Останнім часом удалося навіть виділити колаген з костей австралопітеків - прямоходячих африканських мавп. По амінокислотній послідовності він виявився ідентичний людському!
На жаль, колаген - виключення. Безпосередні продукти генів - білки в копалин тварин так само недоступні нам, як і самі гени. Тому про генетичні програми організмів, що не дожили до наших днів, ми можемо судити лише побічно, за кінцевими результатами. У першу чергу по костям і іншим кістяковим елементам. Зіставивши їх з гомологічними органами нині живучих організмів і вивчивши генетичні програми останніх, ми можемо відновити, здавалося б, назавжди втрачені гени тих же мамонтів або динозаврів.
Це питання ми розберемо в наступних главах. А як є справа з культурною еволюцією? Чи можна реставрувати її хід, довідатися, на яких язиках говорили древні люди, а головне - що виражали словами цих язиків? Які казки й міфи розповідали під зводами печер у давним-давно погаслих багать, як вони добували засоби до існування? І далі, вірніше, ближче до нас: що підсунуло наших предків винайти землеробство й тваринництво, навчитися плавити метал, ткати льон і бавовна, ліпити горщики? Як відбувалася зміна відносин між людьми в період зміни формацій? Тут явна аналогія з реконструкцією біологічної еволюції.
Природно, те, що не залишило сліду в пам'яті нащадків, зникло безвісти. Ми можемо з достатньою часткою ймовірності відновити древні мови й обряди, людські взаємини й казки лише в тім ступені, у якій вони живі в сучасних суспільствах. Точно так само, як відновлюємо структуру генів вимерлих тварин - по гомологічних генах їхніх родичів і нащадків, що дожили до наших днів.
Ці проблеми дозволяє порівняльна лінгвістика й етнографія. Інше джерело - дані, що поставляються археологією, аналогом палеонтології в застосуванні до людського суспільства. Житла й одяг, начиння й зброя не еволюціонують так само, як кістки кістяка. У точному значенні слова в обох каналах інформації еволюціонують технології, і судити про історичні процеси ми можемо тільки за кінцевими результатами. Можна тільки подивуватися, скільки інформації про життя древнього суспільства може дати підготовленому розуму, наприклад, черепок горщика або шматочок шлаків із древньої домни.
Напевно найдуться читачі, які запитають: а навіщо нам все це потрібно? Вони можуть, звичайно, поблажливо поставитися до спроб розгадати технологію виготовлення булата або царського пурпуру, але не більше. На жаль, такі скептики-прагматики зустрічаються й там, де вивчають канали генетичної інформації, хід біологічної еволюції.
Але, в остаточному підсумку аналіз передачі інформації з лінгвістичного каналу, вивчення еволюції мемофондів і є вивчення історії. Скажемо так: історія людських суспільств і є еволюція мемофондів. У цій науці існують дві крайності. Одні зводять її до перерахування діянь королів і вождів, до списку воєн і двірських переворотів. У нашій історичній науці раніше був прийнятий інший погляд: історія як боротьба класів. Але зводити історію до класової боротьби, на мій погляд, означає також збіднювати її. Це така ж марна вульгаризація, як і протилежна точка зору. Будемо вважати, що багато законів історії, закони еволюції людських суспільств, нам ще має бути відкрити. Якщо ми не будемо оглядатися назад, то приречені спотикатися об кожний камінь на своєму шляху вперед. І в цьому зміст вивчення еволюції мемофондів.
Література
генетичний еволюція мова лінгвістичний
1. Джефрі Чарльз. Біологічна номенклатура. - К., 1999
2. Кейн А. Вид і його еволюція. - К., 1998
3. Майр Е. Зоологічний вид і еволюція. - К., 1999.
4. Тимофеев-Ресовский Н. В., Воронцов Н. Н., Яблоков А. В. Краткий очерк теории эволюции. — М., 1969.