Смекни!
smekni.com

Фауна гідробіонтів озера Сірче (стр. 1 из 4)

Міністерство освіти та науки України

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Біологічний факультет

Кафедра зоології

Курсова робота

Фауна гідробіонтів озера Сірче

студентки 32 групи

Кошель Алли Степанівни

Науковий керівник:

к. б. н., доц. Зінченко О. П.

Луцьк-2010


Зміст

Вступ. 3

Розділ 1. Гідробіологічна характеристика озера Сірче. 5

Розділ 2. Матеріал і методика досліджень. 6

Розділ 3. Систематичний перелік видів. 7

Розділ 4. Особливості біології зареєстрованих видів. 8

Висновки. 20

Список використаної літератури. 21

Додаток А.. 23


Вступ

Життя величезної більшості безхребетних тварин повязане з водою. У кожній водоймі розрізняють дно басейну, що називається бенталь, і товщу води – пелагіаль. Організми, що населяють бенталь, мають назву бентичних, або донних, скороченно вони називаються бентосом. До бентичних організмів відносять дорослих особин губок, більшість кишковопорожнинних, багатьох червів (плоских, круглих і кільчастих) і молюсків (двостулкових, або пластинчастозябрових, червоногих і деяких головоногих-осьминогів). З членистоногих з бентосом пов'язаний ряд видів ракоподібних.

Вивчення безхребетних є дуже важливим для науки. Вони складають більше 99% всіх видів тварин, і хоча в данний час описані і мають значення менше 1 млн видів, загальне число видів, що населяють нашу Землю, можливо, перевищує 30 млн. Більшість видів безхребетних чекають відкриття і опису, а серед вже відомих науці лише частина вивченні по-справжньому глибоко.

Актуальність теми дослідження зумовлена недостатнім рівнем відомостей про фауністичний склад, біологічні особливості безхребетних тварин – гідробіонтів озера Сірче.

Об׳єктом дослідження є безхребетні тварини – гідробіонти озера Сірче.

Предметом дослідження є фауна безхребетних тварин – гідробіонтів у районі дослідження.

Мета роботи: вивчити фауністичні особливості безхребетних тварин – гідробіонтів озера Сірче.

В роботі ставились такі завдання:

– ознайомитися з гідробіологічною характеристикою озера Сірче;

– набути навичок збирання матеріалу для досліджень;

– скласти систематичний перелік видів району дослідження;

– вивчити біологічні особливості безхребетних тварин – гідробіонтів озера Сірче.

Наукова новизна роботи. Встановлено 18 видів безхребетних тварин – гідробіонтів озера Сірче.

Практичне значення полягає в тому, що його результати можуть бути використані:

– як навчальний матеріал з курсу зоології безхребетних;

– студентами при подальших наукових дослідженнях та під час проходжння комплексної навчальної практики.

Структура роботи. Курсова робота викладена на 25 сторінках друкованого тексту. Складається з вступу, чотирьох розділів, висновків. Список літератури містить 17 першоджерел. У додатках подані рисунки зареєстрованих видів.


Розділ 1. Гідробіологічна характеристика озера Сірче

Територія досліджень охоплює західну частину Волинського Полісся, до складу якого входить велика кількість озерних систем, різноманітних за своїм походження. Одним з них є озеро Сірче, що розташоване у Камінь-Каширському районі, поблизу сіл Хотешів та Добре (рис. 1). За своїм зовнішнім виглядом озеро нагадує грушу. Площа озера 90 га, довжина 5 км, ширина 2,1 км, максимальна глибина 13 м, хоча середня глибина становить 6 м, а прибережна смуга мілководна. Прозорість води до 1,8 м. Об׳єм становить 63 млн м³. Верхні шари води влітку прогріваються до 17 °С і більше, на глибині температура води постійна і становить 4–6 °С. Живиться озеро переважно підземними та атмосферними водами. Берегова лінія протяжністю понад 7 км заросла комишами, очеретом та осокою. Сосни з березами, грабами, дубами подекуди підходять до самої води.

Рис. 1. Озеро Сірче під час заходу сонця

Озеро багате рибою. Тут водиться карась, лин, щука,окунь, є багато раків, а це є ознакою того, що озеро « живе», оскільки раки – це природний індикатор водойм. В останні роки на озері поселилося кілька сімей красенів-лебедів. Саме вони стали окрасою теперішнього ландшафту озерного краю. Багатому видовому складу фауни безхребетних і хребетних тварин сприяє помірно-континентальний клімат, із наявною м'якою зимою, нежарким літом.

Розділ 2. Матеріал і методика досліджень

Збір матеріалу був проведений протягом весняно-літньо-осіннього періоду 2009 р. Було зібрано 5 проб безхребетних тварин, досліджено 23 екземпляри тварин.

Для збору матеріалу використовували таке обладнання:

–водний сачок;

–відро для збирання живого матеріалу;

–скляний стакан для дрібних тварин;

–пінцет на шнурку;

–лупа;

–набір пробірок з плоским дном і пробками;

–записна книжка і олівець.

Процес узяття проби здійснювали у різних місцях водойм: на поверхні води, серед водяних рослин і на рослинах, на дні, на підводних каменях, на корчах тощо. Виловлювали тварин водним сачком, складовими якого є ручка та мішок. Спочатку ловили тварин, які плавали на поверхні водойм. Для цього занурювали сачок у воду отвором мішка до поверхні води, підводили його під тварин і швидким рухом витягували сачок з тваринами. Щоб зібрати тварин, які живуть серед заростей або тримаються ближче до дна,сачок занурювали у воду, і як тільки пропливала комаха чи її личинка, швидким рухом сачка ловили її. Кілька разів проводили сачком між рослинами праворуч і ліворуч від себе, роблячи рухи як під час косіння. Змінюючи напрям руху сачок піднімали угору. Коли з сачка стікала вода, йоговивертали у відро, а звідти варин вибирали у банки з водою, а частину фіксували у 4%-му розчині формаліну або 70%-му спирті. [13].

Збір матеріалу проводили і на водяних листках, які уважно оглядали, а знайдених тварин пінцетом переносили у банки з водою. Усе виловлене в банки етикетували, записували дату, місце збору,температуру повітря та води, хмарність, силу вітру, годину дня. Зібраний матеріал визначали до – роду, а найбільш поширених – до виду.

Розділ 3. Систематичний перелік видів

Тип Членистоногі Arthropoda

Клас Ракоподібні Crustaceae

Підклас Вищі раки Malocostraca

Ряд Рівноногі Isopoda

Родина Водяні ослики Asselidae

Вид Водяний ослик Asellus aquaticus

Родина Бокоплави Amphipoda

Вид Бокоплав озерний Gammarus lacustris

РядЖуки Caleoptera

Родина Водолюби Hydrophilidae

Вид1. Водолюб великий Hydrous piceus

2. Водолюб малий Hydrous caraboides

Родина Плавунці Dyctiscidae

Вид 1. Полоскун розенчастийAcilius sulcatus

2. Плавунець облямований Ditiscus marginalis

Родина Вертячки Gyrinidae

Вид Вертячка денна Gyrinus marinus

Ряд Клопи Hemiptera

Родина Водяні скорпіони Nepidae

Вид Скорпіон водяний Nepa cinerea

Родина Водомірки Gerridae

Вид Водомірка озерна Gerrius lacustris

Клас Павукоподібні Arachnida

Ряд Павуки Aranei

РодинаПавуки бродячі Pisauridae

Вид Великий павук доломедес Dolomedes fimriatus

Родина Павуки – трубочники Agelenilae

Вид Водяний павук Argyroneta aquatica

Ряд Кліщі Acarina

Родина Гідрахніди Hydrachnidae

Вид Кліщ географічний Hydracha geographica

Ряд Двокрилі Diptera

Підряд Двокрилі – довговуси Nеmatocepa

Родина Комарі – дзвінціChironomidae

Тип Молюски Mollusca

Клас Легеневі молюски Gastropoda

Родина Ставковики Lymnaeidae

Вид Ставковик звичайний Lymnaea stagnalis

Родина Котушки Planorbidae

Вид Котушка рогова Planorbarius corneus

Клас Двостулкові молюски Bivalvia

Родина Перлівниці Unionidae

Рід Беззубки Anadonta

Вид Беззубка звичайна Anadonta cygnaea

Родина Шарівки Sphaeridae

Рід Шарівки Sphaerium

Вид Шарівка рогова Sphaerium corneum

Розділ 4. Особливості біології зареєстрованих видів

Водомірка озерна (Gerris lacustris) з родини водомірок (Gerridae) (рис. А. 5.). Тіло водомірки видовжене, з широко розставленими ногами, завдяки чому маса тіла комахи розподіляється на значній поверхні. На голові навідміну від інших клопів є досить довгі вусики, які складаються з чотирьох членників, та сильно зігнутий донизу хоботок. Очі великі. Перша пара ніг значно коротша за задні дві і відіграє роль хватального органу. Задні, і особливо середні ноги – довгі. Їхні лапи густо вкриті волосками. Розкинувши довгі ноги, водомірки спритними швидкими рухами ковзають по дзеркалу озера або ставка. Середніми ногами водомірка робить сильний поштовх, який викидає її на чверть метра вперед; задні ноги служать як кермо; ноги кожної пари заносяться вперед одночасно. При такому способі руху водомірки блискавично кидаються на комаху, яка висунулася з води або впала в неї. Під надкрилами у водомірки є перетинчасті крила. [8]. Літають водомірки рідко. За допомогою ніг вони можуть пересуватися і по суші. Під осінь вони залишають водойми, ховаючись на зимівлю під корою пнів, у мох. Навесні самки відкладають яйця на підводні частини стебла чи листя рослин (рис. А. 6.). Через тиждень з яєць вилуплюються личинки. Весь розвиток закінчується протягом 40 днів. У другій половині зявляється друге покоління.[4].

Часто зустрічаються водомірки у яких на тілі є одна або кілька червоних крапок – це паразитичні личинки водяних кліщів, які живуть на багатьох водяних комахах.

Водолюб великий чорний (Hydrous piceus) – найбільший з родини водолюбів (Hydrophilidae), що поширені в прісних водоймах. Довжина його тіла 4–4,7 см. Тримається рослин у прибережній смузі стоячих водойм, де його можна знайти протягом всього року. Плаває водолюб погано, при цьому пересуває ноги змінно, а не одночасно як плавунець. Частіше водолюби повзають по водяних рослинах. Червоний бік їхнього тіла здається сріблястим тому, що між волосками черевця затримується повітря.

Тіло водолюба яйцеподібної форми, блискучого, смоляно-чорного кольору із зеленуватим відтінком. Очі розташовані біля заднього краю голови. На черевному боці тіла є кіль, який переходить у гострий шип. Вусики короткі. З ними пов'язаний своєрідний спосіб дихання водолюбів: жук виставляє з води зігнуті вусики, між волосками яких скупчується повітря. Потім жук підбирає вусики, і повітря поступово переходить на волоски нижнього боку грудей, а потім під надкрила, де й розташовані дихальця. Живляться водолюби переважно рослинною їжею: мякими частинами водних рослин і нитчастими водоростями. Іноді вони поїдають ослаблених або мертвих водяних тварин.