-гармонізація макроекономічної політики;
-створення умов для вільного руху товарів, послуг, капіталу та робочої сили;
-гармонізація законодавств держав-учасниць у тій мірі, в якій це необхідно для функціонування ЄЕП, включаючи торгову і конкурентну політику;
-формування єдиних принципів регулювання діяльності природних монополій (у сфері залізничного транспорту, магістральних телекомунікацій, транспортування електроенергії, нафти, газу та інших сферах), єдиної конкурентної політики та забезпечення недискримінаційного доступу та однакового рівня тарифів на послуги суб'єктів природних монополій.
ЄЕП формується поетапно, з урахуванням можливості різнорівневої та різношвидкісної інтеграції. Різношвидкісна інтеграція означає, що кожна держава самостійно визначає момент приєднання до того чи іншого міжнародного договору, що призводить до різнорівневої інтеграції, коли держави-учасниці знаходяться на різних рівнях інтеграційної взаємодії.
Для забезпечення належного функціонування та розвитку ЄЕП Комісія у рамках своєї компетенції:
забезпечує реалізацію цілей і завдань ЄЕП;
приймає рішення і дає висновки з питань, пов’язаних з досягненням цілей та виконанням завдань ЄЕП;
розробляє проекти нормативних правових актів, методичні матеріали та інші документи, необхідні для досягнення цілей і виконання завдань ЄЕП;
здійснює інші повноваження.
Основними принципами функціонування ЄЕП є забезпечення свободи переміщення товарів, послуг, капіталу та робочої сили через кордони держав-учасниць.
Різнорівнева та різношвидкісна інтеграція означає, що кожна держава-учасниця самостійно визначає, в яких з напрямів розвитку інтеграції чи окремих інтеграційних заходах вона братиме участь і в якому обсязі. Держава має можливість приєднатися до міжнародних договорів, що забезпечують формування та функціонування ЄЕП, у міру готовності. При цьому держава повинна дотримуватись погодженої послідовності приєднання до переліку міжнародних договорів. Для приєднання держав до діючих в рамках ЄЕП міжнародних договорів потрібна згода всіх держав-учасниць цих міжнародних договорів. Це правило поширюється на функціонування основних принципів і умов ЄЕП, які визначаються цією Концепцією.
Перехід від одного етапу формування ЄЕП до іншого здійснюють ті держави-учасниці, які виконали заходи, передбачені у попередньому етапі Комплексу основних заходів щодо формування Єдиного економічного простору.
Обсяг переваг, що надаються державами-учасницями одна одній, визначається угодами з формування ЄЕП, учасницями яких вони є. Неучасть або часткова участь будь-якої держави-учасниці в окремих напрямах розвитку інтеграції чи окремих інтеграційних заходах не повинна бути перешкодою для інших держав-учасниць у здійсненні зазначених напрямів розвитку інтеграції чи окремих інтеграційних заходів.
Більш пізні терміни приєднання будь-якої держави-учасниці до окремих напрямів розвитку інтеграції чи окремих інтеграційних заходів не змінюють її статусу учасниці ЄЕП.
Враховуючи різні ступені інтеграції держав-засновниць ЄЕП (Російська Федерація і Республіка Білорусь – Союзна держава, Російська Федерація, Республіка Білорусь та Республіка Казахстан – члени ЕврАзЕС), терміни можливого переходу до більш високих ступенів інтеграції визначаються кожною державою-учасницею самостійно.
Координація процесів формування ЄЕП здійснюється відповідними органами, які створюються на основі окремих міжнародних договорів. Структура органів формується з урахуванням рівнів інтеграції.
Органи ЄЕП створюються на основі поєднання міждержавних елементів і принципу передачі частини повноважень держав-учасниць єдиному регулюючому органу з поступовим підвищенням значущості останнього. Здійснення координації й управління формуванням ЄЕП на міждержавному рівні забезпечуватиметься Радою глав держав-учасниць (далі – РГД) [4, с.14].
Кількість голосів кожної держави-учасниці у рамках РГД розподіляється виходячи з принципу „одна держава – один голос”. Рішення РГД приймаються консенсусом. Держави-учасниці засновують єдиний регулюючий орган (Комісію), якому вони на основі міжнародних договорів делегують частину своїх повноважень. Його рішення є обов’язковими для виконання всіма державами-учасницями.
Комісія розпочинає своє функціонування з моменту введення спільного митного тарифу або єдиних правил конкуренції залежно від того, що вводиться раніше. У міру розвитку та поглиблення інтеграційних процесів повноваження єдиного регулюючого органу відповідно розширюються.
У Комісії рішення з усіх питань приймаються зваженим голосуванням. Кількість голосів кожної з держав-учасниць визначається з урахуванням її економічного потенціалу. Розподіл голосів і процедура голосування встановлюються на основі домовленості держав-учасниць.
Наступним кроком у митно-тарифних відносинах повинна стати розробка основ митного законодавства країн - членів угруповання. На нашу думку, ЄЕП має можливість використовувати всі позитивні напрацювання у сфері норма¬тивно-законодавчої бази СНД, яка стосується і загальних питань організації міжнародних перевезень, і їх галузевих особливостей. Зокрема, на 12-му засі¬данні координаційної транспортної ради (КТР) СНД, яке відбулося 16-17 ли¬стопада 2004 р. у Єревані, багато уваги приділялося питанням вироблення за¬гальної транспортної політики, гармонізації законодавчих і підзаконних актів і механізмів їх реалізації. Конкретно йшлося про Угоду щодо введення міжна¬родного сертифіката із зважування вантажних транспортних засобів на тери¬торіях країн - учасниць КТР, Угоду про гармонізацію стандартів професійної компетентності спеціалістів, юридичних осіб та індивідуальних підприємців, які здійснюють міжнародні перевезення у рамках СНД, а також про питання доцільності прискорення розробки порядку та механізму поетапного скасуван¬ня дозвільної системи вантажних перевезень, тощо. За даними Ради із заліз¬ничного транспорту країн СНД, у 2003 р. частка перевезень вантажів залізнич¬ним транспортом (вантажооборот) РФ (1668,9 млрд. ткм), України (225,3 млрд.), Казахстану (147,7 млрд.) і Білорусії (38,4 млрд. ткм), тобто держав майбутньо¬го ЄЕП на території СНД, склала 97,84% залізничного вантажообороту всіх країн СНД (2126,2 млрд. ткм) [13].
Питання можливості одночасної інтеграції України у ЄЕП та у ЄС зали¬шається проблемним як для фахівців, так і для суспільства. За деякими тверд¬женнями, після розширення ЄС і створення ЄЕП наша держава виявиться гео¬графічно "затиснутою" не тільки між двома потужними ринками, але й між двома концепціями розвитку економіки і не зможе самостійно визначатися із своїм майбутнім. Однак, на нашу думку, ЄЕП і єдиний європейський ринок - це для України не взаємовиключний вибір, а можливість розвивати взаємови¬гідне співробітництво із своїми основними економічними партнерами, обсяги торгівлі з якими постійно зростають. Питання, врешті-решт, полягає не у пер¬спективі поглинання України її сусідами, а в необхідності та здатності продовжу¬вати прагматичне, взаємовигідне співробітництво з усіма партнерами. При цьо¬му інтеграція має розглядатися не як мета, а як засіб забезпечення реалізації національних інтересів, у тому числі і в транзитній сфері.
2. Аналітична частина
Важливою подією у сфері зовнішньої політики стала ратифікація в другій половині квітня 2004 р. парламентами Білорусі, Казахстану, Росії та України Угоди про створення Єдиного економічного простору (ЄЕП). За домовленостями між президентами цих країн ЄЕП спроектовано як економічний союз, тобто країни-учасниці провадитимуть спільну економічну політику. Водночас Росія пропонує найбільш глибоку форму економічної інтеґрації – валютний союз, в якому учасники матимуть спільну грошову одиницю.
Між тим проект ЄЕП явно більш політичний, аніж економічний.
Його цілі з боку Росії очевидні – залишити Україну в зоні свого впливу, загальмувати європейську інтеграцію України в умовах, коли розширення ЄС і НАТО вже саме по собі сприяє виведенню України з тіні Росії; створити дієвий інституційний механізм для реалізації економічних інтересів Росії на території України. Проте добре відомо, що в національних інтересів різних країн є відома властивість – вони часто прямо суперечать одне одному.
Цілі ЄЕП з боку України теж були очевидні під час підписання угоди у вересні минулого року – забезпечити політичну підтримку з боку Росії українському керівництву, що невпинно слабшає, а також спробувати виторгувати у Росії зниження цін на енергоносії в обмін на демонстративне потакання її імперським амбіціям.
Одним з актуальних для України питань стосовно формування Єдиного економічного простору є вибір оптимальної форми інтеграції в ЄЕП. Така можливість передбачена Статтею 5 Угоди про формування Єдиного економічного простору: «ЄЕП формується поетапно, з урахуванням можливості різнорівневої і різношвидкісної інтеграції». Йдеться про альтернативу між формуванням зони вільної торгівлі або ж митного союзу як першої мети, над якою працює робоча група зі створення ЄЕП. Глибші форми інтеграції обговорюються, але залишаються питанням середньо- і довгострокової перспективи.
Росія категорично наполягає на митному союзі («повноцінна зона вільної торгівлі буде можливою тільки в рамках митного союзу»). Казахстан, як член ЄврАзЕС, вже перебуває у митному союзі з Росією. А Білорусі, за великим рахунком, все це байдуже.
Україна готова на участь тільки в зоні вільної торгівлі (ЗВТ), але в жодному випадку не в митному союзі (МС). На зустрічі глав держав – учасниць ЄЕП в Астані 15 вересня 2004 року було ухвалено рішення про першочергове створення ЗВТ. До 1 липня 2005 року необхідний пакет документів має бути готовим до підписання. Однак уже тоді представники України не виключали можливості формування МС одразу після ЗВТ.