Разом з тим велика кількість похідних лексем представляють собою результат префіксації.
Що ж до осново- та словоскладання, то можна сказати, що латинізми дуже рідко входять до складу складних слів у сучасній польській мові.
Аналіз латинізмів сучасної польської мови показав, що не зважаючи на тривалий та інтенсивний вплив латинської мови на польську, кількість латинізмів відносно невелика — 4,4 % від всього словникового запасу [9, 106]. Разом із тим семантичне багатство, стилістична різноманітність, досить високий процент вживання в окремих функціональних стилях і в загальнонародному мовленні, висока словотвірна активність дозволяють зробити висновок про значущу роль латинських запозичень в лексико-семантичній системі сучасної польської мови.
У результаті дослідження було встановлено, що близько 80% латинізмів, що функціонують у сучасній польській літературній мові, виявились словотворчоактивними. При цьому вони характеризуються різним ступенем словотвірної активності: близько 38% латинізмів дають по одному похідному слову, близько 17% створюють словотвірні гнізда, котрі включають крім запозиченого слова два компоненти; 15% латинізмів очолюють гнізда, до структури яких входять три нових слова; 4% запозичень мають гнізда з чотирьох нових слів, і 5% включають від п’яти до дев’яти нових лексичних одиниць[22, 28].
2.2 Адаптація афіксів латинського походження на ґрунті сучасної польської деривації
Серед афіксального способу творення можна виділити префіксацію та суфіксацію як способи творення, у яких беруть участь афікси (відповідно префікси та суфікси) латинського походження.
Серед префіксів найпоширенішими є префікси:
а-, аb-, аbs-, аu- – надають лексемам, до складу яких вони входять значення відділення, перебування в стороні.
Фактично вище наведені префікси – фонетичні варіанти одного й того ж префікса з однім значенням – „віддалення”.
Так, префікс а- використовується перед приголосними. Наприклад: amovere –віддаляти;
префікс аb- – перед голосними: aberare – відхилятися;
префікс аbs- уживається перед кількома приголосними: abstrahere –відволікати;
аu- вживається перед – f: auferre – відносити.
Префікс аd- має протилежне значення вище розглянутим префіксам. Приєднуючись до слова, цей префікс надає лексемі значення наближення, приєднання. Наприклад: adaptare –приладнати, пристосувати.
Кінцевий приголосний префікса -d перед приголосними с, f, l, n, р, г, s, t повністю асимілюються: ассumulare – накопичувати.
Префікси латинського походження соn-, со- означають зближення, спільне перебування: constituere – складати, встановлювати.
Префікс со- використовується перед голосними і перед -h: coartare –стискати, звужувати.
Соm-використовується перед b, p, е:
сomponere – складати, співставляти. Кінцевий n префікса соn- перед l, m, r повністю асимілюється: colligere –повідомляти;
Префікс de – надає слову значення віддалення, усунення, відсутність, пересування зверху вниз: dеtarmare – роззброювати; decebere –відходити, від’їзджати; declarate – заявляти, проголошувати, demittere –спускати, опускати.
Префікс dis- або його фонетичний варіант dі-означає розділення, роз'єднання. Префікс di – використовується перед приголосними b, g, l, m, n, r, v, s: dimovere – роздвигати. У решті випадків використовується dis-, причому s перед f асимілюється, а між голосними переходить в r: disjicere –розкидати.
Префікс е- ех- означає відділення, вилучення, скасування. Префікс е-використовується перед дзвінкими приголосними: emitere –висилати, виганяти. Префікс ех- використовується перед голосними та глухими приголосними c, p, q, s, t: exportare –відносити, вивозити. Кінцевий х в префіксі ех- перед f асимілюється : efferre –виносити.
Префікс іn- використовується при дієсловах для висловлення руху всередину або на предмет, а в іменниках зі значенням заперечення. Наприклад: instruere –вводити, вставляти, inklinacyja – надавати перевагу, схилятись до чогось, inkorporacyja – втілення,instygacyja – оскарження, interdykt – обіцянка, клятва.
Приголосний n в префіксі in- перед l, r асимілюється, а перед b, р, m переходить в m: illustrate— освітлювати, impedyment – перешкода, impensa– ввести в розтрати, impet– безліч, велика кількість.
Префікс inter- означає знаходження між предметами, протяжність, тривалість. Наприклад: interjicere – кидати (ставити) між; interrumpere – розривати, рушити; intervallum –проміжок, відстань, intercesyja – посередництво. Приголосний r в префіксі inter - перед і асимілюється: intellegere – сприймати, пізнавати.
Префікс оb- надає номінації значення „рух на зустріч”, „протидія”, „загромаджувати”; префікс obese- вносить значення „протидіяти”. Приголосний b в префіксі ob- перед с, f, р асимілюється. Наприклад: offirmare – робити міцним.
Префікс реr- означає в дієсловах рух за рахунок чогось, завершення, посилення, а в прикметниках – посилення якості: permanere –перебувати, продовжуватися; perlucere – просвічувати, бути прозорим;
- рrае- – означає в дієсловах передування, знаходження попереду, а в прикметниках – посилення якості предмета: praeciarus –дуже світлий;
- рrо-, prod- означає рух вперед, дію на користь будь-кого або замість когось: producere –виводити, відводити.
Префікс red- використовується перед голосними rе (red- – фонетичний варіант) означає рух назад, повторювання дій, протидію: reparare –виводити, виймати назад. Префікс red- використовується перед голосними.
- sе- означає відділення, усунення: separare– відділити, обособити.
- sub-, sus-, su- означає знаходження під будь-чим або всередині будь-чого: subscribere– підписувати. Кінцевій b в префіксі sub- перед с, f, g, m, р, r інколи асимілюється: succebere –виходити, проникати. У деяких випадках використовується префікс sus-. Префікс su- використовується перед сполученням sp-: suspicere – дивитися вверх, позирати.
Префікси trans-, trа- означають рух через будь-що: transportare –переносити, перевозити. Префікс trа- вживається перед d, j, і: traducere –переводити, пересувати.
Проаналізувавши словотворчі можливості латинських префіксів у сучасній польській мові, можна зробити висновок, що способом префіксації на сучасному етапі розвитку мови творяться головним чином дієслова, значно менше прикметники та іменники.
На увагу заслуговує також суфіксація як один із способів афіксального способу творення слів у сучасній польській мові.
У латинській мові суфіксальним способом творяться головним чином іменники та прикметники і в значно меншій кількості дієслова, на відміну від префіксації.
При суфіксальному способі творення в якості основи використовуються іменні основи (субстантивні та ад’єктивні) та дієслівні, серед яких словотвірними є основи інфекта і супіна.
При суфіксації на межі основи і суфікса нерідко відбуваються фонетичні зміни. Так, наприклад, кінцевий голосний основи або випадає перед голосним, або підпадає редукції.
У запозичених латинських словах кінцеві словотвірні елементи в кожній новій мові мають конкретні відповідники.
У латинській мові способом суфіксації утворюються: іменники, похідні від дієслівних основ, основ іменників, та основ прикметників.
Найбільш продуктивними похідними основами при творенні іменників є дієслівні основи інфінітива і супіна.
1. Від дієслівної форми інфекту утворюються іменники з кінцевими словотвірними елементами:
-mentum ,- ium,- io, - antia, - entia.
Від основи інфекту + словотворчий суфікс -mentum утворюються іменники середнього роду другої відміни зі значенням дії або результату: ornamentum— прикраса. ( пол. оrnament). Як бачимо в процесі засвоєння латинських запозичень носіями польської мові відбувається адаптація запозичених слів, усікається кінцева частина суфікса.
Від відділеної основи інфекту додаванням словотворчого суфікса -ium утворюються іменники середнього роду другої відміни зі значенням дії, стану. Наприклад: stadium – вивчення.
Від основи інфекту + io (n) утворюються іменники жіночого роду третьої відміни зі значенням результату дії: ledio – fнабір, легіон.
Від основи інфекту + antia / + entiaутворюються іменники жіночого роду першої відміни зі значенням якості або стану : ignorantia –знання.
Від дієслівної основи супіна, який закінчується на - t,- s утворюються іменники з кінцевими словотвірними елементами -tus / -sus, -tio / -sio, -tura / -sura, -tor / -sor, -torium.
Від основи супіну + tio (n) / + sio (n) утворюються іменники жіночого роду третьої відміни зі значенням дії : action – дія; diffusion –розповсюдження.
Від основи супіну + tus / + susутворюються іменники чоловічого роду четвертої відміни зі значенням дії: transitus –проходження, перехід; cursus –дія.
Від основи супіну + tura / +sura утворюються іменники жіночого роду першої відміни зі значенням дії або результату дії: cultura –обробляти; centura – критика суворе судження.
Від основи супіну + tor / + sor утворюються іменники чоловічого роду третьої відміни зі значенням дійової особи: doctor, oris mвчитель; defensor, oris mзахисник, заступник.
Від основи супіну + torium / + soriumутворюються іменники середнього роду другої відміни зі значенням місця дії: auditorium –аудиторія, зал судових засідань.
2. Від основ іменників утворюються іменники з кінцевими словотвірними елементами: - ina, - arius, - arium, - atus, - ista, - ulus, - olus, - culus, - ellus, - ullus.
Від основи іменника + -іnа утворюються іменники жіночого роду першої відміни зі значенням роду занять: medicina –лікарське мистецтво, медицина.
Від основи іменника + ariusутворюються іменники чоловічого роду другої відміни з назвою виду діяльності особи за родом діяльності: statuaries – скульптор.
Від основи іменника + ariumутворюються іменники середнього роду другої відміни зі значенням сховища: aerariumm –казначейство, державна казна.