У середньовіччі літературна польська мова розвивалась переважно у середовищі католицького духовенства, представники якого виконували переклад релігійних текстів з латини на польську мову (як приклад можна розглядати Псалтир ХІV ст. – Psalterz Florianski). Упродовж цього періоду польська мова знаходилась під переможним впливом латини та чеської мови, проте вже починаючи від ХV ст. Вплив цих мов на польську мову зменшується. Від ХVІ ст. літературна польська мова починає поширюватись в колах шляхти та буржуазії. Сучасна польська мова була створена в ХVІ ст. на базі західних діалектів, поширених на території Познанського воєводства. Період ХVІ - ХVІІ ст.ст. став часом розквіту польської мови, яка стала чимось на кшталт “лінгва франка” на безкраїх просторах східної Європи. Власне в той час відбулась інтенсивна полонізація лексики західних діалектів староруської мови, що спричинило остаточне відокремлення української та білоруської мов від великоруської. Однак з кінця ХVІІІ ст. після розподілу Польщі поміж Російською Імперією, Австрією та Прусією, польська мова починаю поступово втрачати свою позицію у регіоні. Французька мова, яка тимчасово стала мовою еліти, у ХІХ ст. була витіснена німецькою. У ХХ ст. їй на зміну прийшла російська, яка знову стала рідною поруч з відродженою білоруською, для більшості населення Білорусії та колишньої німецької Прусії. Останнє десятиріччя відзначилось сильним впливом англійської мови на мову Поляків.
Таким чином, окрім чеської та латини, на польську мову значний вплив мали: французька, німецька, італійська, старобілоруська, російська та англійська мови. Однак вплив латини позначився більш сильно.
І до сьогоднішнього дня чітко не з’ясоване питання генезис літературної польської мови. Серед дослідників існують різні думки стосовно цього питання. Так, краківський професор К.Нітч вважає, що літературна мова виникла на ґрунті велико польського діалекту, на території якого плем’я полян заклало основи польської державності [18, 47]. Берлінський професор А.Брюкнер доводив, що в основі польської літературної мови лежить діалект Малої Польщі, де знаходився політичний центр Польщі протягом багатьох століть.
Дослідження цього спірного питання ускладнювалося тим, що перші пам’ятки писемної мови відносяться до XIVст. (Флоріанський Псалтир, Свєнтокржижські уривки та ін.). Більш ранні рунічні надписи, які у свій час наробили багато галасу, виявилися фальсифікацією. Можна погодитися з думкою професора Нітча про те, що спочатку вплив великого польського діалекту на формування норм літературної мови міг бути значним [19, 134]. Однак про існування літературної польської мови епохи ХІ ст. i навіть пізніше, коли центр політичного життя був перенесений до міста Кракова, говорити не доцільно.
На той період літературною мовою Польщі була латинська мова, яка була мовою не лише церкви, але й усього адміністративного й суспільного життя. До XV – XVIст.ст. говорять лише про витоки формування літературної мови, до яких можна віднести вплив і великого польського діалекту, і діалекту Малої Польщі [12, 47].
Літературною польською мовою до XVIст. була латинь. Однак вплив її значно відчувався й пізніше і певною мірою відчувається і на сьогоднішньому етапі розвитку мови. З XVст. у Польщі наступає епоха швидкого розвитку торгівельно-грошових відносин. Розвиваються ремесла, торгівля. Польща постачає хліб навіть на внутрішній ринок Іспанії. Усі ці соціально-економічні зміни обумовили культурний підйом, що був пов’язаний із „золотим століттям” польської літератури і створенням літературної польської мови. Латинь поступово втрачає своє значення й залишається лише мовою релігії. Із середини XVIст. усі державні акти пишуться польською мовою. Подальший розвиток літературної мови був пов’язаний з історією польської шляхетської держави. Розділ Польщі наприкінці XVIІІ ст. призвів до створення двох типів літературної мови – варшавського типу та краківського. Відмінності між цими двома типами літературної мови збережені й до цих пір і виявляються на лексичному та фонетичному рівнях.
Сформувавшись у граматичному плані в XVI– XVIІст.ст., літературна польська мова протягом XVII – XIXст.ст. розвивалася в стилістичному й лексичному плані. Особливу роль у процесі формування сучасної польської мови відіграв А. Міцкевич. Після Міцкевича літературна мова набуває рис народної польської мови, втрачає багато архаїзмів.
Польська мова відчувала вплив багатьох мов протягом свого становлення та розвитку, що відобразилося на лексиці сучасної польської мови. Так, у сучасному лексичному складі зафіксована чимала кількість латинської лексики, проникнення якої до польської мови продовжувалося до XVIІІст. З XVI ст. посилюється вплив чеської мови, завдяки чому значна кількість чеських слів проникає до літературної польської мови. Особливо сильним був вплив німецької мови, що можна пояснити розвитком торгівлі та різних ремесел. У польську мову увійшли багато німецьких слів, які сильно асимілювалися. Запозичувалися не лише слова, а й окремі афікси. З XVIІІст. відчувається значний вплив французької мови на літературну польську мову. А з початку ХІХ ст. на польську мову починає впливати російська. Цей процес тривав протягом усього ХІХ ст. Особливо сильно цей вплив відчувається у польській публіцистиці.
На сьогоднішній день мовна політика сучасної Польщі тісно пов’язана із загальною націоналістичною політикою польського імперіалізму. Найбільш актуальним залишається так зване кашубське питання, яке має багатолітню історію. Нащадки колись багаточисельних поморських слов’ян, кашуби на сучасному етапі являються собою незначні поселення. Польська офіційна наука вбачає в кашубській мові лише діалект польської мови. Для кашубів обов’язковою літературною мовою названа польська. Штучне насадження польської мови має місце й серед багаточисельного українського та білоруського населення Польщі.
Графіка польської мови була впорядкована наприкінці XVIІІ – ХІХ ст.ст. і користується латинським алфавітом.
Отже, як бачимо становлення польської літературної мови має тривалу й складну історію. Вплив різних мов позначився на сучасній польській мові, тому дослідження запозичень і їх освоєння польським населенням – актуальне питання польської лінгвістики.
Спадком тих століть, коли латинська мова відігравала першочергову роль в культурному житті, є, по-перше, наявність великої кількості латинських слів, котрі ввійшли і в сучасну польську мову. Це, міжнародні слова, або так звана інтернаціональна лексика, наприклад: література, республіка, колекція, прогрес. Однак, попри це, необхідно вказати також і на існуючі до цих пір традиції використання латинських кореневих слів для створення в усіх областях науки і техніки нових термінів, кількість яких із кожним роком прогресивно зростає, і безумовно на велику кількість латинських слів і виразів, які вживаються в європейських мовах в їх латинській формі без перекладу і складають міжнародний фонд крилатих слів (або стійких виразів, які інакше називаються фразеологізмами ).
У формуванні лексичного складу, а також ряду інших особливостей (граматика, орфографія) польської мови латинська мова відіграла надзвичайно важливу роль. В ХІІ – XV століттях латинь була основною мовою польської церкви, держави, науки, освіти. Знання латинської мови було необхідною умовою для того, щоб мати можливість працювати на церковних, державних та муніципальних посадах.
Латинь складала основу в усіх видах розумової праці, панувала в польській поезії. Латинська мова була єдиною зброєю для висловлення складних думок освічених людей, які, якщо не спілкувались, то у будь-якому випадку писали не без труднощів своєю рідною мовою, і навіть для зрозумілості і ясності вдавалися інколи до перекладу своїх польських фраз латинською мовою.
Впливовим центром гуманістичної (латинської) освіченості став Краківський університет. На факультеті вільних мистецтв у трьох колегіумах провідна роль відводилась читанню та коментуванню античних авторів. Тексти лекцій краківських професорів, що збереглись і до наших днів, досі свідчать, що їм були відомі твори Аристотеля, Цицерона, Лукіана, Персія.
Розвивались школи з посиленим підходом до філологічної критики текстів античних авторів.
Латинь, звичайно, мала значний вплив на польську мову. У польській мові є багато прямих латинських запозичень. Однак, ніякої змішаної, гібридної мови не виникло [23, 39].
На початку історії літературної польської мови латинь була не суперником народній мові, а зразком і опорою в її розвитку.
Тематична класифікація латинізмів, розкриваючи особливості їх семантики, показує головні сфери використання латинських запозичень в сучасній польській мові і тим самим головні напрямки польсько-латинських мовних контактів. За своєю семантикою латинізми надзвичайно різноманітні, у їх складі виявляється лексика наукової і технічної термінології, соціального, економічного, політичного, культурного життя, військової справи, а також слова на позначення осіб, предметів, явищ. Відносно багато латинізмів є серед слів, що означають риси характеру людини, її почуття, здібності та погляди. Слова, які називають людей за професією, родом діяльності. Досить широко представлені латинізми, що функціонують у релігійній сфері [10, 167].
1.2 Особливості латинських запозичень у сучасній польській мові. Групи латинізмів
По відношенню до слів, що активно використовуються в польській мові і не належать до її основного словникового запасу, у мовознавстві існуються такі визначення: іноземні слова, іншомовні слова, іноземні запозичення, іншомовні запозичення, запозичення, слова іншомовного походження.
У більшості випадків до розряду запозичених слів відносять ті, що ввійшли до польської мови без змін, і ті, які зазнали значних змін і на момент запозичення за формою досить сильно відрізнялись від відповідних іншомовних прототипів.