Оцінюючи документ, бібліограф спирається на критичні статті, огляди, рецензії, матеріали наукових дискусій, довідкову літературу, раніше видані бібліографічні посібники й інші джерела, але разом з тим у багатьох випадках вирішальну роль грають його власні ідейні установки, рівень утворення й ерудиція, особисте відношення до аннотуючої частини. Здійснена з позицій наукових досягнень, по можливості максимально об'єктивна, орієнтована на визначеного читача відкрита оцінка добутку – головна риса рекомендаційної анотації, у першу чергу визначальна її якість.
Обсяг рекомендаційних анотацій звичайно значно перевищує обсяг довідкових, хоча вимоги стислості і точності і тут залишаються в силі.
Рекомендаційні анотації містяться насамперед у посібниках популярно-просвітнього, самоосвітнього призначення. У науково-допоміжних посібниках вони використовуються в тих випадках, коли необхідно охарактеризувати найбільш значні і коштовні в науковому відношенні документи.
Функціональне розходження між довідковим і рекомендаційним анотуванням полягає в тому, що довідкові анотації служать одним із засобів практичної реалізації пошукової і комунікативної функцій, а рекомендаційні анотації – оцінної функції бібліографічної інформації.
По другій ознаці – способу характеристики документів – анотації поділяються на загальні, аналітичні і групові.
Загальна анотація характеризує частину у цілому і застосовується в основному в двох випадках: для розкриття змісту, по своєму змісті цілком стосовних до теми покажчика , і для універсальних посібників, не обмежених ніякими змістовними рамками (наприклад, анотації на друкованих анотованих картках).
Загальна анотація може містити самі різноманітні дані (біографічні дані про автора, про час і обставини написання частини і т.п.), але головне в ній – характеристика ідейного і наукового змісту частини, його значення для даної теми.
Аналітична анотація розкриває тільки частину змісту документа і застосовується в тих випадках, коли анотуюча частина відноситься до теми посібника частково. Розрізняються два основні різновиди аналітичних анотацій: що розкривають визначений аспект змісту добутку і виділяючі якусь частину добутку – главу, параграф, окреме висловлення.
Групова анотація поєднує трохи близьких по змісту (чи по якій-небудь іншій ознаці) документів і дає їм узагальнену характеристику, що дозволяє більш ощадливо і точно, уникаючи повторень, показати загальне й особливе в анотованих добутках. Розрізняються три основних види групових анотацій:
анотація, що характеризує кілька самостійних добутків (чи книг статей) одного чи різних авторів;
анотація, що характеризує ряд добутків, об'єднаних єдиною видавничою формою, наприклад тематичний збірник, і утримуюча узагальнену характеристику теми збірника, а також просте перерахування його чи розділів поміщених у ньому добутків, достатнє для розкриття змісту збірника;
анотація на один добуток, у якій містяться зведення і про інші добутки, так чи інакше зв'язаних з анотованими.
Групова анотація у своєму розвитку логічно переростає у вступні (попередні) зауваження до розділів посібника, що дають найбільш узагальнену характеристику й оцінку змісту всіх добутків, включених у даний розділ. В останні роки, особливо в практиці рекомендаційного бібліографування, вступні зауваження до розділів одержали велике поширення. У них звичайно розкривається сутність головних проблем, розглянутих у літературі, що рекомендується, даються методичні вказівки – як, у якій послідовності вивчати тему, на що звернути увагу. Наявність у посібнику добре розроблених вступних зауважень до розділів рятує укладачів від необхідності давати розгорнуті загальні характеристики й оцінки в окремих анотаціях, дозволяє нерідко обмежитися короткими довідковими анотаціями, а в окремих випадках (наприклад, у посібниках для підготовлених читачів) взагалі обійтися без анотацій.
Природно, що обидва принципи класифікації (функціональне призначення і спосіб характеристики) застосовуються до тим самим анотацій.
Таблиця 1
Двовимірна типологічна класифікація анотацій
| Загальні | Аналітичні | Групові | |
| Довідкові | 1 | 2 | 3 |
| Рекомендаційні | 4 | 5 | 6 |
Визначений тип анотацій, позначений у табл.1 цифрами, утвориться шляхом сполучення (перетинання) властивих йому основних видових ознак. Наприклад, 1 – довідкова/загальна, 3 – довідкова/групова і т.д.
Нижче приводяться зразки бібліографічних записів, узяті з різних покажчиків. (Текст деяких анотацій приведений у скороченому виді.)
1. Довідкові/загальні
Проблеми суспільної свідомості і культури в країнах Південно-Східної Азії, що розвиваються: Анот. бібліогр. указ. М., 1985. 110 с.
Приведено роботи на російській, західноєвропейських і деяких східних мовах, опубліковані за 1960–1980-і рр. і соціальні аспекти етно-національних проблем, що висвітлюють.
2. Довідкові/аналітичні
а) розкривають визначений аспект змісту добутків
Ленін В.І. Від руйнування вікового укладу до утворення нового //Повн. з. т. Т. 40. С. 314–316.
У статті (1920) В.І. Ленін говорить про творчий, творчий характер праці в соціалістичному суспільстві, визначає зміст понять «соціалістична праця» і «комуністична праця».
Енгельс Ф. Діалектика природи // Маркс К., Енгельс Ф. Тв. 2-і вид. Т. 20. С. 339-626.
Енгельс коротко характеризує наукові заслуги багатьох видатних астрономів – Гіппарха, Птолемея, Аристарха Самоського, М. Коперника, І. Кеплера, Г. Галілея, І. Ньютона, П. Лапласа й ін. (Див. іменний покажчик.)
б) характеризують визначену частину добутку
Ленін В.І. Крах II Інтернаціоналу // П.з.т. Т. 26. Визначення революційної ситуації дана на с. 218–219.
Рибкін В.А. Контроль матеріалів і робіт у ливарному виробництві.. М,: Машинобудування, 1980.
Гл. 3. Контроль модельного оснащення. С. 31–41.
У главі викладені вимоги, пропоновані до модельного оснащення. Зазначено відхилення розмірів моделей і стрижневих шухляд. Охарактеризовано дефекти, що часто зустрічаються і способи їхнього усунення.
3. Довідкові/групові
а) містять загальну характеристику декількох добутків
Енгельс Ф. – К. Марксові: Лист від 19 лист. 1869 р.//Маркс К., Енгельс Ф. Тв. 2-і вид. Т. 32. С. 317–323.
Енгельс Ф. – К. Каутському: Лист від18 верес. 1883 р.//Там же. Т. 36. С. 52–55.
В обох листах Ф. Енгельс стосується проблем Нової Гвінеї, що у 1880-і рр. стала об'єктом європейської експансії. Він повідомляє про спробу анексії Нової Гвінеї європейськими державами і про участь у цьому Австралії, про експедиції за невільниками і про зіткнення між державами на ґрунті захоплення робочої сили (Т. 36. С. 53–54). Тут же Ф. Енгельс наводить дані про швидкий ріст населення на Яві – 2 млн. чоловік у 1755 р. і 19 млн. у 1878 р. (Т. 36. С. 54)
б) характеризують збірник добутків
КПРС про засоби масової інформації і пропаганди. 2-і вид., доп. М.: Політвидав, 1987, 608 с.
Збірник включає документи КПРС про періодичну пресу, телебачення і радіомовлення, видавничій і бібліотечній справі.
4. Рекомендаційні / загальні
Ландау Л.Д., Румер Ю.Б. Що таке теорія відносності. 3 вид., доп. М.: Рад. Росія, 1975. 112 с.
Після читання цієї книги нікому вже не зможе спасти на думку думка, що теорія відносності зводиться до твердження, нібито «усі у світі відносно». Навпаки, читач побачить, що теорія відносності, як і усяка фізична теорія, є навчання про об'єктивну істину, що не залежить від смаків і бажань кого б те ні було, зрозуміє, що, відмовивши від старих представлень про простір, час і масу, ми тільки краще довідалися, як улаштований світ насправді.
Основні положення теорії відносності, досить важкої для розуміння, викладені авторами (один із яких – академік Л.Д. Ландау, відомий фізик-теоретик) просто і доступно.
Книга Г.Р. Граубіна «Моя країна Сибір» (М.: Мол. гвардія, 1983. 152 с., іл.) написана жваво і цікаво, з достатком цікавих фактів. Автор – сибірський письменник, великий знавець свого краю – не залишає, здається, без уваги жоден питання, зв'язаний із природою Сибіру, її кліматом, рослинним і твариною світом.
Багато років присвятив вивченню вулканів мандрівник і вчений Е.К.- Мархінін. У його книзі «Ланцюг Плутона (М.: Думка, 1973. 334 с., іл.) не тільки в яскравій популярній формі розказано про головний підсумок ці роботи – вулканічні -теорії утворення зовнішніх оболонок Землі, але і жваво намальована картина природи цього дивного краю. Описи настільки правдиві й образні, що читач мимоволі почуває себе учасником сходження до кратера діючого вулкана, плавання на судні «Геолог».
5. Рекомендаційні/аналітичні
а) розкривають визначений аспект змісту добутків
Енгельс Ф. Діалектика природи//Маркс К., Енгельс Ф. Соч. 2-і изд. Т. 20. С. 339- 626.
...У «Діалектику природи» Ф. Енгельс дає філософське узагальнення висновків сучасного йому природознавства і математики і, спираючи на їхні дані, викладає природничо-наукові основи діалектичного світогляду.
Вносячи величезний внесок у розвиток діалектичного матеріалізму, ця робота має надзвичайно велике значення і для наукового атеїзму. Ф. Енгельс підняв і вирішив тут найважливіший для наукового атеїзму питання про походження людини, показав значення відкриттів в області природознавства для боротьби проти релігії...
...Вирішальну роль для розвитку атеїзму зіграло дослідження Енгельсом проблеми життя. Висновок, до якого прийшов Ф. Енгельс, сприяв звільненню науки від ідей «надприродної життєвої сили».