Мир Знаний

Розвиток операцій банківської системи на сучасному етапі економічних відносин в Україні (на прикладі АППБ "Аваль") (стр. 8 из 13)

– Розробляти рекомендації та вказівки щодо усунення виявлених порушень, покращання системи внутрішнього контролю та здійснювати контроль за їх використанням та виконанням.

– Забезпечувати схоронність та повернення одержаних від підрозділів банку документів на всіх носіях.

– Забезпечувати повноту документування кожного факту перевірки, оформлювати письмово висновки, де мають бути відображені усі питання, вивчені в ході перевірки, та рекомендації, надані керівництву банку.

– Контролювати організацію роботи в банку з вивчення усіма співробітниками вимог чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України, інших підзаконних та відомчих актів, внутрішніх документів банку на підставі переліку службових обов'язків.

– Брати участь у засіданнях Ради або Правління банку під час обговорення питань, які прямо або опосередковано стосуються стану бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю й аудиту, зовнішнього аудиту, змін у структурі або розвитку банку.

Важливим заходом створення ефективної системи внутрішнього контролю в банку є підтримання взаємовідносин та обмін інформацією між зовнішніми та внутрішніми аудиторами банку.

Встановлення тісних контактів між службою внутрішнього аудиту та зовнішніми аудиторами створюють сприятливі умови для обміну між ними практичним досвідом проведення аудиту за взаємопогодженими процедурами.

Стан роботи служби внутрішнього аудиту банку може бути перевірений незалежним зовнішнім аудитором.

Для забезпечення кваліфікованого аналізу та підтвердження повноти і достовірності річної фінансової звітності банку при здійсненні зовнішніми аудиторами аудиторської перевірки служба внутрішнього аудиту банку надає зовнішнім аудиторам для використання відповідну документацію, що значно впливає на скорочення витрат банку на проведення зовнішнього аудиту.

Комерційні банки надають звіти про роботу служби внутрішнього аудиту до Національного банку України два рази на рік протягом першої половини місяця наступного за звітним періодом (півроку) згідно з додатком. У разі необхідності Національний банк України може затребувати у банків звіт про роботу внутрішнього аудиту за певний період часу його діяльності, а також іншу інформацію з питань компетенції служби внутрішнього аудиту банку.

Згідно з « Методичними вказівками щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту в банках України» [20] діяльність банку підлягає повній або частковій перевірці внутрішніми аудиторами. Об'єктами внутрішнього аудиторського контролю повинні бути:

– банківські операції (види діяльності банку) і їх відповідність чинному законодавству України;

– правила й процедури, згідно з якими здійснюються банківські операції, та їх дотримання;

– види банківських операцій, ефективність їх здійснення та оцінка ризиків;

– рівень комп'ютеризації та інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності банку;

– внутрішня та зовнішня бухгалтерська і фінансова звітність банку, адекватність відображення в ній банківської діяльності;

– організація бухгалтерського та управлінського обліку, а також їх відповідність меті та завданням діяльності банку;

– управління трудовими та матеріальними ресурсами банку тощо.

Внутрішні аудитори оцінюють найбільш ризикові види діяльності банку. Ризик важливо не тільки виявити, але й визначити його розмір, а також здійснювати постійний контроль за тенденціями зміни величини ризику та розробити комплекс заходів щодо його мінімізації.

У процесі аудиторської перевірки внутрішній аудитор повинен звернути увагу на такі фактори ризику:

– моральний клімат у банку, зокрема тиск з боку його керівників на впливових посадових осіб для досягнення відповідної мети;

– компетентність працівників, відповідність посадам, які вони обіймають;

– обсяг активів, ліквідність та обсяг операцій;

– фінансовий стан та виконання економічних нормативів;

– конкурентоспроможність банку;

– складність та змінюваність видів банківських операцій;

– доцільність розширення мережі філій; ефективність окремих філій;

– раціональність витрат на утримання банку;

– ступінь інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності банку;

– розгалуженість мережі установ банку;

– адекватність та ефективність процедур внутрішнього контролю;

– організаційні, операційні та економічні зміни в банку;

– визнання негативних фактів, виявлених аудиторською перевіркою, і вжиття відповідних заходів щодо виправлення ситуації.

Зовнішні аудитори здійснюють перевірки з метою підтвердження достовірності щорічних фінансових звітів. Внутрішні аудитори відповідають за оцінку адекватності застосованих процедур і отриманих фактів, що використовувалися у їх висновках щодо річного фінансового звіту.

Згідно з «Положенням про порядок подання банками до Національного банку України аудиторських звітів (аудиторських висновків) за результатами щорічної перевірки фінансової звітності» [26] щорічно повинна проводитися аудиторська перевірка діяльності банку зовнішніми аудиторами, а аудиторські звіти (аудиторські висновки) про результати щорічної перевірки аудитором (аудиторською фірмою) фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності (далі – фінансова звітність) банків – подаються до Національного банку.

Об'єктом зовнішнього аудиту є фінансова звітність банків, що визначена законодавством України і подається до Національного банку та підлягає публікації в газеті «Голос України» чи «Урядовий кур'єр» у встановленому законодавством України порядку.

Фінансова звітність банків, що подається до Національного банку, має бути перевірена аудитором (аудиторською фірмою) з метою підтвердження її достовірності, повноти та відповідності вимогам законодавства України.

Банки зобов'язані подавати до Національного банку аудиторські звіти (аудиторські висновки), що складені аудиторами, які відповідно до вимог законодавства України мають право на проведення аудиторської діяльності та мають відповідний сертифікат на право здійснення аудиторських перевірок банків.

Аудиторський звіт (аудиторський висновок) щодо підтвердження достовірності, повноти та відповідності законодавству України фінансової звітності, що подається банками до Національного банку, має бути складений згідно з вимогами законодавства України, у тому числі відповідати вимогам Стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів, що прийняті як Національні стандарти аудиту згідно з рішенням Аудиторської палати України від 18.04.2003 №122 (далі – Стандарти).

Перевірці (проведенню аудиту) фінансової звітності банку передує укладення договору з аудитором (аудиторською фірмою) про проведення аудиту відповідно до вимог законодавства України та Стандартів.

До часу укладення договору про проведення аудиту банк зобов'язаний перевірити наявність в аудитора (керівника аудиторської фірми) права здійснювати аудит в банківських установах.

Банк не має права укладати договір про проведення аудиту з аудитором (аудиторською фірмою), який згідно із законами України, нормами і стандартами, що затверджені Аудиторською палатою України, не має право проводити аудит у цьому банку, якщо:

– аудитор (керівник аудиторської фірми) має прямі родинні стосунки з керівниками банку;

– аудитор (аудиторська фірма) має особисті майнові інтереси в банку;

– аудитор (керівник аудиторської фірми) є членом керівництва, засновником або власником банку;

– аудитор (керівник аудиторської фірми) є працівником банку;

– аудитор (керівник аудиторської фірми) є працівником, співвласником дочірнього підприємства банку.

Після завершення аудиту банк має отримати від аудитора (аудиторської фірми) аудиторський звіт (аудиторський висновок), кількість примірників яких обумовлюється договором про проведення аудиту, але не менше трьох.

По одному примірнику аудиторського звіту (аудиторського висновку) про фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність банку подається банком до Національного банку та відповідного територіального управління Національного банку щорічно відповідно не пізніше ніж 30 квітня та не пізніше ніж 15 травня року, наступного за звітним.

Аудиторський звіт (аудиторський висновок), який банк подає до Національного банку (у тому числі до відповідного територіального управління Національного банку), має бути складений відповідно до вимог законодавства України та Стандартів.

Складовою частиною аудиторського звіту (аудиторського висновку) є висновок про дійсний фінансовий стан банку та про підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження (відмова від висловлення думки, негативна думка) аудитором (аудиторською фірмою) достовірності, повноти та відповідності законодавству України такої фінансової звітності банку:

– баланс банку;

– звіт про рахунки доходів та витрат (тобто звіт про фінансові результати);

– звіт про рух капіталу;

– таблиця строків активів та пасивів (у тому числі дохідність і ліквідність активів, якість кредитного портфеля і портфеля цінних паперів, стан дебіторської заборгованості, якість управління активами та пасивами банку);

– інформація про достатність резервів та капіталу банку (у тому числі відповідність формування капіталу банку, фондів, резервів вимогам нормативно-правових актів Національного банку, у тому числі оцінки ризику банківських операцій та операцій з інсайдерами / пов'язаними особами);

– інформація про адекватність бухгалтерського обліку, процедур внутрішнього аудиту та заходів контролю банку вимогам нормативно-правових актів Національного банку.