Латинізми-архаїзми – такі лексичні одиниці, які називають предмети і поняття, що не е застарілими, але для позначення яких тепер використовуються інші слова. Так, слово kinoвитіснило з вживання слово iluzjon, яке вживалось у період створення перших кінострічок. Латинізми-архаїзми також служать для створення певного стилістичного колориту. Наприклад:
Jak tatarska orda
Bierzesz w jasyr corda! –
Ти жорстокіша, ніж орда,
Серця завжди полониш! (сorda – лат. „серце”)
Widzisz mnie waćpan w wielkiej alteracji, gdyż od żądz tkliwych ledwie że tchu oribus mogę złapać. – Бачиш ти мене, Ваша милість, у великому схвилюванні, бо від солодких бажань ледве повітря вустами ловлю (oribus – лат. „вуста”).
– Obrotnymaszwaść dowcipipodobnoodwstyduwiększy. ChceszsobieKozakówinpoculisskonwinkować, byprzyjaciółmicibyliwraziezwycięstwa. – Швидкий розум маєш ти, пане, і його в тебе більше, ніж сорому. Хочеш козаків за кубками настроїти до себе, щоб у разі перемоги друзями твоїми були (in poculis – лат. „за кубками”). На сучасному етапі розвитку мови слово майже витіснене з ужитку.
Серед латинізмів-архаїзмів виділяється ряд слів, які зникли з мови як окремі одиниці, але функціонують у складі окремих словосполучень.
Латинізми, що виражають різні абстрактні поняття, наприклад: kolizja, konglomerat, anterioraта ін., віднесені до розряду книжково-письмової лексики є стилістично-нейтральними латинізмами.
Значну частину латинізмів складають міжстильові лексичні одиниці, такі, що можуть використовуватись у різних сферах і умовах спілкування, не вносячи у висловлювання ніякого стилістичного забарвлення.
Окремі латинські запозичення кваліфікуються в сучасній польській мові як розмовні. Ці латинізми не порушують норм літературної мови, але вони недоречні в діловому і науковому мовленні [10, 169].
Часом у сучасній польській літературній мові вживаються запозичення цілих словосполучень або виразів. Наприклад:
Czy waszmość wie, że są listy hetmańskie przykazujące Chmielnickiego łapać i in fundo zadzierżyć? – Чи відомо тобі, пане, що існують гетьманські накази Хмельницького ловити й на місці затримувати? (in fundo – лат. „на місці”);
Dajże, Boże miłosierny, daj takową świętą wojnę na chwałę chrześcijaństwu i naszemu narodowi, a mnie grzesznemu pozwól w niej wota moje spełnić, abym in luctu mógł być pocieszony albo też śmierć chwalebną znaleźć!– Пошли ж, господи милосердний, пошли ж таку священну війну на славу християнства й народу нашого, а мені, грішному, дай у ній обітниці свої виконати, щоб у жалобі зміг я знайти розраду або славну смерть! (in luctu – лат. „у жалобі”);
....ostatecznie nieszczęśliwy kniaź, pro crimine perduelionis skazany na utratę czci i gardła, musiał się ucieczką salwować. – Кінець-кінцем князь, за звинуваченням у державній зраді засуджений до позбавлення честі й живота змушений був втекти (priocrimineperduelionis – лат. „за звинуваченням у державній зраді”);
Nie ja zostanę, ale serce zostanie, a jedno dulcis recordatio ze mną pojedzie.– Не я, а серце моє! Лише солодкі спогади поїдуть зі мною (dulcis recordatio – лат. „солодкі спогади”);
Pytanie waścine jest nie do rzeczy, bo gdyby wszyscy podobne śluby czynili, tedyby genus humanum zaginąć musiało. – Питання це недоречне, бо якщо кожен подібні обітниці буде давати, то рід людський приречений зникнути (genushumanum – лат. „рід людський”);
Co tam Anusia! Wróćże sobie do niej – non prohibeo. – Та до чого тут Ануся! Можеш залицятися до неї знову – не забороняю (non prohibeo – лат. „не забороняю”);
Jeślikrólniedamniezatostarostwa, towierzajwaćpan, niemajustycjiwtejRzeczypospolitejanirekompensydlazasługilepiejponokurysadzać niż głowę propublicobononarażać. – Якщо король мене старостою зроби, то вважай, мій пане, що немає правди й вдячності за службу у цій нашій Речі Посполитій, і краще воно курей на яйця саджати, ніж головою ризикувати заради суспільного блага (propublicobono – лат. „заради суспільного блага”).
Поряд із запозиченням окремих слів, що належать до груп латинізмів-термінів, латинізмів-історизмів, латинізмів-архаїзмів, а також сполучень слів зустрічаються й запозичення з латинської мови цілих сталих виразів – фразеологізмів. Наприклад:
Mościa pani! Tempus fugit, za chwilę na koń nam siadać trzeba, nim więc podziękujemy wdzięcznym sercem za gościnę, mam ja tu ważną sprawę, o której bym chciał z jejmość panią i z ichmość jej synami kilka słów na osobności pomówić. — Пані! Час летить, ось-ось і на коней сядемо, але перш ніж від щирого серця подякувати за гостинність, хотів би я про одну важливу справу з вашою милістю, пані, і з їх милостями, синами твоїми, довірливо поговорити (Tempus fugit – лат. „час летить”).
– Wybierajcie – powtórzył pan Skrzetuski: –aut pacem, aut bellum! – Обирайте! – Повторив пан Скшетуський. – Autpacem, autbellum! (лат. „або мир або війну”).
Po drodze na samotnych dębach ryli pro aeterna rei memoria herby książęce, na koniec zaszli w tak głuche stepy, gdzie już i śladów człowieka nie było można dopatrzyć. Дорогою вирізали вони на одиноких дубах pro aeterna rei memoria(лат. „заради вічної пам’яті”) князівські герби і врешті-решт досягли такої глухомані, де не можна було помітити й слідів людських.
–Vive valeque! – wołał Zagłoba. – A jeśli woda aż do Stambułu waści zaniesie, to kłaniaj się sułtanowi. –Vive valeque!(лат. „живи й здраствуй”) – кричав Заглоба.– А якщо вода аж до Стамбулу тебе, сударь, донесе, кланяйся султану.
Таке використання запозичених фразеологізмів зустрічається в художніх текстах із чітко визначеною стилістичною настановою – урочисте, піднесене забарвлення, передання колориту епохи або як засіб характеротворення.
Слід зазначити, що такі запозичені фразеологізми функціонують наряду з власне польськими фразеологізмами, які частіше вживаються в народному мовленні. Запозичені ж латині фразеологічні звороти більше притаманні для книжних стилів мовлення. Приклади власне польських прислів’їв:
Baba z wozu - koniom lżej. – Бабасвозу- кобилілегше.
Bezochotyniesporeroboty. – Без труда не виловиш і рибку з пруда.
Bóg bierze, Bóg daje. – Богдав, Богузяв.
Cichawodabrzegirwie. – У тихому омуті чорти водяться.
Małedzieci - małykłopot, dużedzieci - dużykłopot. – Малі діти – малий клопіт, великі діти – великий клопі.
Nie chwal dnia przed zachodem słońca. – Хвалиденьувечері.
Nie od razu Kraków zbudowano. – Не одразу Москву збудували.
Prawdziwych przyjaciół poznaje się w biedzie. – Другпізнається у скруті.
Robota nie zając, w las nie ucieknie. – Робота не вовк – до лісу не втече..
Ten się śmieje, kto się śmieje ostatni. – Сміється той, хто сміється останнім.
Таким чином, латинські запозичення поповнили найрізноманітніші стилістичні розряди слів польської мови, її стилістичні ресурси.
Дослідження частоти використання латинізмів, котре проводилось в окремих функціональних різновидах польської мови – в публіцистичному, науково-популярному і художньому стилях показало, що латинізми наряду з лексичними одиницями характеризуються різною частотою вживання: від найнижчої до максимальної [9, 105].
Взагалі, польська мова дуже насичена запозиченнями, і можна стверджувати, що латинізми складають п’яту частину загального словникового запасу сучасного носія польської мови.
Лексичне засвоєння запозичень зазвичай проводиться автоматично, та потрібно звертати увагу на вже запозичені, семантично близькі терміни. За наявності таких термінів, слід відобразити смислову близькість нового запозичення до уже введених термінів.
Уточнити значення запозиченого терміну важливо відразу, у момент запозичення. Якщо значення терміна-прототипу співпадає зі значенням існуючого терміна і запозичення відбувається для деталізації значення існуючого терміна, то там, де це можливо, зручніше за все проводити спільне запозичення із спільною деталізацією термінів. Таке спільне запозичення при роботі над спеціальною лексикою можливе у випадках міжнаціонального розділу праці, що обумовлюється інтернаціоналізацією наукових досліджень на сучасному етапі.
1.3 Стилістична неоднорідність та словотворча активність латинізміву сучасній польській мові
У сучасній польській літературній мові визначається основний кількісний склад латинізмів, що функціонують у польській мові, які аналізуються з погляду їх лексико-граматичної приналежності, основних сфер вживання, лексико-тематичної віднесеності, стилістичної диференціації, а також частотності вживання в різних функціональних різновидах польської мови.
До основного корпусу латинських запозичень увійшли 3540 лексичних одиниць, що складає 4.4% загального словникового запасу мови [22, 26].
У таблиці 1.1 (див. додатки) показаний кількісний і процентний розподіл латинізмів за лексико-граматичними розрядами польської мови.
Тематична класифікація латинізмів, що розкриває особливості їхньої семантики, показує основні сфери вживання латинських запозичень у сучасній польській мові і тим самим основні результати польсько-латинських мовних контактів.