужитку мовлення);
б) фразеологічні зрощення, що містять граматичні архаїзми, які є синтаксично неділимим цілим;
в) фразеологічні зрощення, що стали нерозкладнимияк лексично, так ісемантично;
г) фразеологічні зрощення, що являють собоютаку семантичну єдність, щолексичні значення компонентів зовсімневажливі для розуміння цілого. [24, с.47].
Фразеологічні єдності характеризуються образною мотивованістю значень складників. Проте, як і зрощення, вони являють собою неділиме ціле. На відміну від перших двох типів, третій тип класифікації В.В.Виноградова – фразеологічні сполучення - обов’язково мають у своєму складі вільні та фразеологічно зв’язані значення. Пізніше М.Шанський доповнив цю класифікацію четвертим типом – фразеологічні вирази – це речення з переосмисленим складом компонентів.
Н.Н. Амосова, використовуючи контекстологічний аналіз, виділяє два типи фразеологічних одиниць – фраземи і ідіоми. Фразема – це одиниця постійного контексту, в якій вказівний мінімум, потрібний для актуалізації даного значення слова, є єдино можливим, тобто постійним. Другий компонент є вказівним мінімумом для першого. Ідіоми, на відміну від фразем,- це одиниці постійного контексту, в яких вказівний мінімум і семантика одиниці нормально складають тотожність, представлену лексичним складом словосполучення. Ідіоми характеризуються цілісністю значення.
Також Амосова виділила частковопредикативні фразеологізми – це звороти, в яких наявний граматично провідний (головний) член – антецедент – та предикативна одиниця, що залежить від нього.
На початку 60-х років ХХ ст. на зміну структурно-семантичній класифікації прийшла функціональна класифікація фразеологізмів. На основі функції фразеологічних одиниць вони були поділені на дві великі групи: