1
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ
1.1. Система безготівкових розрахунків в сучасних умовах господарювання
Взаємовідносини між підприємствами, організаціями і установами, а також між ними і населенням, що зумовлені дією ринку, мають характер грошових розрахунків.Ці взаємовідносини грунтуються на використанні грошей в залежності від їх функції як засобів обертання і платежу. Правильна організація і побудова обліку грошових розрахунків між підприємствами мають велике народногосподарське значення, оскільки забезпечують швидке завершення кругообороту оборотних коштів (коштів обігу), перехід їх з товарної форми в грошову, створюють необхідні умови для безперебійної оплати придбаних товарно-матеріальних цінностей.
Розрахунки ведуться в двох формах:
-шляхом безготівкових перерахувань через систему банків (безготівкові розрахунки);
-у вигляді платежів готівкою (готівкові розрахунки).
Форми та порядок готівкових розрахунків регламентується Інструкцією "По організації роботи по готівковому обігу установами банків України" від 20.06.95 № 4, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 20.06.95 № 149 та інших нормативних документів.
Порядок і форми безготівкових розрахунків, які є основною формою розрахунків на Україні, регламентується Інструкцією "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України" від 2.08.96 № 7, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 2.08.96 № 204, з відповідними змінами та доповненнями.
включає:
-класифікацію розрахунків;
-організацію розрахунків;
-форми відповідних документів;
-взаємовідносини платників з бюджетом.
В залежності від економічного змісту розрахункові операції поділяють:
-розрахунки за товарними операціями;
-розрахунки за нетоварними операціями.
Найбільшу частку в розрахунках займають розрахунки по товарним операціям.
Операції називаються розрахунково-товарними, якщо мова йде про оплату: продукції, яка має натурально-речову форму; послуг; робіт.
Передача предмету договору замовнику (партнеру, покупцю) носить назву товарних операцій, котрі оформлюються товарними документами (накладними, актами), а розрахунки за них відбуваються в грошовій формі.
Іноді розрахункові та товарні операції не співпадають по часу .При цьому в діяльності підприємств можуть виникати наступні ситуації:
-гроші перераховані на розрахунковий рахунок постачальнику, а товар не одержаний - виникає дебіторська заборгованість підприємтсва;
-товар одержаний та оприбуткований, а розрахунок по якийсь причині не виконаний — виникає кредиторська заборгованість підприємства.
Дебіторська заборгованість за товари - відволікання засобів підприємства, а кредиторська заборгованість - джерело господарських засобів підприємства.
Крім розрахунків за товари, підприємство може вести розрахунки за надані йому на певний час позичені грошові засоби: кредити, цільові вкладення, тобто воно несе фінансові зобов'язання перед кредиторами (банками, підприємствами-інвесторами, акціонерами).Такі розрахунки можливі лише згідно договорам і передбачають не передачу яких-небудь товарів, а
оформлення цінних паперів або окремих договорів (про інвестиції, про спільну діяльність).
Всі розрахунки, про які зазначалося вище, відносяться до розрахунків за комерційними операціями (угодами), в результаті яких партнери прагнуть отримати прибуток.
Крім цих розрахунків, також виконуються розрахунки некомерційного характеру, без заключення будь-яких договорів.Мова йде про сплату в бюджет податків, тобто розрахунки по фінансовим зобов"язанням.Перелік, порядок та терміни внесення податкових платежів до бюджету регулюється відповідними Законами України, Декретами Кабінету Міністрів України, Інструкціями Міністерства фінансів України.
Крім платежів, що надходять в бюджет, підприємства вносять платежі на формування позабюджетних фондів, фонду Соціального страхування та Пенсійного фонду.Підприємство повинно бути зареєстроване структурами цих фондів, а також перераховувати їм суми внесків. Сума внесків та порядок сплати визначається відповідними інструкціями.Підприємство також здійснює безготівкові розрахунки по виконавчим документам судів, арбітражів, ДАІ, пожежної інспекції.
Всі ці розрахунки носять назву нетоварних, і їх підприємство зобов"язано виконувати в обов"язковому порядку як юридична особа.
Відповідно до територіального розміщення підприємств (покупців-продавців) і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються:
-місцеві - це розрахунки, що здійснюються між покупцем і постачальником продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку або комерційний банк постачальника і банк покупця розміщені в тому самому населенному пункті;
-міжміські - це розрахунки, які здійснюються між покупцем і постачальником через банки (постачальника і покупця), що знаходяться в різних регіонах;
15
-міжнародні — це розрахунки, які здійснюються за операціями купівлі-продажу через банк постачальника, яким є зарубіжний банк.
Організація безготівкових розрахунків передбачає їх здійснення записом (переказом) коштів з рахунку покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахунків між покупцем і постачальником.За економічним змістом організація безготівкових розрахунків виходить за межі суто технічних операцій пов"язаних зі списанням і зарахуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі.
Безготівкові розрахунки в Україні здійснюються різними формами розрахункових документів_(Рис. 1.1.), які виписуються з використанням технічних засобів і підлягають виконанню протягом 10 день від дати їх виписки.
Форми безготівкових документів
Платіжні доручення
Платіжні вимоги-доручення
Чек
Акредитив
Векселя
'Клієнт-банк
Інкасові доручення
Платіжні картки
Рис. 1.1 .ФОРМИ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ В УКРАЇНІ
Вибір платіжних документів може залежати від багатьох чинників.Найважливіші з них:
-вартість використання конкретного платіжного інструменту для платника;
-характер стосунків між платником і одержувачем;
-чи є платіж одноразовим, чи повторюється постійно;
-сума платежу;
-чи є платіж місцевим, на далеку відстань чи зарубіжним.
На вибір засобів платежу також можуть впливати законодавчі або нормативні обмеження.Так, наприклад, в Україні платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках передбачених чинним законодавством та нормативними актами НБУ.
Правові основи організації безготівкових розрахунків у господарському обороті регламентуються законодавчими, інструктивними доку ментами.Національний банк України виступає як методичний центр щодо розробки форм і засобів розрахунків у народному господарстві, правил документообороту, організації банківсткого контролю за проведенням розрахунків.Підприємства зі свого боку також мають контролювати своєчасне проведення розрахунків.
І.І.Діюча система форм безготівкових розрахунків та їх застосування
Розрахунки із застосуванням платіжних доручень
Платіжне доручення (падалі-доручення) - це документ, який являє собою письмово оформлене доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку.
Доручення застосовується в розрахунках по товарним та нетоварним операціям:
-за фактично відвантажену продукцію (виконаю роботи, надані послуги);
-в рахунок попередньої оплати,
-для завершення розрахунків по актам звірки взаємної заборгованості підприємств;
-для перерахування підприємствами сум, котрі належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії та ін.) на їхні рахунки, відкриті в установах банків;
-в інших випадках відповідно узгодженості сторін.
При розрахунках платіжними дорученнями ініціатором платежу є платник. Доручення приймаються до виконання банками протягом 10 календарних днів з дня виписки (день заповнення не враховується) і тільки в межах наявних коштів на їх рахунках, за винятком доручень на перерахування з основних рахунків підприємств до бюджетів та державних цільових фондів сум податків і зборів, неподаткових платежів, пені, штрафів та інших санкцій передбачених законодавством і застосованих у встановленому порядку за несвоєчасну сплату цих платежів, які приймаються банками незалежно від
16
наявності коштів на цих рахунках. Загальна схема документообороту при розрахунках платіжними дорученнями наведена на рис. 1.2.
| Покупець (платник коштів) | ^ | Постачальник (отримувач коштів) | |||
| ————————————^ •4—————————— | |||||
| 1 ————————————> | |||||
| 3 | 5 | 8 | |||
| Банк 4 Покупця | Банк 7 поста пальника | ||||
| 6 | |||||
1 - постачальник відвантажив продукцію, надав послуги, виконав роботу;