Смекни!
smekni.com

Транспортне забезпечення опереційних процесів (стр. 6 из 10)

На зниження витрат пального автомобільним транспортом впливають декілька груп чинників.

До першої групи належать організаційно-економічні чинники:

- узгодження норм витрат пального з технічним станом автотранспортних засобів та умовами їх експлуатації;

- підвищення коефіцієнту використання пробігу автомобілів;

- повніше застосування причепів у складі автомобільних поїздів;

- дотримання оптимальних швидкостей руху;

- раціоналізація системи постачання, розподілу та зберігання пального;

- удосконалення форм взаємовідносин між водієм та авто підприємством (автопарком сільськогосподарського підприємства) стосовно витрати і обліку пального;

- удосконалення оперативного планування і управління перевезеннями;

- збільшення коефіцієнта використання вантажопідйомності рухомого складу;

- раціональне поєднання автомобільного, тракторного та гужового транспорту;

- удосконалення структури вантажів та вантажопотоків;

- врахування особливостей шляхових та природно-кліматичних умов;

- підвищення рівня кваліфікації водіїв та обслуговуючого автопарк персоналу.

Друга група інтегрує техніко-технологічні чинники:

- підтримання надійного експлуатаційного стану транспортних засобів;

- дизелізація автопарку;

- зменшення втрат пального при транспортуванні, збереженні і заправці;

- утримання нафтогосподарства у нормативному стані;

- дотримання нормального тиску у шинах коліс автомобілів та причепів;

- дотримання теплового режиму двигунів автомобілів, своєчасне очищення системи охолодження;

- систематичне регулювання ходової частини, гальм та рульового керування;

- своєчасне діагностування двигунів на паливну економічність.

Підвищення енергетичної ефективності використання тракторного транспорту

Значний резерв підвищення ефективності роботи тракторів з причепами – раціональне їх агрегатування.

Вид вантажу є одним з головних чинників, що впливає на раціональність складу тракторних агрегатів. Він характеризується:

- фізико-механічними особливостями;

- класом вантажів;

- упаковкою;

- оперативністю (терміновістю) доставки;

- розміром партії.

Фізико-механічні особливості вантажу визначають вибір типу тракторного причепа, а клас вантажу – його розміри.

Значна частина сільськогосподарських вантажів транспортується тракторними універсальними причепами.

Але для перевезення незернової частини врожаю зернових культур, зернової маси, силосу, сінажу, деяких інших видів вантажів використовуються спеціалізовані тракторні візки, які більшою мірою пристосовані до особливостей сільськогосподарських вантажів.

Важливим показником, що характеризує вид вантажу, є розмір партії. Деякі види вантажу, наприклад молочні відвійки, які транспортуються для випоювання телят і поросят, мають обмежений порівняно з іншими видами вантажів обсяг. Це визначає вибір тракторного поїзда по вантажопідйомності.

Оперативність (терміновість) доставки важлива, зокрема, при транспортному обслуговуванні збиральних машин (особливо, безбункерних). А доставка кормів, запчастин, паливно-мастильних матеріалів в умовах бездоріжжя часом вимагає застосування і менш економічних тракторно-транспортних засобів – гусеничних тракторів, які агрегатуються з причепами.

Крім зазначених показників слід врахувати спосіб здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт.

Найефективніше механізоване навантаження і розвантаження причепів.

Можливі варіанти їх завантажування під час руху з бункерних збиральних машин на збиранні врожаю. В окремих випадках варто застосовувати зміну причепів (перезчіпування), що ефективне за умови, коли час перезчіпування не менший часу навантажування причепа:

tз³ tнав,

де tз – тривалість зміни причепів (перезчіпування);

tнав – тривалість навантажування причепа.

Дорожні умови обмежують швидкість тракторно-транспортних агрегатів, їх вантажопідйомність, довжину тракторного поїзда. Рух в умовах бездоріжжя викликає необхідність застосування в складі тракторно-транспортних агрегатів колісних тракторів підвищеної прохідності, причепів з активізованою ходовою частиною, а в окремих випадках – і гусеничних машин.

Один з шляхів підвищення продуктивності тракторних поїздів, завантаження двигуна та зменшення енерговитрат – це збільшення вантажопідйомності причепів.

Для повнішого використання потужності тракторів варто ширше практикувати їх роботу з двома і більше причепами.

У господарствах застосовується потокове збирання врожаю зернових одночасно з подрібненням соломи та перевезенням незернової частини врожаю тракторними поїздами. Найрозповсюджувальнішими є збирально-тракторні ланки, які складаються з зернозбирального комбайна з подрібнювачем, автомобіля для перевезення зерна, декількох колісних тракторів (Т-40, типу МТЗ, ЮМЗ) з причіпними візками.

Оскільки на енергоємність виробництва зернових значною мірою впливають можливості втрати біологічного врожаю, обумовлені строками збирання, при комплектуванні збирально-транспортної ланки слід виходити з умови мінімізації простоїв зернозбиральних та транспортних засобів.

Гранична віддаль транспортування подрібненої соломи від комбайна до місця скиртування за умови своєчасного забезпечення комбайна тракторами зі змінними візками (l) можна визначити за опрацьованою нами [138, с. 208] формулою:

де Тзп – тривалість заповнення причепа подрібненою соломою, год.;

tп – тривалість заміни причепів, год.;

tв – тривалість розвантаження причепа, год.;

Uср - середня швидкість тракторного поїзда, км/год.;

k – коефіцієнт, який чисельно дорівнює кількості тракторів, закріплених за комбайном для перевезення подрібненої соломи.

Кількість тракторів і причепів, необхідних для перевезення незернової частини врожаю від одного комбайна наведена у табл. 3.16.

При виборі маршрутів руху тракторних поїздів важливо, щоб час їх руху від комбайна до місця розвантаження був мінімальним. Тому на великих полях варто прокошувати транспортні магістралі.

Проте часто певну частину шляху тракторні поїзди проходять по стерні і через нерівність поля їх швидкість зменшується в 1,5-2 рази. Віддаль, яку поїзд проходить по полю, значною мірою залежить від способу руху в загоні.


Таблиця 3.16

Кількість тракторів типу МТЗ, ЮМЗ, Т-40 та причепів 4ПТС-4-887А, необхідних для транспортування подрібненої соломи
від зернозбирального комбайна

Кількість тракторів Кількість причепів Віддаль перевезень, км
СК-5+ПУН-5 СК-6+65-136 „Дон-1500”+ ПКН-1500
1 2 до 2,2 до 1,7 до 0,3
2 3 2,2-5,1 1,7-4,0 0,3-1,2
3 4 5,1-8,0 4,0-6,3 1,2-2,2
4 5 8,0-10,9 6,3-8,6 2,2-3,1
5 6 10,9-13,8 8,6-10,9 3,1-4,1

Джерело: власна розробка.

Доцільність заміни причепа можна визначити, користуючись опрацьованою нами [138, с. 209] залежністю:

де Dt – час руху тракторного поїзда по полю до місця заміни причепа, год.;

р – частина об'єму кузова, незаповнена внаслідок його відчеплення у найближчому до шляху місці, год.;

tр – час руху поїзда від місця зміни причепа до місця розвантаження і навпаки (включено час на зміну і розвантаження), год.;

Троб – тривалість часу роботи зернозбирального комбайна на даному полі протягом зміни, год.

Методика визначення резерву пального для транспортних засобів

Внаслідок сезонності аграрного виробництва витрати пального транспортними засобами досягають максимуму в період заготівлі кормів, збирання врожаю та його транспортування до споживачів (червень-жовтень) і зменшуються в зимові періоди. Коефіцієнт нерівномірності споживання пального автомобільними та тракторними транспортними засобами може визначатися за опрацьованою нами формулою:

де Кнij – коефіцієнт нерівномірності споживання автомобільним і тракторним транспортом і-го виду пального j-ї марки;

Qmaxij, Qсерij, Qminij – відповідно максимальне помісячне, середньорічне та мінімальне помісячне використання і-го виду пального j-ї марки.

Склад пального повинен мати необхідну кількість резервуарів, що забезпечує не тільки щоденну заправку транспортних засобів, але й наявність певного резерву.

Обсяги резерву (Qрез) залежать від наступних чинників:

- транспортних можливостей господарства щодо завезення необхідної кількості пального, яке визначається наявністю спеціальних автоцистерн, продуктивністю та часом їх використання (Р);

- віддалі від основної нафтобази чи залізничної станції, куди надходить пальне (l);

- стану шляхової мережі, наприклад, наявністю ґрунтових доріг, по яких при несприятливих погодно-кліматичних умовах рух транспорту обмежений (Ш);

- витрати пального в найбільш напружений період – місяць, тиждень (Qmax);

- перехідних запасів пального (Qпер);

- економічних можливостей підприємства – наявності оборотних коштів для закупівлі пального чи відповідних угод з контрагентами на постачання пального під продукцію майбутнього урожаю тощо (Ф);

- сезонного коливання цін на пальне (Кс);

- форс-мажорних обставин, пов’язаних з коливанням цін на нафту та нафтопродукти – міжнародна обстановка, зміни законодавства, політичні чинники тощо (Сф):