Захворювання кролів, що спричиняють павукоподібні (стр. 1 из 4)

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ: ЗАХВОРЮВАННЯ, ЩО СПРИЧИНЯЮТЬ ПАВУКОПОДІБНІ

ЗАХВОРЮВАННЯ, ЩО СПРИЧИНЯЮТЬ ПАВУКОПОДІБНІ

У свійських тварин, у тому числі і в кролів, ряд захворювань спричиняють паразитичні павукоподібні представники класу Arach-noidea. Це повітродихаючі, безкрилі членистоногі, голова і груди яких, зливаючись, утворюють головгруди, що мають дві пари щелеп і чотири пари ходильних ніг. Живляться арахніди головним чином тканинною рідиною різних тварин, яку висисають за допомогою смоктальної глотки. Верхня пара щелеп — хеліцери має нінцетоподібну, клішнеподібну, гачкоподібну або голкоподібну форми.

Ріст павукоподібних відбувається за допомогою періодичних линянь. Крім звичайного линяння, перехід павукоподібного з одного віку у другий може відбуватися і способом лялечко подібного стану з явищами глибокого перетворення (метаморфозу).

Найпоширенішими з павукоподібних є кліщі. Це дрібні тварини, довжина тіла яких коливається від 0,1 до 1,5 мм, рідше — 15— 25 мм. Для кліщів характерна відсутність чітко вираженої сегментації тіла. Хітиновий покрив має вигляд дуже тонких паралельних зморшок, на якому є різної величини ості, щетинки, щити. Кінцівки закінчуються щетинками або кігтиками. Звичайно кліщі трахейнодихаючі, але деякі з них шкірнодихаючі.

Всі кліщі роздільностатеві, самці менші від самок. Більшість кліщів відкладає яйця, але деякі з них — живородні. У процесі індивідуального розвитку кліщі проходять кілька німфальних фаз, після чого досягають дорослого стану.

Кліщі дуже поширені в природі, багато з них є паразитами. Нападаючи на тіло тварини, кліщі при ссанні виділяють отруйну слину, яка спричиняє запальні зміни та різні захворювання шкіри (дерматози). Ці кліщі в різних тварин, у тому числі і в кролів, спричиняють коростяві захворювання: псороптоз, нотоедроз, хоріоптоз, саркоптоз. Збудниками коростявих захворювань є, як правило, дрібні, безочні, білясті, світло-сірі або жовтого кольору кліщі. Тіло їх округле або овальне, вкрите м'яким кутикулярним покривом, дихання шкірне, ротові органи колючо-сисні; ноги — п'ятичленисті, лапки озброєні одним або двома кігтиками і нерідко ще дзвоникоподібним присоском, який тримається на стерженці.

Розвиток різних коростяних кліщів відбувається за однією схемою.

Псороптоз. Це захворювання пов'язане спочатку з ураженням внутрішньої поверхні вушної раковини. Надалі хворобливий процес може поширитися на суміжні ділянки шкірного покриву: основу вушних раковин, шию, спину, пальці передніх і задніх ніг (рис. 27).

Етіологія. Збудником псороптозної корости у кролів є нашкірний кліщ Psoroptescuniculi. Довжина самця 0,5— 0,7 мм, ширина — 0,4—0,5 мм; довжина самки0,7—0,9 мм, ширина 0,5—0,6 мм. Тіло кліщів видовжено-овальне, жовтуватого або темно-жовтого кольору. У дорослих кліщів чотири пари кінцівок (рис. 28).

У процесі розвитку нашкірник кроля проходить чотири активні і чотири пасивні стадії. Активні стадії кліща мають личинку, протонімфу, телеонімфу, імаго, а пасивні — яйце, протонімфохризаліду, телеонімфохризаліду та імагохризаліду. Самець і самка у процесі свого розвитку проходять однакову кількість фаз і стадій.

У нашкірника кролів перехід від одного віку до другого (від личинки до дорослого стану) відбувається у формі нерухомої, лялечкоподібної стадії (стадії хризаліди). Самець досягає дорослого стану через 16—19 днів, а самка — через 19—25 днів.

Нашкірник кроля у насиченому вологою середовищі при температурі 16,5—20° живе 22 дні, а при тій же температурі, але при

відносній вологості 58,6—72,1 % — 11 днів. При температурі —5— 10° і відносній вологості 72,4—87,3% нашкірник кроля живе не довше двох днів, а при температурі — 18—20° та відносній вологості 82,3—98,7,% повна загибель кліщів настає вже через 18 год. Ось чому в зимовий період, коли температура зовнішнього середовища коливається від —5. до —20° і нижче, нашкірник кроля у зовнішньому середовищі може бути знищений за відносно короткий проміжок часу.

Вода, нагріта до 80—100°, моментально вбиває нашкірника кроля. Тому в теплий період року для знешкодження зовнішнього середовища можна використовувати гарячу воду температурою 80° і вище.

Епізоотологія. Псороптозна короста дуже поширена серед кролів і реєструється повсюдно.

Зараження псороптозом відбувається при контакті здорових кролів із хворими або з предметами, з якими стикалися коростяні кролі. Дуже часто кроленята заражаються коростою від своїх матерів. Інвазійними стадіями нашкірника кроля є самкові телеонімфи і дорослі самки.

Клінічний прояв псороптозу серед кролів має сезонний характер. Найбільшого поширення інвазія досягає взимку і на початку весни, рідше вона спостерігається влітку.

Псороптозною коростою найчастіше уражуються кролі, які утримуються в незадовільних зоогігієнічних умовах, — у вогких і темних приміщеннях та при поганій годівлі.

Патогенез. Патогенний вплив нашкірників на організм кролів такий же, як і нотоедрозних кліщів, з тією лише різницею, що при псороптозній корості хворобливий процес проходить за типом мокнучої екземи.

Клінічна κ а р ти н а. В умовах, сприятливих для розвитку псороптозного процесу, інкубаційний період при псороптозі кролів триває при природній інвазії 10—18 днів, а при штучному зараженні — 4—7 днів. Псороптозна короста клінічно починає проявлятися у кролів з 1,5—2-місячного віку. Тяжкість патологічного процесу значною мірою залежить від умов утримання кролів.

При легкій формі псороптозу хворобливий процес розвивається за типом мокнучої екземи, при якій спочатку утворюються червоні горбочки. Через 2—3 дні вони перетворюються в пухирці завбільшки з головку шпильки або просини, наповнені світлою або жовтуватою рідиною. Зливаючись між собою, пухирці утворюють псороптозні вогнища різної величини. Через 1—2 дні пухирці лопаються і з них виливається свіжо-жовта рідина, яка поступово гусне і перетворюється в кірки різної товщини. На місці пухирців, що лопнули, оголюється червона, зерниста мокнуча поверхня. При легкій формі

псороптозу хворобливий процес має вогнищевий характер і займає порівняно невелику площу внутрішньої поверхні вушної раковини і зовнішнього слухового проходу. Тут бувають розсіяні нечисленні псороптозні вогнища завбільшки з сочевицю або копійку. Через 1,5—2 тижні на місці виниклих коростяних вогнищ утворюються спочатку порівняно тонкі сірувато-жовті кірочки; надалі вони стають товстішими і важче відокремлюються від шкіри. З часом кірки набувають жовтувато-бурого кольору і можуть заповняти до половини внутрішньої поверхні вушної раковини

Легка форма хвороби характеризується наявністю порівняно незначних псороптозних вогнищ у вушній раковині і може в такому вигляді тривати кілька тижнів або місяців. У зовнішньому єлуховому проході збільшується вміст сірки, що скупчується тут у вигляді бурувато-жовтих грудочок. Хворобливий процес при легкій формі псороптозу супроводжується періодично повторюваним свербежем, що виражається у неспокої кролів — вони трясуть головою, лапами чухають уражені вуха, притискаються ними до навколишніх твердих предметів. Ця форма псороптозу частіше спостерігається у дорослих кролів.

Легка форма псороптозу не становить загрози для здоров'я кролів, проте вона небезпечна епізоотологічно, оскільки на кролів з слабо вираженими ознаками хвороби не звертають уваги, і таким чином вони тривалий час залишаються джерелом зараження інших кролів.

При тяжкій формі псороптозу хворобливий процес протягом 2—3 місяців охоплює всю внутрішню поверхню вушної раковини. Тут, навіть еа початку хворобливого процесу, відбувається формування значної кількості коростяних вогнищ. Вогнища ураження, зливаючись одне з одним, зумовлюють поширення псороптозного процесу на значну частину поверхні вушної раковини і зовнішнього слухового проходу. Надалі вся внутрішня поверхня вушної раковини вкривається товстими, шаруватими, масивними темно-бурими кірками, після видалення яких виявляється червона, кровоточива, сосочкоподїбна ерозована поверхня; шкіра на місцях ураження потовщена, вушна раковина стає важкою і нерухомою (рис. ЗО).

Шкіра на зовнішній поверхні вушної раковини суха, напружена, з; дрібними тріщинами. Внаслідок псороптозного процесу, що розвивається, «а ній утворюються масивні кірки, під вагою яких вушна раковина відвисає, вага такої раковини іноді досягає 100 г (проти Ш—20 г в нормальному стані).

Через 15—30 днів від початку клінічного прояву псороптозної корости з глибини вушної раковини починає виділятися густий, жовтуватий смердючий гній. З часом він ущільнюється, і утворює темно-буру пробку, якою закривається просвіт зовнішнього слухового проходу. Уражені вуха болісні при пальпації. Свербіж при цьому буває трохи сильнішим, ніж при легкій формі, і майже безперервний, внаслідок чого хворі кролі не знають спокою ні вдень, ні вночі; вони безперервно трясуть головою, чухають вуха задніми ногами. Якщо при легкій формі псороптозу до хворобливого процесу залучається найчастіше одне вухо, то при тяжкій формі нерідко уражуються обидва вуха. При тяжкій формі псороптозу у кролів розвивається глухота. Тяжка форма псороптозу часто супроводжується поширенням ураження за межі вушної раковини: навколо основи вушних раковин, на шию, у ділянку передніх і задніх кінцівок. При цій формі псороптозу кролі втрачають апетит, кроленята погано ростуть і розвиваються, стають замірками, худими, недо крівними, з негустим, матовим шерстним покривом. У занедбаних випадках на третій або четвертий місяць хвороби тяжка форма псороптозу нерідко призводить до дуже небезпечних для життя тварин наслідків — до запалення середнього і внутрішнього вуха, а також до розвитку патологічного процесу в ділянці головного мозку. Особливо небезпечні для життя кролів гостре гнійне запалення середнього вуха і гнійний менінгіт. Кролі при цьому втрачають рівновагу, злегка похитуються, а потім падають; часто спостерігають повертання голови навколо шиї на 90° і більше (рис. 31).