Захворювання кролів, що спричиняють павукоподібні (стр. 3 из 4)

Спочатку коростяні вогнища з'являються на носі, звідки поширюються на чоло, навколо очей, на верхню і нижню губи, на щоки, підборіддя, основу пазурів; коростою уражується також підошовна поверхня ніг та інші частини тіла, де утворюються міцно прикріплені сіруваті кірки, що досягають іноді 1 см товщини (рис. 34). При знятті кірок на їх місці оголюється червона кровоточива шкіра. Хворі кролі відстають у рості і розвитку. Занедбана короста призводить до виснаження і до загибелі кролів. Найтяжче протікає захворювання у зимово-весняний період.

Д і а г я о з. При діагностиці слід керуватися клінічними ознаками хвороби і виявленням коростяних кліщів у скрібках, взятих з місць ураження.

Нотоедроз кролів слід відрізняти від псороптозу, вошивості та· парші.

Лікування. Навколо уражених місць обстригають волосся. Потім в уражені місця втирають зелене мило, яке залишають на 5 год для розм'якшення кірочок. Після цього всі місця обмивають теплою водою і видаляють кірки. Таку підготовку слід проводити двічі, після чого на уражені місця наносять протикоростяний засіб. Добрий результат дає проведення гіпосульфітотерапії за Дем'яновичем: одноразова обробка 50-процентним розчином гіпосульфіту з наступною дворазовою після обсихання обробкою 10-процантним розчином технічної соляної кислоти.

Як лікувальний засіб можна застосовувати 3—5-процентну емульсію препарату СК-9 або 5—6-процентну емульсію мила К.

Повторне лікування проводять через 4—5 днів.

Профілактика і заходи боротьби. Хворих і підозрюваних на зараження відокремлюють від інших кролів і лікують. Приміщення та інвентар знезаражують гарячою 5-процентною емульсією креоліну або 10-процентним розчином хлорного вапна, або 2-процентним розчином свіжогашеного вапна. Залізні клітки і металеві предмети знезаражують вогнем паяльної лампи. Після дезинвазії приміщення добре провітрюють.

Кролів, підозрюваних на зараження, протягом місяця кожний тиждень оглядають і в разі потреби ізолюють і лікують. Через 20 днів після вилікування всіх хворих на нотоедрозну коросту тварин і проведення повного комплексу протикоростяних заходів господарство оголошується благополучним щодо корости.

Для профілактики маточне поголів'я треба періодично обстежувати на коросту.

Саркоптоз (акароз) — це коростяне захворювання кролів, яке протікає хронічно.

Етіологія. Збудником захворювання є свербуновий кліщ — Sarcoptesscabieicuniculi. Довжина самця 0,18—0,27 мм, ширина — 0,15—0,2 мм, довжина самки 0,3—0,4 мм і ширина — 0,2—0,3 мм.

Тіло кліща круглої, черепахоподібної форми. Поверхня тіла і кінцівок має ряд остей і щетинок (рис. 35).

Самки відкладають яйця, з яких незабаром вилуплюються личинки. Весь цикл розвитку — від яйця до імаго — протікає 9—14 днів.

У зовнішньому середовищі кліщі, ізольовані від своїх живителів, при температурі мінус 5—20° гинуть протягом 1—5 діб, а при температурі плюс 8—14 градусів залишаються живими протягом 2—3 тижнів.

Епізоотологія. Акарозом кролі заражуються при контакті з хворими (при груповому утриманні, при паруванні та ін.) або через предмети, з якими стикалися уражені акарозною коростою кролі. Особливо легко заражуються відсисні кроленята від хворих кролиць. Це один із найголовніших шляхів швидкого поширення акарозу у кролівницькому господарстві.

Патогенез. Самки та телеонімфи свербунів, потрапивши на поверхню шкіри кроля, прогризають ходи в глибині рогового шару, подразнюючи при цьому нервові закінчення не лише механічно, а й продуктами обміну речовин. Процес цей супроводжується сильним свербежем, внаслідок чого тварини розчухують уражені ділянки шкіри. У подальшому в уражені ділянки шкіри занурюється секундарна мікрофлора, що ще більше посилює процес хвороби.

Клінічна картина. На уражених ділянках шкіри спочатку з'являються маленькі вузлики, що перетворюються потім у невеликі пухирці або пустули. При розчухуванні з них виділяється водянистий секрет, що засихає у вигляді кірочок і струпів, які склеюють волосся. У місцях розчухів волосся поступово випадає, оголені ділянки шкіри потовщуються й іноді набувають складчастості. Спочатку акарозний процес уражує різні ділянки шкіри голови, а потім кліщі розселяються по всьому тілу кролів. При значних коростяних ураженнях хворі кролі втрачають апетит, дуже худнуть і через кілька тижнів гинуть.

Діагноз. Захворювання діагностують за клінічними ознаками хвороби, а також за результатами мікроскопічного дослідження глибоких скрібків шкіри, взятих із уражених ділянок тіла, скрібки шкіри поміщають на годинникове скло або у бактеріологічні чашки, обробляють 10-процентним водним розчином їдкого калію або натру протягом 5—10 хв, після чого 1—2 краплі новоутвореного субстрату поміщають на предметне скло, накривають покривним і досліджують під мікроскопом при невеликому збільшенні. Виявлення коростяних кліщів є основою для постановки остаточного діагнозу.

Лікування, профілактика та заходи боротьби такі самі, як і при нотоедрозі кролів.

Лістрофороз — хронічне захворювання кролів, спричинюване волосяними кліщами.

Етіологія. Збудником хвороби є кліщ виду Listrophorusgibbus. Це дуже маленький кліщ сірувато-білого кольору, ледве помітний неозброєним оком; хоботок у нього і кінцівки коричневі. У кліща чотири пари п'ятичленикових ніг. Довжина самця 0,6— 0,65 мм, довжина самки 0,48—0,57 мм (рис. 36). Цих кліщів можна виявити на боковій частині тулуба, задніх кінцівках, у ділянці таза, кореня хвоста і «а хвості. Вони звичайно знаходяться на волоссі. Поза тілом живителя при температурі 19—21° кліщі не гинуть протягом 6—14 днів.

Епізоотологія. Захворювання спостерігається всюди. В окремих випадках відмічають високу перезараженість тварин кліщем. Захворювання проявляється сезонно: у січні кролі бувають уражені на 45%, до лютого ураженість підвищується до 55%, потім знижується, у березні — до 45%, у квітні і травні — до 20%, у червні — до 10% і в липні — до 5%. У серпні ступінь ураженості кролів різко зростає — до 61,6%, а у вересні до 66,6%.

Клінічна картина. Паразитування на тілі кроля кліщів виду Listrophorusgibbusсупроводжується гіперемією, свербежем, розчухами, появою на тілі струпів. В уражених кролів спостерігають рідке волосся, на окремих ділянках тіла виявляють округлої форми, різної величини безволосі ділянки (волосся ніби підстрижене біля його основи). Після часткового випадання і розрідження волосяного покриву кролі починають втрачати у вазі і на 35—40-й день можуть навіть загинути при явищах кахексії.

Діагноз. Виявлення на тілі кролів кліщів і наявність клінічної картини є достатнім для поставлення правильного діагнозу.

Для виявлення кліщів на тілі кролів після клінічного огляду вищипують або вистригають волосся на різних ділянках тіла (крижі, спина, бокові стінки живота, груди, шия, голова, хвіст). Волосся кладуть у чашки Петрі і через предметне скло досліджують під штативною лупою та мікроскопом. Кліщів легко знаходять за їх рухом на волоссі.

Лікування. При лістрофорозі можна рекомендувати севін у вигляді 2-процентного дусту 2 рази з проміжком 7 днів. Тварин обробляють дустом з марлевих мішечків, обпилюючи всю поверхню тіла (по 20—30 г на кроля).

Профілактика та заходи боротьби такі ж, як при псороптозі.

Захворювання, які спричиняють тромбідіїформні кліщі. Деякі з тромбідіїформних кліщів, які паразитують на свійських тваринах, спричиняють особливі, іноді дуже стійкі дерматози.

До числа таких кліщів належать представники родини Demode-cidaeі Trombiculidae.

Демодикоз. Це захворювання спостерігається у різних тварин, у тому числі і в кролів, і спричиняється кліщами з роду Demodex(рис. 37).

Етіологія. Збудником демодикозу кролів є кліщі виду Demodexcuniculi. Довжина самця 0,142—0,148 mm, ширина — 0,032—0,035 mm; самка цього кліща не вивчена.

Демодикоз завдає певної шкоди хутрово-звірівницьким господарствам, шкіряній і хутровій промисловості.

Епізоотологія. Зараження відбувається при тісному контакті здорових тварин із хворими, менш вірогідне зараження через загальні приміщення і речі догляду.

Найбільш сприйнятливі до демодикозу молоді тварини, кролі виснажені або ослаблені різними захворюваннями, а також і ті, що утримуються в антисанітарних умовах.

Патогенез. Розмножуючись у волосяних фолікулах, кліщі зумовлюють запалення шкіри з явищами лущення епідермісу і випадання волосся. Механічно подразнюючи тканини шкіри і діючи на нервові закінчення продуктами обміну речовин, кліщі спричиняють атрофію волосяних сосочків і сальних залоз, порушують процес живлення шкіри та її іннервацію. Внаслідок розмноження кліщів і, можливо, їх токсичної дії сосочковий шар атрофується, кровоносні судини розширюються, епідермальні клітини проліфе-рують, а виникаючі при цьому рогові утворення закупорюють отвори волосяних фолікулів. Поверхня шкіри вкривається численними лусочками. Запальний процес може ускладнюватися секундарною інфекцією, і в місцях ураження утворюються абсцеси.

При значних ураженнях шкіри можуть виникнути явища тяжкої інтоксикації або сепсису.

Клінічна картина. Захворювання характеризується випаданням волосся і утворенням лусочок навколо очей, на внутрішній і зовнішній поверхнях вух і на потилиці. Потовщена і зморщена шкіра може нагноюватись і навіть відмирати.

Діагноз. При поставленні діагнозу основуються на клінічних проявах хвороби, а також на виявленні кліщів при акаралогічному дослідженні скрібків із поверхні ділянок тіла.