До лабораторії зразки ґрунту надходять висушені до повітряно-сухого стану, подрібнені і просіяні крізь сито з круглими отворами діаметром І мм. Якщо зразки надходять у спеціальних коробочках, то перед тим, як взяти грунит на аналіз, його перемішують ложкою або шпателем на всю глибину коробочки. Пробу ґрунту для аналізу відбирають ложкою або шпателем не менш, як з п’яти різних місць.
2 .2 ВИЗНАЧЕННЯ РОТРЕБИ ГРУНИУ У ВАПНУВАННІ,
ВСТАНОВЛЕЛННЛЯ І РОЗНАХУНКИ ДОЗИ ВАПНА.
Реакція середовища, в якій розвивається коренева система рослин і із якої рослин засвоюють елементи живлення, має суттєвий вплив наріст і розвиток рослин, на життєздатність мікроорганізмів, швидкість і направленість хімічних та біологічних процесів, які проходять в ґрунті. Вапнування ґрунту це захід, який потребує значних затрат коштів. Тому, перед тим як проводити вапнування, потрібна переконатись в його необхідності. Останнє може бути точно встановлено лише за даними визначення кислотності ґрунту та насиченості його основами з врахуванням особливостей культур, що вирощуються.
Показник активності іонів водню умовно позначений символом РН, становить собою від’ємний десятинний логарифм активності цих іонів, тобто РН = .Символ РН дозволяє виразити актив іонів водню в межах 100 – 10 –14.
З підкисленням розчину активність іонів водню підвищується, значення РрН зменшується, при підлуговуванні розчину відбувається навпаки.
Розрізняють два види кислотності : групу актуальну /активну/ і потенціальну /приховану/.
Актуальна кислотність обумовлюється концентрацією вільних іонів водню в ґрунтовому розчині. Вона визначається у водій витяжці з ґрунту і вимірюється в одиницях РН /РН Н20/. Актуальна кислотність коливається в межах від 3 до 8,5 РН. Ця величина нестійка, вона сильно змінюється протягом вегетаційного періоду. На основі визначення актуальної кислотності не можна робити висновки що до потреб ґрунту у вапнуванні і, тим більше що до кількості вапна, яка необхідна для вапнування.
У зв’язку з вище сказаним, для визначення потреби у вапнуванні ґрунту використовують дані не актуальної, а обмінної кислотності, яка є однією із форм потенціальної кислотності ґрунту.
Потенціальна кислотність обумовлюється іонами водню і алюмінію, знаходяться в ґрунтовому вбирному комплексі. Вона поділяється на обмінну та гідролітичну. Обмінна кислотність ґрунту обумовлюється більш рухомою частиною іонів водню і алюмінію, яка може бути витіснена з ґрунтового вбирного комплексу катіонами нейтральної солі хлористого калію.
Гідролітична кислотність обумовлена менш рухомою частиною іонів водню в ґрунтовому вбирному комплексі, які витісняються з нього гідролітично-лужною сіллю, наприклад, оцтовокислим натрієм /СН3СООvа/.
Кислотність ґрунту може визначатись слідуючи ми методами:
1. Шляхом визначення величини РН водної /актуальна кислотність /або сольової / обмінна кислотність \ витяжок.
2. Шляхом титрування сольової витяжки з фрунту лугом.
Визначення РН сольової витяжки потенціометричним метолом. /обмінна кислотність/
ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. За показниками РН сольової витяжки визначають ступінь кислотності ґрунту, що дає можливість робити висновок про потребу ґрунту у вапнуванні та вибору форм добрив.
Вапнування потребують сильно кислі та кислі ґрунти. На кислих ґрунтах не бажано вносити фізіологічно кислі добрива. Найчастіше рН виміряють за допомогою приладів РН – метрів.
ПРНЦИП МЕТОДУ. Метод базується на витісненні обмінних іонів нормальним розчином КСІ/РН=5.5-6,0/ при співвідношенні ґрунту до розчину І:2,5 для торф’яних з наступним вимірюванням активності іонів водню потенціометричним методом.
ХІД РОБОТИ. Наважку ґрунту 10 г поміщають у стаканчик і приливають25 мл 1,он розчину КСІ, збовтують 3хв. Потім, не збовтуючи
розчину занурюють у нього електроди і за допомогою РН- метра визначають величину РН сольової витяжки.
Для визначення кислотності торфу із середньої проби беруть 2 г повітряно - сухого торфу або відповідну цієї наважці кількість сирого торфу, поміщають в пляшку на 200 мл, заливають 50 хв. , І,ОН КСІ, закривають пробкою і збовтують на ротаторі 30 хв. , після чого визначають кислотність на потенціометрі.
РН- метр підготовляють до роботи згідно з інструкцією . Настроюють РН- метр за допомогою буферних розчинів з рН, що дорівнюють 4,01; 6.86; 9, 18
Щоб встановити ступінь кислотності ґрунту, користуються даними табл.
10. Групування ґрунтів за ступенем кислотності
| Група ґрунтів | Колір забарвлення | Ґрунти мінеральні | Ґрунти торфяноболотні | Гідролітичнакислотність,мг. екв. 100 г. | |||
| РНКСІ | Ступінькислотності | РНКСІ | Ступінькислотності | ||||
| 1 | рожевий | до 4,1 | Дуже сильнокислі | до 2,0 | |||
| 2 | оранжевий | 4,1 – 4,5 | Сильно кислі | До 4,5 | Сильнокислі | 2,1 - 3,0 | |
| 3 | жовтий | 4,6 – 5,0 | Середньокислі | 4,6-5,5 | кислі | 3,1 – 4,0 | |
| 4 | зелений | 5,1 – 5,5 | Слабо кислі | 5,6-6,5 | Слабо-кислі | 4,1 – 5,0 | |
| 5 | блакитний | 5,6 – 6,0 | Близькі до нейтральної | 6,6-7,0 | Нейтральні | 5,1 – 6,0 | |
| 6а | синій | 6,1 – 6,5 | Нейтралльні | 7 | Лужні | 6 | |
| 6б | сірий | 6,6 – 7,0 | -“- | ||||
| 6в | фіолетовий | 7,0 | -“- | ||||
Найбільш сприятливим середовищем для розвитку сільськогосподарських рослин є слабко кисла ,нейтральна або слабо лужна реакція / табл.. ІІ/.
П. О оптимальні значення рН Н2О для основних сільськогосподарських культур
| Рослини | Оптимальні значення РН | Рослини | Оптимальні значення РН |
| Озима пшениця | 6,3 – 7,6 | Картопля | 5,0 – 5,5 |
| Ярова пшениця | 6,0 – 7,5 | Льон-довгунець | 5,5 – 6,5 |
| Озиме жито | 5,0 – 7,7 | Цукрові буряки | 7,0 – 8,0 |
| Ячмінь | 6,8 – 7,5 | Конюшина | 6,0 – 7,0 |
| Овес | 5,5 – 7,5 | Люцерна | 7,8 – 8,0 |
| Кукурудза | 6,0 – 7,0 | Люпин | 4,5 – 6,0 |
| Гречка | 4,7 – 7,5 | Горох | 6,0 – 7,0 |
Найбільш поширений в світовій практиці сільського господарства спосіб визначення доз вапна за показником рН сольової витяжки з врахуванням механічного / складу ґрунту /тобл. І2/.
12. Приблизні дози СасО3 т/га залежно від рН КСІ /відповідають ¾ дози .що встановлено за гідролітичної кислотності
| Механічний склад ґрунту | рН сольової витяжки | |||||
| 4,5 | 4,6 | 4,8 | 5,0 | 5,2 | 5,4 - 5,5 | |
| Супіщані ґрунти і легкі суглинки | 4,0 | 3,5 | 3,0 | 2,5 | 2,0 | 2,0 |
| Середні та важкі суглинки | 6,0 | 5,5 | 5,0 | 4,5 | 4,0 | 3,5 |
При встановленні доз вапна необхідно приймати до уваги не тільки кислотність ґрунту, його механічний склад, але і відношення сільськогосподарських культур до реакції ґрунту і до високих доз вапно. При наявності в сівозмінах таких культур, як цукрові буряки або люцерна, вапнувати потрібно навіть ґрунти реакцією, близькою до нейтральної. Якщо в сівозміні є картопля, льон-довгунець, а ґрунти легкого механічного /складу, то дози вапна не повинні бути високими / більше ¾ за гідролітичною кислотністю/, тому що ці культури реагують на них від’ємно.
Групування ґрунтів за показником гідролітичної кислотності, рекомендоване хімізації, наведено в табл.. 10.
Розрахунок дози вапна за величиною гідролітичної кислотності, проводиться за формулою.
Х = (Нг*50*3000000*10) / 1000000000 , де
Х – доза 10о0 % СаСО3, т/га;
Нг – гідролітична кислотність, мг. ВКВ. \100 г;
3000000 – маса орного шару глибиною 20 см з площі І га, кг;
10 – коефіцієнт для перерахунку 100 г в І кг;
1000 000 000 – коефіцієнт переводу мг СаСО3 в І т.
Після проведення всіх арифметичних дій знаходила, що Х- доза СаСО3, т/га = Н 15: /формула вірна тільки при щільності будови ґрунту в орному шарі 1, 5 г/см3/.Наторфяно-болотних ґрунтах рекомендуєтеся слідуючи орієнтовні дози вапна т/га СаСО3:
верхові торфи з слабко розкладеним торфом –8-10;
верхові торфи середньо розкладеним торфом – 6 8 ;
низинні збіднені торфи з потужним шаром сфагнум 5 6 ;
низинні з слабко розвиненими сфагнумам І рН КСІ менше 4.8 –3-4;
Низинне болото з рн сольової витяжки менше 4,8-2-3;
Торф’яні ґрунти низинних боліт з рН сольової витяжки 4, 8 і більше вапнування не потребують.