Смекни!
smekni.com

Сутність і поняття фрейму "жіночність" (стр. 6 из 17)

Діахронічний аналіз творів свідчить про підвищення статусу референта-жінки, стосовно якої вживається номінація woman, з одного боку, та зниження статусу референта, який номінується lady.

Номінація lady, що переважає у творах початку Вікторіанства, є третьою за частотністю у порівнянні з lady та girl у творах 1850-60 рр., при цьому найбільш частотною у зазначених творах є номінація woman ( мал. А. 2.7.- А. 2.8 додатку).

Для творів пізніх вікторіанців характерна нейтралізація соціальних конотацій lady. Так, наприклад, у свідомості персонажів У. Теккерея, становище гувернантки несумісне зі статусом lady, в той час як для героїв Дж. Мередіта не характерні подібні переконання:

Agoverness is all very well, but I’d rather have a lady for my sister-in-law. I’m a liberal man; but I’ve proper pride, and know my own station: let her know hers.”(Vanity Fair, c.52).

"I had a governess, a learned lady, who taught me in person the picturesqueness of grumpiness (The Egoist, c.378).

Крім того, номінація lady у значенні „дружина” зустрічається тільки у творі У.Теккерея.

У творах пізніх вікторіанців woman у порівнянні з lady передає надзвичайно високий статус референта-жінки. Паралельне вживання lady та woman підсилює соціальний контраст між референтами, щодо яких вживаються ці номінації:

Self-sacrificing as her mood might be Tess could not well go further and cry, ''Marry one of them, if you really do want a dairywoman and not a lady; and don't think of marrying me!'' (Tess of the d’Urbervilles, c.180).

При цьому woman оцінюється більш позитивно, ніж lady:

The perfect woman, you see, was a working woman; not an idler; not a fine lady; but one who used her hands and her head and her heart for the good of others (Tess of the d’Urbervilles, c.336).

У творах Т. Гарді та Дж. Мередіта жінка-референт набуває надзвичайно високого статусу. Найбільш експліцитно це виявляється у випадках, коли woman вживається у значенні „втілення жіночих якостей”:

She was no longer the milkmaid, but a visionary essence of woman-a whole sex condensed into one typical form (Tess of the d’Urbervilles, c.167).

Якщо у Т. Гарді жінка отримує високу оцінку з боку автора та персонажів-чоловіків, то у Дж. Мередіта ця номінація вживається у мовленні жінки по відношенню до самої себе або до інших жінок. Таке вживання номінації свідчить про високу самооцінку референта, усвідомлення власної жіночої природи:

Laetitia's bosom swelled upon a mute exclamation, equivalent to: "Woman! woman! snared ever by the sparkling and frivolous! undiscerning of the faithful, the modest and beneficent!"(The Egoist, c.381).

"The difference! the difference!" told her she was woman and never could submit (The Egoist, c.240).

У творі представника пізнього Вікторіанства Дж. Мередіта помітні тенденції до нейтралізації соціальних конотацій. Водночас зазначені тенденції характерні здебільшого для мовлення високоосвічених людей та аристократії, в той час серед представників нижчих соціальних верств (робітників та селян) та певною мірою середнього класу родинне походження залишається важливим чинником, що впливає на вибір лексеми для номінації жінки.

Аналіз діахронічних змін частотності периферійних номінацій жінки свідчить про зменшення частотності номінацій lass та female з одного боку та збільшення частотності номінації maid(en) з іншого (мал. А.2.9. – А.2.11 додатку).

У творах пізніх вікторіанців, зокрема Т. Гарді підкреслюється неприйнятність номінації жінки лексемою creature. Вживання поряд з creature номінації woman підкреслює високу оцінку референта, що номінується woman:

Tess was no insignificant creature to toy with and dismiss; but a woman living her precious life-a life which, to herself who endured or enjoyed it, possessed as great a dimension as the life of the mightiest to himself (Tess of the d’ Urbervilles, c.198).

He went to the stone and bent over her, holding one poor little hand; her breathing now was quick and small, like that of a lesser creature than a woman (Tess of the d’ Urbervilles, c.505).

Діахронічний аналіз романів свідчить про збільшення частотності лексеми feminine (мал.А. 2.12 додатку).

Як зазначалося вище, лексема feminine не тільки здійснює референцію до жіночої статі, але й має оцінні конотації. У творах пізніх вікторіанців зазначені конотації є найбільш вираженими, саме в цих творах feminine є якісним прикметником:

Laetitia was invited here to show her the example of a fixed character—solid as any concrete substance you would choose to build on, and not a whit the less feminine"(The Egoist, c.404).

Наприкінці вікторіанської епохи feminine набуває значення „жіночний”. На синтаксичному рівні це виявляється зокрема у вживанні лексеми у функції предикатива:

Then it would grow lighter, and her features would become simply feminine (Tess of the d’ Urbervilles, c.168).

[…] and his original conclusion that she was essentially feminine, in other words, a parasite and a chalice (The Egoist, c. 68).

She was feminine indeed, but she wanted comradeship, a living and frank exchange of the best in both, with the deeper feelings untroubled (The Egoist, c.81-82).

У творах пізніх вікторіанців зустрічаються номінації концепту „Жіночість”, притаманні тільки цим творам. Крім прикладів, наведених у п. 2.3., потрібно відзначити такі лексеми:

- прислівники femininely (Т. Гарді), womanly ( Дж. Мередіт):

When they reached the door Tess femininely glanced back to discern the effect of that kiss of charity (Tess of the d’ Urbervilles, c.274).

"Because it – it isn't a correct one." she femininely murmured (Far From the Madding Crowd, c.165).

[…] she began to speak to herself, and all the health of her nature made her outcry womanly: "If I were loved!" (The Egoist, c. 132).

The idea drew him to picture her doatingly in her young matronly bloom ten years after marriage: without a touch of age, matronly wise, womanly sweet: perhaps with a couple of little ones to love, never having known the love of a man(The Egoist, c.258).

- абстрактний іменник (the) feminine (Дж. Мередіт) у значенні „жіноче начало”:

He desired to shape her character to the feminine of his own (The Egoist, c.70).

Laetitia's habit of wholly subservient sweetness, which was her ideal of the feminine (The Egoist, c.379)

- похідні від прикметникаfeminine (ultra-feminine, unfeminine)

Privately he did so; and he was constituted by his extreme sensitiveness and taste for ultra-feminine refinement to be a severe critic of them during the carnival of egoism, the love-season. (The Egoist, c.141).

[…]I set my cap at him, and there's my flat confession, and highly unfeminine it is (The Egoist, c.411).

- дієслово womanize. Простежуючи етимологію цього слова, И. Манкевича зазначає, що у ХІХ ст. womanize означало „знаходити ужину”, а у сучасному дискурсі воно передає негативно-оцінне значення „мати багато сексуальних партнерів” [52, с.187]. Втім у творі Дж. Мередіта зафіксовано випадок індивідуально - авторського вживання womanize:

He was dissatisfied, and to her hearing it was hardly in the tone of manliness that he entreated her to reassure him; he womanized his language (The Egoist, c.59).

Отже, зміни, що відбулися у лексичній структурі концепту „Жіночість” (підвищення статусу референта – жінки, поява нових лексичних одиниць, що містять сему „жіночість”, набуття прикметником feminine значення „жіночний” та збільшення його частотності у творах кінця Вікторіанства) пов’язані зі змінами у вікторіанському суспільстві, зокрема з розвитком феміністичних тенденцій.

Таким чином, в першому розділі ми розглянули, проаналізували і виділили наступні моменти:

1. виделіли когнітивні компоненти фрейма “жiночнiсть” і визначили його поняття в лінгвістиці;

2. розглянули фреймовий підхід в дослідженнях семантики;

3. виділили облігаторні і не облігаторні компоненти.


Розділ 2. Ядро і периферія фрейма “ жiночiнсть”

2.1 Природа фрейму, його категоризація і типи фреймів

Фрейм формується або декількома предикатами при одному суб’єкті [12, с.92], або шляхом встановлення реляцій між декількома суб’єктами об’єднаними у рамках стандартної ситуації.

Згідно з теорією Ч. Філмора, ці реляції визначають специфіку семантичних ролей, або глибинних семантичних відмінків, що приписуються суб’єктам .

По суті такий фрейм є не що інше, як фреймова решітка, де інформація сконцентрована у вузлах (слотах) і реляційних дугах, що об’єднують ці вузли [9, с.89].

Таким чином, взаємозв’язок понять фрейму, пропозиції та решітки полягає в тому, пропозиції та решітки можуть формувати фрейм, а декілька фреймів можуть утворювати міжфреймову решітку.

Подальша розробка поняття фрейму приводить до введення в ужиток термінів «схема» і «схемата». Схема – це узагальнення декількох фреймів, їх своєрідний гіперонім.

Як відзначає Р.Лангакр, схема являє собою «крупнозернисту» репрезентацію. Схемата ж, навпаки, є «мілкозернистою» репрезентацією, більш детальний фрейм. Його деталізація забезпечується за рахунок проекції концептуальної структури на конкретну життєву ситуацію.

На відміну від більш абстрактної схеми, схема та наближена до візуального образу, вона структурує образ у просторі [6, c.360].

Прикладом концептуального аналізу у термінах фреймів-схем може бути, виявлення інформаційних структур, що відстежуються у лексико-граматичних (частиномовних) і лексичних сигніфіккативних значеннях мови, в той час як концептуальний аналіз денотативних , зв’язаних з мовленнєвою ситуаціях значення слова передбачає звернення до більш конкретних фреймів-схемат.

Що стосується понятійних категорій, представлених у семантиці мовних одиниць більших, ніж слово, то тут більш релевантними одиницями концептуального аналізу стають, план, сценарій та скрипт.

Ці поняття також асоціюються з фреймом, але на відміну від нього дані структури представлення знань є не статичними, а динамічними, не потенційними, а актуалізованими у мисленнєво-мовленнєвій діяльності.

За визначенням Т. Фесенко, даним у зв’язку з характеристикою живої та неживої природи існує два основних шляхи (механізми) виникнення упорядкованості: статистичний механізм, що створює «порядок з безладу», та новий механізм що створює «порядок з порядку» [84, c.17].

Ця ж закономірність простежується і у семантиці знаків мови: у семантиці слова має місце первинне упорядкування інформації, створення «порядку з безладу» на основі певної концептуальної структури (фрейму); у семантиці речення та одиниць більш високого рівня мовної ієрархії має місце відтворення «порядку з порядку» на основі іншої концептуальної структури, в рамках якої актуалізована семантика слова.

При визначенні фрейму вказується на те, що до його складу входять як декларативні, так і процедурні знання [89, c.22].

Тобто фрейм, як «застигла» структура (сховище інформації), включає також і знання про те, як користуватись цим фреймом і що слід робити, якщо при обробці за його допомогою конкретних даних очікування не підтвердяться [92,c.91-92].

Процедурні знання стають свого роду «інструкцією» по використанню фрейму. З огляду на це не є помилковим ототожнити процедурні знання з концептуальним планом. За визначенням Р.Богранде, план представляє собою узагальнену модель, що включає конкретну цільову установку [80,c.164].