Биология 10 класс Межжерин профиль (стр. 9 из 9)

Наукові інтереси Вернадського охоплювали широкий спектр проблем. Його вважають засновником геохімії, зокрема біогеохімії. Він провів перші дослідження закономірностей будови і складу земної кори, гідросфери і ат$ мосфери. Вивчав міграцію хімічних елементів у земній корі. Саме Вернадський є творцем теорії провідної ролі живих істот в геохімічних процесах. Його праці визначили головні напрями розвитку сучасної мінералогії.

Незважаючи на те, що за фахом Вернадський був геологом, він — автор багатьох пріоритетних досліджень у біології. Останні 20 років свого життя нау$ ковець присвятив вивченню хімічного складу тварин і рослин. Першим встано$ вив зв’язок між мікроорганізмами і певними геологічними процесами. Саме він дав наукове визначення біосфері, а сукупність організмів біосфери назвав живою речовиною, яка, трансформуючи сонячне випромінювання, залучає неорганічні речовини в кругообіг. Він також є автором низки філософських праць із проблем природознавства, а також з історії науки.

З метою увіковічення пам’яті цього великого вченого в Україні на його честь названо одну з найбільших наукових бібліотек країни, а в Російській ака$ демії наук засновані золота медаль і премія імені В.І. Вернадського.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЖИВОЇ ПРИРОДИ

Гершензон Сергій Михайлович (1906–1998)

Видатний вітчизняний генетик, академік НАНУ (1976). Один із небагатьох вчених$біологів — Герой соціалістичної праці. Народився в Москві. Закінчив Московський університет (1927). В 1931–1935 рр. працював у Москві в Біологічному інституті ім. К.А. Тимірязєва, в 1935–1937 рр. — в Інституті загаль$ ної генетики ім. М.І. Вавилова Російської академії наук. В 1937–1948 рр. — завідувач відділом Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена, одночасно завідуючи кафедрою генетики і дарвінізму Київського національного університету ім. Тара$ са Шевченка. У 1948–1958 рр. — в період, коли було репресовано багато вче$ них$генетиків, його практично усунули від наукової і викладацької роботи і він дивом залишився живим. У 1963–1968 рр. — заступник директора Інституту мікробіології і вірусології НАНУ, в 1968–1973 рр. — завідувач сектора молекулярної біології і генетики АН УССР. В 1973 р. — перший директор Інституту молекулярної біології і генетики НАНУ.

С.М. Гершензон — видатний еволюціоніст і генетик$експериментатор. Відкрита ним мутагенна дія ДНК, яку він описав у своїй статті (разом із М. Тар$ новським та П. Ситко), вважається першим експериментальним доказом того, що саме ДНК є найважливішою речовиною генетичних процесів. Але, на жаль, Нобелівську премію за це відкриття пізніше отримав інший науковець — Гер$ ман Меллер. Окрім хімічного мутогенезу, Сергій Гершензон виявив феномен «генів, що втекли» та зворотню транскрипцію. Однак Нобелівській комітет не помічав досягнень радянських вчених, оскільки на той час відбувалися гоніння в СРСР на генетику. С. Гершензон є автором пріоритетних досліджень з моле$ кулярної структури вірусів комах. Значну увагу приділяв теоретичним питан$ ням біології, зокрема ідеї еволюційного розвитку живого.

Теми доповідей

1. Український період життя та творчості В.І. Вернадського.

2. Біогеохімія: об’єкт, предмет, завдання, практичне значення результатів на$ укових досліджень.

3. ДНК — головна генетична речовина.

4. Репресії проти генетики і генетиків у Радянському Союзі в 1948–1963 рр.

Äæåðåëà ³íôîðìàö³¿³

Вернадский В. И. Размышления натуралиста: научная мысль как планетар$ ное явление. — М: Наука, 1977. — 191 с.

Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера — М: Наука,1989. — 262 с.

Вернадский В. И. Дневники. 1917 — 1921 гг. — К: Наукова думка, 1994. — 270 с. Вернадський В. І. Вибрані праці. — К: Наукова думка, 2005. — 300 с. Вернадський В. І.: Громадянин, вчений, мислитель. — К.: Наукова думка, 1992. — 93 с.

Гершензон С. М. Основы современной генетики. — 2$е изд. — К.: Наукова думка, 1983. — 558 с.

Гершензон С. М. Тропою генетики. — К.: Наукова думка, 1992. — 176 с.

http: //ru.wikipedia.org

http: //scepsis.ru/library/id_1794.html