Смекни!
smekni.com

Аналіз та удосконалення енергозберігаючих технологій заготівлі та зберігання кормів в СТОВ "Глуховецьке" Козятинського району Вінницької області (стр. 17 из 20)

Українські вчені розробили нові концепцію й методологію впровадження системи точного землеробства на основі визначення місцезнаходження в полі і в локальній криволінійній системі координат. За допомогою цифрових відеокамер, якими оснащені агрегати, здійснюють зйомку полів, дані якої використовують для складання агротехнологічної карти завдань у координатах, що означають номер проходу агрегата та відстань його від краю поля. Карту можна вносити у пам'ять бортового комп'ютера.

В Україні у 2000 р. прийнято «Програму створення та впровадження технічних засобів для технологій точного землеробства», реалізація якої дала перші результати, створено мобільні машини для механічного відбирання проб ґрунту, електронно-механічні пристрої для зміни доз внесення добрив, машину для диференціального обробітку ґрунту, радіосистему для визначення координат агрегатів з використанням базової радіостанції та ін. [17]

5.2 Техніка безпеки при механізованих технологіях заготівлі та забезпечення кормів

5.2.1 Загальні вимоги безпеки до тракторів та сільськогосподарських машин

Вимоги безпеки які повинні задовольняти трактори і самохідні сільськогосподарські машини.

Конструкції тракторів і самохідних сільськогосподарських машин повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003—74, ГОСТ 12.1.004—85 і забезпечувати безпеку працюючих,

Відповідно до ГОСТ 12.2.019—86 і санітарних правил № 4282—87 трактори і самохідні сільськогосподарські машини повинні бути обладнані фарами (передніми і задніми), покажчиками поворотів, габаритними вогнями, зеркалами заднього виду, звуковими сигналами, світловими сигналами гальм, підніжками і поручнями, аптечкою першої допомоги, термосом для питної води (3 л), пристроями для підвішування верхнього одягу в кабіні, засобами гасіння пожежі, комплектом інструменту і пристроїв, а також необхідною техніко-експлуатаційною документацією.

Кути поперечної статичної стійкості машин повинні бути не менш 35° для тракторів класу вище 0,6 при транспортній комплектації і 30° — для машин. Для тракторів класу 0,6 та інших малогабаритних машин такі кути повинні бути зазначені в технічних умовах на конкретні моделі.

Навантаження на керовані колеса повинно бути не менш 0,2 експлуатаційної маси трактора і 0,12 експлуатаційної маси машини.

Рівень звуку зовнішнього шуму колісних тракторів не повинен перевищувати 80 дБА. [4]

Гідроприводи мають відповідати вимогам ГОСТ 12.2.086—83 і ГОСТ 12.2.040—79, а пневмоприводи — ГОСТ 12.2.101—84.

Конструкція тракторів і машин повинна забезпечувати безпечне проведення технічного обслуговування.

Трактори і машини призначені для роботи в гірських умовах, обладнують сигналізаторами гранично допустимого крену. В інструкціях по експлуатації машин повинні бути правила користування засобами оздоровлення умов праці (повітрохолодники, кондиціонери, амортизаційні підвіски сидінь тощо).

Вимоги які повинні задовольняти засоби доступу на робоче місце.

Відповідно до ГОСТ 12.2.019—86 для доступу на робоче місце трактори і сільськогосподарські машини обладнують підніжками і (або) драбинами з перилами і (або) поручнями.

Підніжки встановлюють так, щоб відстань по висоті від її опорної поверхні або першого східця драбини до поверхні землі для колісних тракторів становила 400 (500) мм, а для гусеничних тракторів і машин — 550 мм. Ширина опорної поверхні для однієї ноги повинна бути 150 (200) мм, для двох — 300 (400) мм, глибина — 100 (200) мм. Відстань по вертикалі між підніжкою (останнім східцем) і порогом кабіни або площадки повинна бути не більш як 350 мм

Площадки для операторів, що розміщуються за межами кабіни, виготовляють із сталі (ГОСТ 8568—77) або з металу, що має рифи висотою 1—2,5 мм і (або) отвори з розмірами 4—35 мм. Допускаються овальні отвори з розмірами шириною не більше 25 мм і довжиною не більше 150 мм. В отворах висота відбортовки допускається 1—3 мм.

Висота перил повинна бути не менше 800 (900) мм, ширина (діаметр) охоплюваної частини перил (поручня) — 18—38 мм, довжина охоплюваної частини поручня — не менше 150 (250) мм, відстань між поручнем (пери-лом) і будь-яким іншим конструктивним елементом не менше 60 (70) мм. Ширина площадки, якщо вона розміщена перед кабіною, повинна бути не менше 500 (600) мм. [4]

Вимоги які повинні відповідати кабіни й робочі місця операторів.

Відповідно до ГОСТ 12.2.019—86 трактори і самохідні сільськогосподарські машини обладнують кабінами. У колісних тракторів і гусеничних виноградникової модифікації повинні бути захисні кабіни. В деяких випадках замість захисних кабін дозволяється встановлювати захисні каркаси. Розміри усіх параметрів кабін тракторів і машин встановлені ГОСТ 12.2.019—86 і санітарними правилами № 4282—87.

В кабінах встановлюють хладонові або інші кондиціонери. Допускається для регулювання мікроклімату застосовувати й інші засоби. При цьому температура і вологість повітря, в кабіні регламентуються ГОСТ 12.2.019—86.

Система вентиляції кабіни повинна створювати надлишковий тиск в закритій кабіні не менш як 10 Па.

Концентрація пилу в повітрі кабіни не повинна перевищувати норм, встановлених ГОСТ 12.2.019—86, а концентрація окису вуглецю — не перевищувати 20 мг/м3.

Кабіни повинні бути обладнані склоочисниками передніх і задніх стекол для тракторів і передніх — для машин.

Трактори і машини обладнують сидіннями для операторів за ГОСТ 20062—81.

Кількість місць для обслуговуючого персоналу в кабінах повинна відповідати нормативно-технічним документам.

Кабіни із спеціальними захисними пристроями обладнують прив'язними пасами. На дверцях монтують спеціальні засуви. В кабіні повинно бути не менше трьох аварійних виходів: двері, вікна, спеціальні люки й засоби для їх відкривання в аварійних ситуаціях.

Кабіни тракторів обладнують пристроями для запобігання обледенінню

та запотіванню передніх і задніх стекол. Стекла обладнують сонцезахисними пристроями.

Ззовні кабіни повинні мати штепсельний пристрій для приєднання провідників системи сигналізації машин, що агрегатуються з трактором. Рівень звуку сигнала повинен бути на 8 дБА вище рівня зовнішнього шуму трактора на віддалі 1 м. [4]

Кабіна має бути непроникною для атмосферних опадів, а криша — світлонепроникною.

У кабінах не дозволяється розміщувати місткості, бункери, горловини, покажчики рівня та тиску, пестицидів (мінеральних добрив), паливних баків, акумулятори.

Підлога кабіни повинна бути вкрита рифленим килимком з маслобен-зостійкого матеріалу.

Вимоги які ставляться до органів керування

Параметри і розміщення в кабіні органів керування повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.019—86.

Конструкція машин і тракторів повинна виключати можливість самовільного включення або виключення передач і приводів робочих органів.

Органи керування (важелі, рульове колесо, педалі) не повинні обмежувати рухи водія на робочому місці. Люфт рульового колеса при працюючому двигуні не повинен перевищувати 25°.

Система гальмування тракторів і машин повинна забезпечувати:

а) шлях гальмування (м) при швидкості Vокм/год в момент початку гальмування;

б)стале уповільнення в процесі гальмування не менш як 3,5 м/с2;

в)непрямолінійність руху в процесі гальмування не більш як 0,5 м;

г)зупинку і утримання машини на схилі, що передбачений нормативно-

технічною документацією, і неможливість довільного розвороту машини на

цьому схилі;

д)керування гальмами причепів за ГОСТ 19677—74 (для тракторів);

є)безвідказну роботу протягом регламентованого періоду при забезпеченні виконання регулювань, передбачених інструкцією з експлуатації.

Елементи органів керування, до яких дотикається рука оператора, повинні мати покриття з теплопровідністю не більш як 0,2 Вт/(м • К).

Повний хід педалей, що приводяться в дію всією ногою, повинен бути не більш як 200 мм.

Зусилля, що прикладається до окремих органів керування, повинно мати оптимальні значення при дії ногами: зчеплення — 120 Н; робоче гальмо — 200 Н; регулятор частоти обертання вала двигуна — 60 Н; при дії руками: зчеплення — 60 Н; переключення передач на ходу — 60 Н; при переключенні передач із зупинкою трактора — 160 Н; механізм повороту — 50 Н; робоче гальмо — 160 Н; стоянкове гальмо — 200 Н; регулятор частоти обертання вала двигуна — 30 Н; гідророзподільник — 60 Н; вал відбору потужності — 160 Н; інші органи керування повинні мати максимальний опір не більше 250 Н.

Вимоги безпеки які ставляться до силових установок.

Пуск двигуна повинен відповідати ГОСТ 19677—74 і ГОСТ 20000-82 і здійснюватись з кабіни за допомогою механізмів. Ручний запуск передбачається як дублюючий, і його конструкція повинна виключати зворотний хід елементів обертання.

Висота розміщення горловин, акумуляторів та ящика для інструментів повинна бути не більше 1,4 м.

Покажчики кількості палива встановлюють в кабіні трактора і в кабіні та на боці самохідної сільськогосподарської машини.

Випускна система двигуна має забезпечувати гасіння іскор ще до виходу газів в атмосферу. Потік газів не повинен бути спрямований на оператора, горючі маси та місткості з ними, а для колісних тракторів в правий бік по ходу руху.

Капоти і різні огорожі при їх підніманні повинні надійно фіксуватися.

Конструкція машин не повинна допускати падіння крапель масла, палива і охолодної рідини.

Завантаження сільськогосподарською продукцією транспортних засобів сільськогосподарською машиною повинно забезпечуватись без ручного розрівнювання, проштовхування і виключати можливість попадання соломистих продуктів на двигун, паливний бак, випускну трубу і глушник.

Усі рухомі деталі машин і елементи, що нагріваються до температури понад 70 °С, обладнують огорожами.

Зернозбиральні комбайни й самохідні шасі з начіпними молотарками повинні мати заземлення, що виготовляється відповідно до технічних вимог.