Мир Знаний

Розрахунки обов’язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків (стр. 3 из 6)

Кредитна діяльність банків пов’язана з кредитним ризиком або нездатністю контрагента1 виконувати частково або в повному обсязі свої зобов’язання згідно з угодою.

З метою зменшення банківських ризиків Національний банк установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку.

1) Максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента (Н7)

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов’язань.

Показник розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх зобов’язань цього контрагента (за мінусом фактично сформованих резервів) та всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цього контрагента, до капіталу банку:

де

Зк – всі зобов’язання одного контрагента:

а) щодо банків-контрагентів:

строкові депозити, які розміщені в інших банках;

кредити, що надані іншим банкам;

сумнівна, пролонгована та прострочена заборгованість за кредитами/ депозитами, що надані іншим банкам;

дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками;

б) щодо інших клієнтів (небанківських установ) і фізичних осіб:

заборгованість за кредитами;

сумнівна, пролонгована та прострочена заборгованість за кредитами;

дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість;

заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами місцевих органів виконавчої влади та небанківських установ у портфелі банку на продаж та на інвестиції;

акції (крім вкладень у статутні фонди інших банків та фінансових установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал).

ПЗк – позабалансові зобов’язання, що видані банком одному контрагенту:

гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;

сумнівні гарантії та поручительства;

зобов’язання з кредитування, що надані банком.

2) Великі кредитні ризики (Н8)

Норматив великих кредитних ризиків установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом. Кредитний ризик уважається великим, якщо сума всіх зобов’язань контрагента і всіх позабалансових зобов’язань, наданих банком щодо цього контрагента становить 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку. Тобто, якщо значення нормативу Н7

0,1, то такий кредитний ризик уважається великим. Рішення про надання великого кредиту приймається згідно з відповідним висновком кредитного комітету (комісії) банку, затвердженим його правлінням (радою).

Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків до регулятивного капіталу банку:

,

де m – кількість контрагентів, які мають розмір кредитного ризику 10 % і більше регулятивного капіталу.

Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8-кратний розмір регулятивного капіталу, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) автоматично підвищуються:

якщо перевищення становить не більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) подвоюються,

якщо перевищення більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) потроюються.

3) Максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9)

Інсайдер – фізична чи юридична особа, яка здатна здійснювати прямий або непрямий вплив на діяльність банку.

До інсайдерів фізичних осіб належать:

а) власники істотної участі 1;

б) управлінський персонал банку:

- перші керівники банку;

- головний бухгалтер та його заступники;

- керівники структурних підрозділів банку;

- члени кредитного комітету;

- керівники філій;

- головні бухгалтери філій;

- працівники внутрішнього аудиту;

- члени ревізійної комісії;

в) контролери:

- особи, які здійснюють зовнішній аудит банку;

- особа, яка є керівником державних органів, здійснюючих контроль за діяльністю банків;

г) керівники та контролери споріднених осіб1;

д) асоційовані особи: рідні брати та сестри, батьки, чоловік, дружина або повнолітні діти акціонерів банку, які є власниками істотної участі банку.

До інсайдерів юридичних осіб належать:

а) власники істотної участі ;

б) афілійовані особи:

- установа, що має істотну участь у банку;

- установа, в якій банк є власником істотної участі;

в) споріднені особи:

- установа, у якій власником істотної участі є особа, яка водночас є власником істотної участі в банку;

- установа, керівники якої є одночасно керівниками банку;

г) асоційована особа – юридична особа, в якій керівником є батьки, брати й сестри, дружина, чоловік або діти керівників банку, а також установ – акціонерів банку, які є власниками істотної участі у банку.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об’єктивно.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх зобов’язань цього інсайдера перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та капіталу банку.

, де

Зі – зобов’язання одного інсайдера перед банком:

строкові депозити, що розміщені в інших банках;

заборгованість за кредитами;

сумнівна, пролонгована та прострочена заборгованість за кредитами/депозитами;

дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість;

заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами;

акції (крім вкладень у статутні фонди інших банків та фінансових установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал);

ПЗі – позабалансові зобов’язання перед банком одного інсайдера:

гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;

сумнівні гарантії та поручительства;

зобов’язання з кредитування, що надані банком.

4) Максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10)

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобов’язань усіх інсайдерів перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і 100 відсотків суми позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, та капіталу банку.

, де

n – кількість інсайдерів, які мають заборгованість перед банком.

4. Нормативи інвестування

(розраховуються щоденно, а контроль здійснюється НБУ за формулою середньоарифметичної величини за місяць)

З метою забезпечення контролю за інвестиційною діяльністю банків, а саме за прямими інвестиціями, Національний банк установлює нормативи інвестування.

Прямі інвестиції банків – це внесення банками власних коштів або майна до статутного фонду юридичної особи.

Банки мають право здійснювати прямі інвестиції (за рахунок власних коштів і від власного імені) лише на підставі письмового дозволу Національного банку, що надається згідно з правилами, установленими відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.

Банки мають право здійснити інвестицію без письмового дозволу Національного банку, якщо:

інвестиція і будь-яку юридичну особу становить не більше ніж 5 відсотків регулятивного капіталу банку;

юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде виключно діяльність з надання фінансових послуг;

регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам, установленим Інструкцією НБУ, та вимогам для інвестицій, установленим нормативно-правовими актами Національного банку.

Банку забороняється інвестувати кошти в підприємство, установу, статусом яких передбачено повну відповідальність його власників.

З метою обмеження інвестиційного ризику, пов’язаного із здійсненням інвестиційної діяльності та можливою втратою капіталу інвестора, Національний банк установив такі нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою 111), норматив загальної суми інвестування (Н12).