Розклад фосфоритного борошна при взаємодії з НСІ йде за рівнянням:
Са3(PO4)2 + 6HCI = 2H3PO4 + 3CaCI2
ХІД РОБОТИ. Зважують І г добрива на аналітичних терезах з точністю до 2, 0002 г. Поміщають в стакан на 200 мл, наривають часовим склом і розчиняють при нагріванні у 50 мл 10% НСІ, кип’ятять 20 – 25 хв. Охолоджують, переносять в мірну колбу на 250 мл і дистильованою водою доводять до риски, потім відфільтровують і суху колбу. 10 мл цього розчину переносять в мірну колбу на 100 мл і доводять дистильованою водою до риски, перемішують і з цієї колби піпеткою беруть І мл розчину в мірну колбу на 50 мл, добавляють 35 мл дистильованої води 1 2 мл розчину молібденово кислого амонію, збовтують приливають І мл хлористого олова. Доводять об’єм до риски дистильованою водою і через 10 хв, колориметрують на ФЕК-56М .
Вміст Р2О5 на суху речовину розраховують за формулою:
Х= (а*у*100*100)/(н*в*г*1000), де
Х – вміст фосфору (Р2О5), %;
А – підрахунок за графіком;
У – об’єм витяжки (250 мл);
Н – наважка (1 г);
В – кількість витяжки, взятої для колориметрування (1 мл)
Г - кількість витяжки, взятої в колбу на 100 мл (10 мл)
1000 – для перерахунку наважки в мг;
100 – об’єм витяжки після другого розведення;
100 – для розрахунку в %, після скорочення х=а*250.
3.4. КАЛІЙНІ ДОБРИВА.
Залежно від наявності хлору калійні добрива поділяються на дві форми: хлорні та без хлорні. До хлорних калійних добрив відносять хлористий калій, 40%- ну калійну сіль, калійно магнієвий концентрат, каініт, до без хлорних –сульфат калію, калімагнезію.
Калійні добрива добре розчинні у воді. При внесенні в грунт калій калійних добрив поглинається ґрунтом, а аніони залишаються у ґрунтовому розчині. Усі калійні добрива виробляють кристалічними або гранульованими. Вміст К2О становить у хлористому калію 53, 6-61, 3% К2 О ,30-44%, калімагнезії – 26-28% К2О і 8-10% Мдо, калійномагнєвому концентраті 17, 5-19, 5% К2О, каініті – 8-12% К2О
3.5 ВИЗНАЧЕННЯ КАЛІЮ В КАЛІЙНИХ ДООБРИВАХ НА ПОЛУМЕНЕВОМУ ФОТОМЕТРІ. ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ.
Визначення калію в добривах необхідно для розрахунку дози внесення добрива, для оцінки якості добрив.
ПРИНЦИП МЕТОДУ. Цей метод є найбільш простим і точним. Визначенню калію при цьому не заважають такі домішки, як іони натрію, магнію, хлору та ін. Розведення розчину повинно бути таким, щоб в 1л містилося 1% - 50 мг К2О. Ґрунтується він на вимірюванні інтенсивності випромінювання калію, що вводиться і полум’я у вигляді аерозолю.
ХІД РОБОТИ. 1г добрива розчиняють в мірній колбі 250 мл, доводять водою до риски, ретельно перемішують і фільтрують. Відміряють піпеткою 5 мл фільтрату, переносять в мірну колбу на 250 мл, доводять до риски, ретельно перемішують.
Одержаний так досліджуваний розчин добрива вводять у полуменевий фотометр і записують покази приладу. За калібрувальним графіком знаходять концентрацію калію у досліджуваному розчину.
Розрахунок вмісту калію в добривах ведуть за формулою:
Х= (а*100*250)/(Н*1000) = (а*100)/(Н*4), де
Х – вміст К2О, %;
А - К2О за калібрувальним графіком, мг;
Н – наважка добрива, яка відповідає 5 мл фільтрату, мг (20);
1000 – для перерахунку на 1 л.
3.5.1 АНАЛІЗ ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ
Загальні вимоги до методів аналізу.
Пробу твердого органного добрива масою не менше ніж 1 кг, що надійшла в лабораторію для аналізу, подрібнюють механічно, старанно перемішують і розподіляють на рівній поверхні шаром завтовшки не більше 1 см. З п’яти точок проби лопатою або шпателем відбирають 0,5 кг органного добрива, яке використовують для аналізу.
Пробу рідкого органічного добрива об’ємом не менше 1л перемішують за допомогою лабораторної мішалки і відбирають з трьох шарів порції по 150-200 мл кожна, перемішують їх і використовують для аналізу.
Зберігають її у холодильнику не більше 1 місяця в поліетиленовому пакеті або склянці з притертою пробкою при температурі не вище 10оС з добавленням для консервації 3 мл толуолу, змішаного з добривом. Після визначення масової частки вологи наважку органічного добрива подрібнюють на лабораторному млинку або у фарфоровій ступці, просіюють крізь сито діаметром отворів 1 мл до повного проходження, вміщують у поліетиленові пакети або бокси.
Підготовлений так залишок наважки використовують для наступного аналізу.
Сухий залишок наважки органічного добрива допускається зберігати і використовувати для повторного аналізу не більше 2 років.
Результати аналізу подають у відсотках, заокруглюючи до десятих часток при визначенні вмісту загальних форм азоту, фосфору і калію і до сотих часток при визначенні масової частки золи, вологи і сухого залишку.
3.5.2 ВИЗНАЧЕННЯ АЗОТУ, ФОСФОРУ І КАЛІЮ В ГНОЮ І ТОРФОКОМПОСТА ЗА МЕТОДОМ ГІНЗБУРГ, ЩЕГЛОВОЇ.
ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. Дані аналізу використовуються для характеристики удобрювальної цінності органічних добрив, встановлення дози внесення органічних добрив на гектар та розрахунку дози внесення мінеральних добрив балансовим методом.
ПРИНЦИП МЕТОДУ. Викладений при аналізі рослин .
ХІД РОБОТИ. Зважується на аналітичних терезах 1 г попередньо подрібненого матеріалу, переноситься в термостійку колбу на 100 мл, приливається із бюретки 15 мл суміші сірчаної та хлорної кислот, залишається на 1 годину для змочування та обвуглення органічної маси. Потім колбу з лійкою ставлять на вогонь і кип’ятять до освітлення розчину. Якщо після 20 хв, кип’ятіння рідина не обезбарвилась, то добавляють (після охолодження колби) 2 краплі хлорної кислоти і знов продовжують спалювання. Суміш охолоджують, переносять дистильованою водою в міну колбу на 250 мл, доводять до риски і перемішують (колба N1).
ВИЗНАЧЕННЯ АЗОТУ. Із колби N1 беруть 2 мл в мірну колбу на 100 мл, доливають 1 мл 25% сегнетової солі і приблизно 80 мл дистильованої води. Потім добавляють декілька крапель 10% NaOH для нейтралізації розчину за червоним лакмусом. Далі добавляють 2 мл реактиву Неслера, збовтують, доводять об’єм у колбі до риски, ще раз перемішують і через 15 хв. колориметрують.
Паралельно для контролю беруть 2 мл витяжки із колби N1 після холостого спалювання (без наважки) в мірну колбу на 100 мл і добавляють такі само реактиви.
Кювети використовують на 50 мл, світофільтр синій. Маючи показники приладу, за графіком знаходять кількість азоту в мг на відповідну наважку.
Розрахунок ведуть за формулою:
Х=(а*100)/Н*0,778*К, де
Х – вміст азоту, %;
А – кількість азоту, яка відповідає взятому об’єму фільтрату, мг (підрахунок за графіком);
Н – наважка органічного добрива, що відповідає взятому об’єму фільтрату, мг;
0,778 – коефіцієнт для перерахунку NН4 в N;
К – коефіцієнт перерахунку на стандартну вологість, або на суху речовину.
ВИЗНАЧЕННЯ ФОСФОРУ.
Із колби N1 беруть 2 мл розчину в мірну колбу на 50 мл і доливають приблизно 30 мл води. Потім добавляють 1-2 краплі індикатора бетадінітрофенолу і титрують 10% NаОН до появи жовтого кольору, який переводять в безбарвний 1-2 краплями 10% Н2SО4 . Приливають із бюретки 2 мл молібденово кислого амонію, доводять до риски, потім добавляють 3 краплі хлористого олова і перемішують. Через 10-15 хв, колориметрують в кюветі на 1 мл при червоному світлофільтрі.
Паралельно готують контроль. 2 мл розчину із колби N1 після холостого спалювання переносять в колбу на 50 мл і приливають всі ті ж реактиви, що і при визначенні фосфору.
Розраховують за формулою:
Х=(а*100)/Н*К, де
Х – вміст Р2О5, %;
А – кількість фосфору, яка відповідає взятому об’єму фільтрату, мг (підрахунок за графіком);
Н – наважка органічного добрива, що відповідає взятому об’єму фільтрату, г;
К – коефіцієнт перерахунку на стандартну вологість, або на суху речовину.
ВИЗНАЧЕННЯ КАЛІЮ.
25 мл розчину із колби N1 переносять в мірну колбу на 100 мл, доводять водою до риски, перемішують. Визначення проводять на полуменевому фотометрі.
Розраховують за формулою:
Х=(а*100)/(10*Н)*К, де
Х – вміст К2О, %;
А – кількість калію, яка міститься в 1 л (1000 мл), мг (підрахунок за графіком);
10 – для перерахунку мг К2О з 1л в 100 мл;
100 - для перерахунку в %;
Н – наважка органічного добрива, що відповідає взятому об’єму розчину, мг;
К – коефіцієнт перерахунку на стандартну вологість
К=(100 – в)/(100-75), де
В – гігроскопічна волога.
3.5.3 ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ АМОНІЙНОГО АЗОТУ ГНОЮ
КОЛОРИМЕТРИЧНИМ МЕТОДОМ/ За І. Ф. Ромашкевичем/ .
ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. Визначення вмісту амонійного азоту має важливе значення для оцінки якості гною, оскільки його дія на урожай сільськогосподарських культур в перший рік в значній мірі обумовлена кількість безпосередньо доступного рослинам амонійного азоту. Низький вміст амонійного азоту в гною є наслідком або слабкої ступені розкладу органічної речовини, або неправильного зберігання його.
ПРИНЦИП МЕТОДУ. Амонійний азот і вільний аміак, який міститься в гною, витісняється і одночасно зв’язується 0, 05н соляною кислотою
NН3 – НСІ = N Н4СІ
Визначення амонійного азоту в солянокислій витяжці основане на утворенні сполуки з жовтим забарвленням при взаємодії амонію з реактивом Неслера / лужний розчин йодистої ртутно калієвої солі/. Інтенсивність виникну того забарвлення досліджуваного розчину порівнюється з забарвленням зразкових розчинів, які мають певну концентрацію амонію.
ХІД РОБОТИ. Середню пробу гною подрібнюють / якщо він недостатньо перепрів/ ножицями так, щоб довжина соломи не перевищувала І см, і ретельно перемішують. На технохімічних терезах на фільтрувальному папері, який поміщають попередньо в фарфорову чашку і разом зважують , беруть наважку ситого гною 5г. Потім наважку гною з папером переносять в колбу на 250 мл приливають 100 мл 0, 05н НСІ, закривають пробкою і збовтують на ротаторі 30 хв. Після збовтування вміст колби фільтрують /переносять на фільтр зразу ж по можливості більшу масу твердих часток гною, перші каламутні порції фільтрату відкидають.