Слово - першооснова твору, найбільш насичений і богатий змістовним компонент. Саме трудністю є вибір необхідного слова-еквівалента. Перекладач зважує всі різні лексичні можливості, синоніми і нарешті відбирає слово (рідше 2-3), які можуть в повній мірі відтворити значення оригіналу.
При цьому перекладач проходить різні шляхи вибору:
1)Орієнтування на контекст. Підшукується відповідний еквівалент. Кожне слово у творі зв'язане з усім твором, з його особливостями, з історією його написання, часто з особистістю автора. В рамках одного абзацу ( вузький контекст) і всього даного твору ( широкий контекст) потрібно охопити думку в цілому. Перекладач повинен знати, що відбувається за межами тексту, вміти читати так званий підтекст. Перекладати потрібно так, щоб зберігалася творча задумка і почерк автора, те, про що автор сказав прямо і т. д.
2)Принцип слідування відношенню автора до описуваної ситуації, описуваного предмета. Вибір слова між позитивним і негативним значенням.
3)Принцип слідування загальній стилістичній направленості твору і індивідуальному стилю автора. Необхідність вибору слова з синонимічного ряду у відповідності зі стилем автора. Велику увагу слід звернути на індивідуальний стиль автора.
4)Принцип відповідності прийнятої автором інтенсивності. Наприклад, ряд прикметників означають позитивну якість: в рос.: великолепный, дивный., в укр.: розкішний, дивний., в англ.: magnificent, fair .
5)Принцип орієнтування на основний словниковий фонд мови. Орієнтування на те, що ввійшло в "золотий фонд" мови. І лише в особливих випадках брати лексику з особливих діалектів, місцевого наріччя (сленга).
6) Принцип вибору слова, найбільше відображаючого ту реальну дійсність, яку мав на увазі автор. Перекладач повинен розуміти, що він перекладає думку автора, що відноситься до певного устрою життя, певної епохи. Так що мало знати вузький і широкий контекст, треба знати ще ту конкретну дійсність, про яку пише автор.
7)Принцип використання стійких і напівстійких фразеологічних сполучень. До стійких та напівстійких фразеологічних сполучень відносяться фразеологічні зрощення, а також і граматичні сполучення.
Предмет перекладознавства
Переклад - це складне багатогранне явище, окремі аспекти якого можуть бути предметом дослідження багатьох наук. В рамках перекладознавства вивчаються психологічні, літературознавчі, етнографічні та інші сторони перекладацької діяльності, а також історія перекладознавчої діяльності в тій чи іншій країні або країнах. В залежності від предмету дослідження можна виділити психологічне перекладознавство (психологію перекладу), літеретурне перекладознавство (теорію літературного та художнього перекладу), етнографічне перекладознавство, історичне перекладознавство і т. ін.
Керівна роль в сучасному перекладознавстві належить лінгвістичному перекладознавству (лінгвістиці перекладу), що вивчає переклад як лінгвістичне явище. Теоретичну частину лінгвістики перекладу становить лінгвістична теорія перекладу. В теорії перекладу (тобто лінгвістичній теорій перекладу) розрізняють "загальну теорію перекладу", часткову теорію перекладу і спеціальну теорію перекладу.
Часткова теорія перекладу вивчає лінгвістичні аспекти перекладу з однієї мови на іншу.
Спеціальна теорія перекладу розкриває особливості процесу- перекладу текстів різних типів і жанрів.
Загальна теорія перекладу вивчає найбільш загальні лінгвістичні закономірності перекладу незалежно від особливостей конкретної пари мов, що беруть участь в процесі перекладу, способу здійснення цього процесу і індивідуальних особливостей конкретного акту переклада. Положення загальної теорії перекладу охоплює будь які види перекладу будь яких оригіналів з будь якої вихідної мови на будь яку іншу.
Теорія перекладу ставить перед собою слідуючі завдання:
1. Розкрити і описати загально- лінгвістичні основи. 2. Визначити переклад як об'єкт лінгвістичного дослідження, вказати його відмінності від інших видів мовного посередництва. 3. Розробити основи класифікації видів перекладацької діяльності. 4. Розкрити суть перекладної еквівалентності як основи комунікативної рівноцінності текстів оригіналу і перекладу. 5. Розробити загальні принципи і особливості побудови асткових і спеціальних теорій перекладу для різних комбінацій мов. 6. Розробити принципи наукового описання процесу переклада як дії перекладача в перетворенні тексту оригінала в текст переклада. 7. Розкрити вплив на процес перекладу прагматичних і соціолінгвістичних факторів.
8. Визначити поняття "норма перекладу" і розробити принципи оцінки якості перекладу.
Переклад - це засіб забеспечити можливість спілкування між людьми, що розмовляють різними мовами. Тому для теорії перекладу особливе місце мають дані комунікативної лінгвістики про особливості процесу мовної комунікації, специфіки прямих і непрямих мовних актів, про співвідношення вираженого змісту і того, що мається на увазі, в висловлюваннях і в тексті, впливі контексту і ситуації спілкування на розуміння тексту, інших факторах, що оприділяють комунікативну поведінку людини. Важливим методом дослідження в лінгвістиці перекладу є порівняльний аналіз перекладу, тобто аналіз форми і змісту тексту переклада в порівнянні з формою і змістом оригіналу. Порівнюючи такі тексти, можна розкріпи внутрішній механізм перекладу, виявити еквівалентні одиниці, а також виявити зміни форми змісту, що мають місце при заміні одиниці оригіналу еквівалентною їй одиницею тексту переклада. При цьому можливе і порівняння двох чи більше перекладів одного і того ж оригіналу.
Каламбур - це гра слів, побудована на зіткненні звичайного звучання з незвичним і неочікуваним.
Набагато трудніше перекладати каламбури, складені з двох, трьох одиниць, так звані контаміовані фразеологічні одиниці. Важко тому, що для правильного перекладу обидва фразеологізми повинні мати у перекладній мові еквіваленти та аналоги, а таке трапляється не часто. Цікавий прийом каламбурного руйнування фразеологічних одиниць шляхом додавання елів., що повертає компонентам споконвічне значення; "Как-то Семенов начал ломать комедію, и сломал." Буквальний переклад знову ж таки можливий за наявністю аналога або еквівалента.
Переклад каламбурів з урахуванням їх конотацій. Більшість фразеологічних одиниць володіють як емоціонально-експресивним, так і національним забарвленням. С.С. Кузьмін поділяє одиниці у залежності від іх основних емоціональних характеристик на три групи: 1. позитивні, 2. негативні, 3. подвійні. Перші викладають тільки позитивні емоції (народитися у сорочці), другі - тільки негативні (погріти руки), а треті -позитивні та негативні в залежності від контексту (завдавати тон). Ця остання група може стати основною для гри слів, яка, якщо її використовувати у позитивному контексті, може дати гумористичний ефект, а якщо у негативному контексті - ефект сарказму. Але ризиковане виділяти » їх у самостійну групу, оскільки навіть самі з погляду позитивні фразеологізми можуть під впливом контексту набути негативного емоційного забарвлення та послужити матеріалом для каламбуру.
"У деяких випадках Демуровій вдалося зберегти хоч би один компонент каламбуру, додавая до нього словесний ряд. У главі III "Страны чудес" Аліса npocbnm Мишу розповісти ш Історію свого життя.
"Mine is a long and a sad tale!" said the Mouse, turning to Alice, and sighing." It is a long tail, certainly," said Alice, looking down with wonder at the Mouse's tail;" but why do you call it sad? And she kept on puggling about it while the Mouse was spring, so that the idea of the tale was something like this...
Демурова вирішила цю проблему по-своєму, вона ввела у смисловий "хвостовий" ряд своє похідне.
- Это очень длинная и грустная история - начала Мышь со вздохом. Помолчав, она вдруг взвизгнула: - Прохвост!
Про хвост? - повторила Алиса с недоумением и взглянула на ее хвост. — Грустная история про хвост?
Но Мышь ее не слушала - она вся ушла в свой рассказ. И пока она говорила, Алиса все не могла понять, какое это имеет отношение к мышиному хвосту. Потому история, которую рассказала Мышь, выглядела в ее воображении вот так.»
Демурова відмічає, що у роботі над цим перекладом їй дуже помогли дитячі етимологи.Р
На "дитячій" етимології побудований і діалог у "Безумном чае питии, "(глава VII "Страны чудес"):
- И надо вам сказать, что эти три истерички жили приливаючи, -рассказывает Соня.
- Припеваючи? - переспросила Алиса. -А что они пели?
- Не пели, а пили, - ответила Соня. — Кисель, конечно.
Тут перекладачка дає два пояснення: кероловське treacle вона змінила у своєму перекладі на "кисель". Це слово на її думку значно ближче до російських дітей, багато з яких, мабуть, і не знають, що таке патока, та до того ж "патока" не викликає у нашій свідомості ніякого "етимологічного" ряду. А ряд цей необхідний.
"Дитяча" етимологія приходить на допомогу і тоді, коли звісний вислів розуміється буквально. Люіс Керол "реалізує" метафору, розуміючи її буквально.
Наведемо лише один приклад: "Would you - be good enough," Alice panted out, after running a little, further," to stop a minute -just to get -one's breath again? "I am good enough", the king said, "only I"m pot strong enough! You see, a minute goes by so fearfully quick/ You might as well try to stop a Bandersnatch."
Демурова передала цей уривок так: - Будьте так добры.. - проговорила, задыхаясь Алиса, - Давайте сядем на минутку, чтоб'отдышаться немного. -Сядем на минутку? - повторил Король. - И это ты называешь добротой? А если бы на тебя сели? Тебе бы это понравилось? К тому же Минутку надо сначала поймать. А мне это не под силу; она пролетает быстро, как Брандащмыг! За ней не угонишься.}
У Керола є діалог побудований на дотепній грі назв різних комах. Для них він вимислює дивні назви: Horse-fly- перетворюється у Rocking-horse-fly; Dragon-fly у snap-dragon-fly; Butterfly- у Bread-and-butter-fly. "Зазеркальные" комахи - це результат "накладання", склеювання посередині двох "біномів" з одним загальним членом.