Таблиця 2.4.1.
Калькуляція собівартості 1 ц живої маси і собівартості 1 теляти у віці до 8 місяців
| Показники | Кількість, голів | Жива маса, ц | Сума, грн |
| Залишок телят під матками на початок року | 105 | 74 | 17 930 |
| Надійшло протягом року: - Приплід | 320 | 96 | 32 640 |
| - Приріст живої маси | - | 670 | 227 800 |
| - Інші надходження | 15 | 18 | 9 060 |
| Собівартість 1 ц живої маси | - | - | 336,57 |
| Вибуло протягом року Переведено до старшої групи | 247 | 610 | 205307 |
| Реалізовано | 45 | 82 | 27 599 |
| Загинуло | 3 | 4 | - |
| Залишок телят під матками на кінеці року | 145 | 162 | 54 524 |
Собівартість приросту живої маси телят, включаючи живу масу приплоду, дорівнюватиме:
274410 х (5760 + 8210) = 260440 грн.
приріст живої маси:
162 + 610 + 82 + 4 – 74 – 96 – 18 = 670 ц.
Собівартість 1 ц приросту складе:
260440 : (96 + 670) = 340,00 грн.
Собівартість 1 ц живої маси визначають шляхом ділення суми витрат, віднесених на приплід і приріст живої маси телят до 8-місячного віку, і балансової вартості телят, що були у цій групі на початок року та надійшли до групи протягом року, на загальну живу масу телят до 8 місяців, відлучених від маток (без маси тварин, що загинули) та тих, що залишилися під матками на кінець року. Розраховану собівартість 1 ц живої маси використовують для оцінки телят, що залишилися під матками на кінець року та переведені до старших груп.
З даних таблиці видно, що вартість поголів’я, яке калькулюються, становить:
17930 + 32640 + 227840 + 9060 = 287430 грн.,
а його жива маса:
610 + 82 + 162 = 854 ц.
Собівартість 1 ц живої маси теляти у віці до 8 місяців складе:
287430 : 854 = 336,57 грн.
а собівартістю 1 ц живої маси оцінюється реалізоване поголів’я, переведене до старшої групи та яке залишилося на кінець року. У 2008 році фактична собівартість переведених телят до старшої групи становить:
336,57 х 610 = 205306 грн.;
реалізованих:
336,57 х 82 = 27599 грн.;
залишених під матками на кінець року:
336,57 х 162 = 54524 грн..
Отже, фактична собівартість однієї голови, що залишилася під маткою, становить:
54525 : 145 = 376,03 грн.
по молодняку, старшому 8 місяців, і дорослій м’ясній худобі на відгодівлі обчислюється собівартість 1 ц приросту та 1 ц живої маси згідно з описаним вище порядком визначення собівартості продукції вирощування та відгодівлі худоби.
Для засвоєння методики списання калькуляційних різниць в тваринництві розглянемо приклад розрахунку собівартості продукції м’ясного скотарства в Агрофірмі “Северинівка” в 2009 році.
Витрати на утримання тварин за рік по господарству склали 200 800 грн. Кількість кормо-днів утримання дорослого поголів’я становить 65 000.
За звітний 2009 рік в господарстві одержано:
35 000 кг м’яса
130 голів приплоду
органіка оцінена в сумі 1 348 грн.
Планова собівартість 1 кг м’яса становила 4,50 грн.
1 голови приплоду - 200 грн.
Визначимо фактичну собівартість продукції та спишемо калькуляційні різниці, зробимо необхідні бухгалтерські записи.
2. С/в 1 голови приплоду 3 грн.09 коп. * 60 к/дн = 185 грн.40 коп.
3. Вартість приплоду всього 185 грн.40 коп. * 130 гол = 24 102 грн.
Таблиця 2.4.2
Бухгалтерські проводки з обліку витрат і виходу продукції м’ясного скотарства
| Зміст господарської операції | Дт | Кт | Сума |
| Відображено суму фактичних витрат | 232 | 20,22,37,66,65, 63,68 і т.д. | 200 800 |
| Оприбутковано вартість побічної продукції | 208,231 | 232 | 1 348 |
| Оприбутковано вартість м’яса за плановою оцінкою протягом року | 27 | 232 | 157 500 |
| Оприбутковано приплід за плановою с/в на протязі року | 211 | 232 | 26 000 |
| Списано в кінці року калькуляційні різниці по м’ясу (допроводка) | 27 | 232 | 17 850 |
| Списано в кінці року калькуляційні різниці по приплоду (червоне сторно) | 211 | 232 | 1 898 |
3. Шляхи вдосконалення обліку витрат і виходу продукції м’ясного скотарства
3.1 Шляхи вдосконалення первинного і зведеного обліку
Реформування бухгалтерського обліку передбачало клопітку роботу з переходу до ведення бухгалтерського обліку за Національними стандартами. Перш за все, необхідно було розробити бланки первинних документів, які б відповідали змінам. Але в господарстві до цього часу первинний облік ведеться на бланках, де зазначені “старі” рахунки, що вимагає значного часу для їх виправлення. В бланках документів необхідно передбачити колонки для відображення господарських операцій у відповідності з новим планом рахунків. Важливим недоліком в порядку ведення бухгалтерського обліку в Агрофірми “Северинівка” являється недотримання правил складання документів та ведення облікових реєстрів, а також невиконання графіку документообороту.
Для здійснення контролю і аналізу відхилень від норм по фактичному розходу матеріалів, заробітної плати в виробництві можна запропонувати використовувати “Відомість відхилень від норм фактичних затрат” та “Відомість аналітичного обліку” по причинах і винуватцях . Важливо знати по мірі здійснення господарської діяльності стан використаних засобів і намічати шляхи по їх скороченню. Інформація про непрямі витрати має суттєве значення в умовах функціонування підприємства в нових умовах господарювання.
3.2 Шляхи вдосконалення аналітичного і синтетичного обліку
Як же розрахувати частину матеріальних затрат у витратах на виробництво продукції м’ясного скотарства за звітний квартал?
У розрахунку беруть участь лише ті матеріальні складові, які підприємство використовує безпосередньо у звітному кварталі для виробництва продукції. А "завислі" у залишках готової продукції (сальдо по рахунку 27) на початок звітного кварталу матеріальні витрати — поза грою. Такий підхід аргументується просто — акцентують увагу на періоді, за який слід брати до розрахунку суму матеріальних витрат: "...за звітний квартал".
Другий варіант: у розрахунку потрібно задіяти як матеріальні витрати, зазнані у звітному кварталі, так і ті, що "затрималися" у залишках готової продукції на початок періоду — у звітному кварталі використовують як нові матеріальні складові, так і старі.
Частки матеріальних складових у готовій продукції на практиці частіше за все не збігаються. Адже, готовий продукт навіть з точки зору вартості “матеріалів” (не кажучи вже про інші нематеріальні затрати на виробництво) знаходяться у різних “вагових” категоріях. Аналогічна ситуація виникає тоді, коли підприємство одночасно випускає продукцію, що має різні строки виробництва, як це спостерігається в сільськогосподарському виробництві. Зрозуміло, що одні витрати спишуться до готової продукції швидше, ніж інші.
Провівши нескладний аналіз, можна дійти очевидного: розрахунок за першим варіантом помилковий. Адже він призвів до того, що у підприємства у залишках готової продукції на кінець кварталу матеріальної складової немає взагалі. Хоча насправді залишки по рахунках 23 і 27 на кінець цього звітного періоду залишилися і, звичайно, не можуть не включати в себе матеріального.
Бухгалтер помилково збільшить валові витрати за квартал. У дійсності ж валові витрати складатимуть меншу суму (майже в 2-3 рази). Зрозуміло, що різниця між цими величинами та матеріальна складова реально "сидить" у залишках готової продукції на кінець кварталу. Таким чином, у даному випадку завищуються валові витрати (занижується оподатковуваний прибуток). Це врешті-решт може призвести до того, що обваляться фінансові санкції.
Всьому виною, як ми вже зрозуміли, є участь матеріальної складової, що залишилася з минулого звітного кварталу. А це, зрозуміло, впливає на частку матеріальних затрат у загальних витратах на виробництво звітного періоду, від якої, ясна річ, залежить і "матеріалоємність" собівартості готової продукції, випущеної у поточному періоді.
3.3 Шляхи зниження собівартості продукції м’ясного скотарства
Основними резервами зниження собівартості продукції. в сільському господарстві є: економне використання коштів, трудових ресурсів, впровадження у виробництво передових технологічних заходів, які будуть сприяти зростанню виходу продукції швидшими темпами порівняно з витратами виробництва.
Усі резерви скорочення витрат на виробництво продукції м’ясного скотарства можуть бути виявлені в основному за рахунок таких джерел: ліквідації перевитрат за окремими статтями витрат та видами продукції, приведення у дію резервів збільшення виробництва продукції, ліквідації витрат на управління та обслуговування.
До резервів зниження собівартості за рахунок ліквідації перевитрат у розрізі статей та видів продукції слід віднести перевитрати, які виникли з причин, що залежать лише від підприємства.
Значний вплив на зниження собівартості можуть мати резерви збільшення валової продукції тваринництва. Для цього необхідно кількість додатково одержаної за рахунок резервів виробництва продукції оцінити за фактичною собівартістю (якщо вона нижча за заплановану). Різниця між цією величиною та сумою змінних витрат на її виробництво відповідно до прийнятої технології і складає суму економії витрат за рахунок приведення у дію резервів збільшення виробництва продукції.
Для визначення суми резерву необхідно можливе збільшення виробництва продукції за рахунок скорочення яловості кормів, покращання показників відтворення, більш економного використання кормів оцінити за плановою собівартістю (якщо вона не вища за фактичну) та із одержаного результату вирахувати всі витрати, які пов'язані з виробництвом додаткової продукції. До витрат на виробництво додаткової продукції належать лише ті витрати, які пропорційно збільшуються зі зростанням обсягу виконаних робіт і виходу продукції (заробітна плата з нарахуваннями, частина інших прямих витрат, корма, крім умовно-постійних).