Визначення поняття наступність стосовно трудової і професійної підготовки нерідко тотожне наведеному вище визначенню, що орієнтоване на загальну освіту. Ряд авторів поєднує категорії наступності загальної і професійної освіти в єдиному визначенні.
Це положення зміниться, якщо при розгляді наступності будемо виходити з поняття навчально-виховної системи. Відповідно до аргументованої точки зору ця система складається з таких компонентів: цілі, зміст, методи, засоби і організаційні форми навчання і виховання. Якщо будемо дотримуватися такого підходу, то під наступністю в навчально-виховній діяльності треба розуміти встановлення таких співвідношень між цілями, змістом, методами, засобами, організаційними формами цієї діяльності на послідовних етапах навчання і виховання, що дозволяють будувати кожний новий етап з опорою на минулий досвід учнів і таким чином полегшувати їх адаптацію до умов навчання в кожному наступному класі або у новому навчальному закладі.
Як свідчить наш аналіз, у навчальних посібниках немає чіткого розподілу проблеми на окремі аспекти, зокрема, на загально педагогічний, дидактичний, методичний, що дещо знижує надійність висновків дослідників. Немає критеріїв, якими слід користуватися при оцінці наявності або відсутності певного рівня наступності. Результати аналізу досліджень з цього напряму свідчать, що всі виявлені авторами порушення наступності можна поділити на дві групи, одна з яких пов'язана зі змістовим, а інша — з процесуальним аспектами наступності. Певні недоліки в реалізації змістового аспекту наступності значною мірою зумовлені недосконалістю програмно-методичної документації.
Від теоретичної обґрунтованості цілей, практичної їх конкретизації відповідно до окремих навчальних предметів залежить адекватний відбір змісту навчального матеріалу, вибір методів і форм навчання, засобів визначення його результатів.
Важливо знайти те головне, що веде до досягнення мети. Насамперед це гуманізація освіти, що орієнтується на розвиток особистості, виявлення її індивідуальних особливостей, створення умов для розвитку здібностей, а також виховання в процесі навчання, прилучення до культурних і духовних цінностей, звернення до проблем, що хвилюють усе суспільство.
По-друге, це фундаменталізація освіти на основі органічної єдності її природничо-наукової та гуманітарної складових. Людина повинна науково, зорово, матеріально побачити свою взаємозалежність з оточуючим світом. Тому в центрі системи освіти повинен бути пріоритет людської особистості.
По-третє, це орієнтація тих, хто навчається, на галузеві та регіональні інтереси. Створення умов для вдосконалення технології навчання, що забезпечує підготовку фахівців з урахуванням кон'юнктури ринку, більшу свободу вибору учнями й студентами освітнього маршруту відповідно до їхніх здібностей, нахилів та інтересів.
Ще у 70-ті роки науковці визначили дві важливі соціальні функції професійної освіти — соціалізація та професіоналізація підростаючого покоління. При цьому особливо підкреслювалось, що освіта є найважливішим фактором, що перетворює соціальні умови життя людей.
У пояснювальній записці до програми з трудового навчання сформульовані загальні цілі трудового навчання і виховання в школі: прищеплення учням любові до праці і поваги до людей праці; ознайомлення з основами сучасного промислового і сільськогосподарського виробництва, будівництва, транспорту, сфери обслуговування; формування в процесі навчання і суспільно корисної діяльності трудових умінь та навичок; спонукання до свідомого вибору професії і одержання там, де є необхідні умови, професійної підготовки.
Викликає інтерес аналіз програм з трудового навчання і професійної підготовки з погляду здійснення наступності в цілях. Не визначивши наступності в цілях, важко встановити наступні зв'язки й між іншими компонентами навчально-виховних систем.
У чинних навчальних планах і програмах передбачено посилення наступності в навчанні і вихованні учнів ПТУ і загальноосвітніх шкіл, політехнічної спрямованості, більш глибоке вивчення технічних, сільськогосподарських та інших спеціальних дисциплін, що розкривають тенденції і перспективи науково-технічного прогресу.
У процесі виробничого навчання учнів, які закінчили загальноосвітню школу IIступеня, практичні заняття повинні проводитись поетапно, починаючи з послідовного багаторазового відпрацювання, дій, що поступово ускладнюються, та прийомів, що становлять комплекс умінь та навичок кваліфікованих робітників. Для учнів, які закінчили ЗОШ III ступеня, передбачається більш високий темп оволодіння професійними вміннями і навичками, засвоєння дій і прийомів при меншому числі повторів.
Як бачимо, навчально-виховна система школа-ПТНЗ, її навчально-планова та програмна документація значною мірою передбачають наступність у цілях освіти.
А як же здійснюється наступність у змісті навчання в школі і ПТНЗ? Йдеться, зокрема, про те, наскільки навчальні програми, підручники, навчальні й методичні посібники, сформована в них система навчання, що визначає діяльність викладача та учнів, забезпечують послідовне засвоєння знань і розвиток учнів школи і ПТНЗ. Естонський педагог А.Киверялг вважає, що забезпечення науково обґрунтованих зв'язків між змістом і методами навчання в основній школі і професійним навчанням у ПТНЗ — один із найефективніших напрямів здійснення наступності, реалізація якого дозволяє значно підвищити ефективність підготовки кваліфікованих робітників в ПТНЗ. Саме зміст освіти багато в чому визначає методи і форми навчання. Тому складання раціонального проекту організації наступних зв'язків між змістом трудового навчання в школі і професійною підготовкою в ПТНЗ набуває досить вагомого значення.
До 70-х років у педагогіці і методиках викладання набув поширення такий підхід до сутності і структури змісту освіти, за якого вони зводилися до системи знань, умінь та навичок згідно з цілями і завданнями освіти і фіксувалися в навчально-методичній документації. Однак у міру зростання темпів суспільного розвитку, прискорення науково-технічного прогресу з'явилася нова думка про повноту або неповноту загальновідомого підходу до структури змісту освіти (в школі, ПТНЗ, ВНЗ) для забезпечення успішної діяльності в сучасних умовах. Постали і нові цілі навчання, що виходять за рамки засвоєння знань, умінь і навичок.
Для вдосконалення змісту трудової і професійної підготовки доцільно посилити увагу до тих структурних компонентів, які сприяють розвитку самостійності, творчого мислення, формуванню розумних ціннісних орієнтацій. Дослідження багатьох вчених підтвердили необхідність поповнення змісту освіти такими новими компонентами, як досвід творчої діяльності і досвід емоційно-ціннісних ставлень до дійсності.
Відомо, що сучасна професійна діяльність у багатьох галузях виробництва і у невиробничій сфері вимагає наявності продуктивного мислення, нетрадиційного підходу до розв'язання пізнавальних завдань. Достатньо, наприклад, звернутися до змісту трудової діяльності налагоджувальників верстатів з ЧПУ, механіків по ремонту і налагоджуванню радіотелевізійної апаратури і обчислювальної техніки, операторів хімічного виробництва, менеджерів тощо, щоб утвердитись у правильності цього положення.
Впровадження у виробництво нового обладнання, сучасних технологій посилює вимоги до рівня професійної підготовки сучасного робітника. Кваліфікований фахівець повинен уміти користуватися сучасним обладаниям, адаптуватися до умов виробництва, що змінюються. Ці вимоги значною мірою визначають мету і зміст трудової підготовки молоді. Якщо зміст навчання учнів у загальноосвітній школі і ПТНЗ не буде йти в ногу і навіть випереджати соціальні і науково-технічні вимоги виробництва до робітника, то випускники навчальних закладів не зможуть адаптуватися до сучасних умов роботи.
Як відомо, кращі викладачі і майстри виробничого навчання ПТНЗ формуванню творчої особистості приділяли певну увагу і раніше. Проте, як показують спостереження, навіть у діяльності педагогів-новаторів формування досвіду творчої діяльності усвідомлювалось лише як опосередкований результат засвоєння знань і вмінь. Сьогодні виховання людини з розвиненими прийомами творчої діяльності неможливо розглядати лише в зв'язку з діяльністю окремих педагогів. Нарівні з системою знань і репродуктивних умінь досвід продуктивної діяльності повинен стати складовою частиною змісту трудового і професійного навчання.
Врахування у змісті професійного навчання досвіду творчої діяльності зумовлене й тією обставиною, що наявність знань і засвоєних за зразком умінь далеко не завжди «автоматично» забезпечує розвиток особистості, її творчий потенціал.
З урахуванням цих компонентів зміст освіти в українській школі слід визначити як національно орієнтовану і педагогічно адаптовану систему знань, способів діяльності, досвіду творчої діяльності та досвіду емоційно-ціннісних відношень до світу, до діяльності, засвоєння якого забезпечує формування гармонійно розвинутої, соціально активної особистості.
Ступінь узагальненості системи з чотирьох елементів такий, що розглядувані положення можуть бути використаними не тільки для аналізу змісту природничо-наукової та гуманітарної освіти, а й для визначення змісту трудового навчання і професійної підготовки. Згідно з цією концепцією зміст трудового навчання і професійної підготовки з будь-якої професії складається з таких компонентів:
досвід здійснення відомих способів діяльності, що втілюються в уміннях та навичках особистості;
знання про людину, природу, суспільство, техніку, технологію і економіку виробництва, види трудової діяльності;
досвід творчої діяльності, покликаний забезпечити готовність до пошуку нових техніко-технологічних проблем, до творчого перетворення дійсності;