3. спеціально-технічні терміни відбивають область спеціальних знань - техніки, економіки, медицини і т.д. (видимо, ці терміни повинні бути зрозумілі політикові, що є ще і фахівцем в іншій області) наприклад: радарні системи, політика з техніки безпеки; antinuclear resolution, nuclear-free policy. [1; c.165]
Термінів, що мають відповідники у загальновживаній лексиці (загальновживані слова довгота, додаток, рівняння, уявлення і терміни — географічний довгота, граматичний додаток, математичний рівняння, психологічний уявлення тощо), в сучасній мові відносно небагато. Основна функція термінологічної лексики номінативна, терміни називають спеціальні поняття з різних галузей людських знань. У цій функції вони завжди виступають у науковому, публіцистичному, професійно-виробничому й діловому стилях. Проте термінологічні слова можуть вживатися й поза цими стилями, їх досить часто використовують і в мові сучасної художньої літератури, в якій вони, крім свого прямого номінативного значення, набувають і додаткових значень, а також експресивного чи емоційного забарвлення.
У зв'язку з появою нових галузей політології, відкриття нових явищ виникають значні труднощі визначення загальнонаукової, загальнотехнічної галузевої і вузькоспеціальної термінології: загальнонаукові і загальнотехнічні терміни - це терміни, які вживаються в декількох галузях науки і техніки.
Галузеві терміни - це терміни, які вживаються лише в одній галузі знань. Наприклад: політичні норми, прийнятий закон, political equality.
Вузькоспеціальні терміни - це терміни, які характерні для спеціальності даної галузі. Наприклад: права людини, пенсійний фонд; social security, social safety net. [1; c. 93]
В умовах, коли потрібно давати назви новим і новим явищам та поняттям, багато загальновживаних слів набувають визначену специфіку.
Відбувається спеціалізація їх значення при передачі термінів на іншу мову і уніфікація перекладних еквівалентів.
Інколи в текстах зустрічаються слова і словосполучення, які відносяться до різних функціональних систем, тобто різних галузей.
Термін може бути утвореним на основі рідної мови або запозиченим як із нейтральної термінологічної сфери, так і із іншої мови, він повинен відображати ознаки даного поняття; значення терміну для спеціаліста рівняється значенню поняття.
Усі терміни по своїй будові поділяються на:
1. прості, які складаються із одного слова: punish - карати;
2. складні, які складаються з двох слів і пишуться разом або через дефіс: валютно-кредитні відносини currency and credit relations;
3. терміни-словосполучення, які складаються із декількох компонентів: Британский конгресс тред-юніонів – Trades Union Congress. [12; c.70]
Оскільки серед політичних термінів переважають в основному терміни-словосполучення, то вони й виступають основною проблемою при перекладі політологічного тексту.
Найважливішою ознакою терміну-словосполучення є його відтворюваність у професійній сфері вживання для вираження конкретного спеціального поняття. Складений термін буде стійким лише для певної системи розуміння. За межами конкретної термінологічної системи таке словосполучення не буде стійким і не сприйматиметься як зв'язана мовна одиниця. Отже, за кожним складеним терміном (терміном-словосполученням) стоїть стійка, стандартно відтворювана структура складного (розчленованого) професійного поняття. Термінологія для терміна є тією сферою, яка дає йому точність і однозначність, і за межами якого слово втрачає ознаки терміна.
У межах політичної термінології виділяється значний відсоток термінів, утворених синтаксичним способом. За кількістю компонентів можна виділити 1) двокомпонентні; 2) трикомпонентні: 3) полікомпонентні.
Найбільш поширеними в політичній термінології є такі синтаксичні типи:
І. Двокомпонентні:
1. "прикметник + іменник у Н. в. однини":
Приклади: військова політика, ядерний потенціал, етнічний шовінізм, Американський уряд, політична коректність, економічна криза, national animosity, dynamic diplomacy, extensive assistance .
2. "прикметник + іменник у Н. в. множини":
Приклади: далекоглядні реформи, місцеві вибори, державні витрати, political interests, social privileges, factional activities.
4. "іменник у Н.в. + іменниково-прийменникова конструкція":
Приклади: передача для розгляду, пенсія по старості; acceleration of relations, aggravation of tension,
II. Трикомпонентні синтаксичні типи:
1. "прикметник + прикметник + іменник":
Приклади: загальнодержавне політичне об'єднання, міжнародна судова система; president’s final speech, ambassador’s national flag.
2. "іменник у Н.в. + прикметник + іменник у Р.в.":
Приклади: виконання державного розпорядження, втілення законодавчого проекту; performance of official duty.
3. "іменник у Н.в. + іменник у Р.в. + іменник у Р.в.":
Приклади: легітимність політичної влади, класифікація політичної влади, відстрочка виконання закону.
III. Полікомпонентні терміни можуть включати чотири, п'ять, шість і більше одиниць.
Приклади: відділ сім’ї, молоді та спорту при державній обласній адміністрації, irreversible decline in political activity, zone free from foreign military presence, Interstate and Foreign Commerce Committee, atmosphere of good-neighborly relations and cooperation. [13; c. 115]
Терміни об'єднуються в термінологічні системи, які виражають поняття однієї галузі.
У кожній термінологічній системі утворюються певні групи, для яких загальним є їх належність до класу предметів, або до класу процесів, властивостей і т.д.
Основна кількість термінів утворилась за рахунок загальновживаних слів, взаємного проникнення із різних галузей техніки, запозичень із міжнародної лексики за словотвірними моделями, які характерні для сучасної англійської мови.
Окремі терміни утворюють термінолексику як складову частину загального складу мовної лексики. Якщо терміни об’єднуються одним фахом або ділянкою науки, то вони складають номенклатуру – певну системну схему, що криється за називанням понять. Точки зору на те, чи система найменувань взагалі необхідна, що вона має означати і які терміни охоплювати, досить різні – від тих, що схиляються до будь-яких імен, взятих принагідно, до тих, які потребують описових, належним чином відокремлених і фонетично відповідних термінів. До термінів часом відносять етикетки, прості цифрові стандарти і номенклатурні скорочення – власне, їх нікуди більше віднести. Вітаміни, наприклад, спочатку позначались літерою і цифрою: останнім часом перевага надається словам.
Не у всіх сферах перекладу висуваються однакові вимоги до номенклатури, бо кожна ділянка науки має властиві їй потреби. Для однієї галузі перекладу досить родо-видової класифікації; в інших потрібно розрізняти причини, процеси, процедури, ефекти, деталі.
1.3 Лінгвокультурні фактори передачі політичної термінології
Розгляд факторів передачі будь-якого тексту в умовах міжкультурної комунікації будується з урахуванням основних особливостей мовної культури, типу і механізму соціального кодування рідної (української) та іноземної (англійської) мов. Такий підхід дозволяє виявити нову точку зору на рішення практичних задач, зв'язаних із проблемами перекладу, наприклад, політичної термінології. Чільну роль у цьому зв'язку грає не тільки володіння соціальними знаннями у сфері політики, але й особистісні якості перекладача, тому що передача будь-якого тексту припускає взаємодію суверенних національних мов, і, відповідно, культурних концепцій. Для досягнення адекватної передачі тексту необхідно володіти специфікою образів і зв'язаних з ними програм діяльності тих типів культур, між якими ведеться комунікація.
Дослідницьким шляхом доведено, що ті або інші фрагменти дійсності, зв'язки і відносини знаходять висвітлення в мові як суспільному явищі. Прикладом цього може служити судова мова, що є розрізняючим чинником між національними культурами. Так, у США політична тематика є основною складовою частиною масової культури цієї країни.
Американський громадянин на підсвідомому рівні вірить у справедливість і стабільність своєї політичної системи. Нам же, для досягнення максимально наближеного й адекватного сприйняття чужої лінгвокультурної спільності, необхідно стати учасником комунікативного процесу, за допомогою текстів-перекладів відповідної політичної тематики. Саме передача тексту є однієї з форм взаємодії культур, вона дає відоме представлення про чужу культуру.
На думку чеських лінгвістів В. Матезіуса і В. Прохазки, передача тексту - це не тільки заміна мови, але і функціональна заміна елементів культури. Така заміна не може бути повною, оскільки вимога передачі тексту повинна читатися як оригінал навряд чи здійсненний, тому що вона має на увазі повну адаптацію тексту до норм іншої культури [15: 183].
Саме поняття взаємодії культур має на увазі наявність загальних/приватних елементів, і розбіжностей/збігів, що дозволяє відрізнити одну лінгвокультурну спільність від іншої. Будь-який перекладач, працюючи з політичним текстом, повинен враховувати вимоги узусу - мовленнєві звички носіїв мови передачі тексту, не порушуючи звичне сприйняття політичного документа. Розбіжності лінгвоетнічного характеру між носіями іноземної мови і мови передачі тексту можуть носити як культурно-історичний, так і актуально-подійний характер.
Найбільш повне спілкування між різномовними комунікантами здійснюється шляхом створення мови передачі тексту, комунікативно рівноцінного іншомовному оригіналові, тобто, шляхом його перекладу. Поняття «комунікативна рівноцінність» текстів украй важлива для розуміння механізму передачі іншомовного матеріалу. Для комуніканта два тексти виступають як рівноправні форми існування того самого повідомлення, вони рівноцінні в їхньому функціональному і структурно-семантичному ототожненні. Під час передачі політичного тексту досягнення такої адекватності можливо лише, коли сам перекладач володіє «політичною грамотністю», причому як іноземною, так і рідною мовою.[5; c. 64]