Низький рівень – характеризується незнанням батьків про виховання дітей. Дитина не удоволена своїм сімейним станом. Батьки сприймають свою дитину поганою, непристосованою, невдачливою, випробують стосовно дитини дратівливість і образу.
Результати проведеного нами емпіричного дослідження показали, що середній і низький рівні розвитку дитячо-батьківських відносин викликають особливу увагу, тому що у відносинах батьків з дітьми просліджуються деякі порушення, що позначаються на розвитку креативності у дітей дошкільного віку.
На наш погляд, причинами, що позначаються на розвитку креативності у дітей дошкільного віку, є те, що:
- у батьків не сформоване повне уявлення про виховання дитини;
- дитина не відчуває себе затишно і комфортно в сім’ї (вона не задоволена своїм положенням у сім’ї );
- діти ростуть в умовах дефіциту добра, ласки, любові; бояться покарання;
- у сім’ї – несприятлива обстановка; надмірна опіка.
Діти, у сім’ях з високим рівнем дитячо-батьківських відносин, показали високий рівень розвитку креативності.
Діти, у сім’ях з середнім рівнем дитячо-батьківських відносин, показали середній та низький рівень розвитку креативності.
Діти, у сім’ях з низьким рівнем дитячо-батьківських відносин, показали низький рівень розвитку креативності.
Отже, проведене емпіричне дослідження надає підставу стверджувати, що гіпотеза, в якій було зроблено допущення, підтвердилась. Дійсно гармонічні відносини між дітьми та батьками по типу «кооперація» сприяють розвитку креативності, а відносини по типу «відкидання» та «авторитарна гіперсоціалізація» призводять до зниження рівня розвитку креативності у дітей дошкільного віку.
креативність творчий діти батьківські відносини
Проведене нами теоретичне та емпіричне дослідження, присвячене вивченню взаємозв’язку дитячо-батьківських відносин та креативності дітей дошкільного віку, дозволяє констатувати наступне.
Теоретичний аналіз існуючих підходів до вивчення креативної особистості, проведений нами, показав, що поняття «креативність» найчастіше пов’язується з поняттям творчість і розглядається як особистісна характеристика.
При вивченні загальних творчих здібностей виділяються три основні підходи до проблеми творчих здібностей.
Перший полягає в тому, що як таких творчих здібностей не існує. Інтелектуальна обдарованість виступає в якості необхідної, але недостатньої умови творчої активності особистості. Головну роль в детермінації творчої поведінки грають мотивація, цінності, особистісні риси (А. Дж. Танненбаун, А. Олах і ін.). До основних рис творчої особистості відносять когнітивну обдарованість, чутливість до проблем, незалежність у невизначених ситуаціях.
У другому підході до вивчення творчих здібностей розглядається творча здатність (креативність) як самостійний чинник, незалежний від інтелекту (Дж. Гилфорд, До. Тейлор, Г. Губер і ін.). У м’якшому його варіанті признається, що між рівнем інтелекту і рівнем креативності є незначна кореляція.
Третій підхід до вивчення творчих здібностей полягає в припущенні, що високий рівень розвитку інтелекту передбачає високий рівень творчих здібностей, і навпаки, а творчого процесу як специфічної форми психічної активності немає (Д. Векслер, Р. Уайсберг, Р. Айзенк, Л. Термен, Р. Стернберг і ін.).
Таким чином, креативність – це обширна характеристика особистості, яка на даному етапі розвитку психології визначається не лише здібністю до творчості, але і комплексом інших психічних властивостей особистості: емоційною рухливістю, мотивацією, емпатією, певним інтелектуальним рівнем, комунікативними якостями, певним сприйняттям і так далі. В даному випадку здібність до творчості розуміється широко, з позиції особистісного підходу, який дозволяє трактувати цю здатність як явище, що розвивається і відповідно з нею розвивається креативність.
Розвиток креативності, як здатності до творчості сьогодні набуває великої значущості тому, що вона є базовою якістю особистості, її ядром, центральною характеристикою. Оскільки заявлена концепцією освіти XXI століття особистісно орієнтована модель має впроваджуватися у життя, час повернутися обличчям до природної здібності дитини творити, підтримати її, створити для її прояву сприятливі умови, стимулювати прагнення дошкільнят робити по-своєму, виявляти оригінальність. На жаль, безліч шаблонів, зразків, готових орієнтирів, запропонованих дорослими дитині для відтворення, пригнічуюють її прагнення до творчості. Вельми часто воно лишається незатребуваним, потенційним, ресурсним. Тобто таким, що не актуалізується, гальмується.
Розвиток сучасної дитини як особистості передбачає максимальну реалізацію нею своєї активності, самостійності, творчої ініціативи, прагнення обирати на власний розсуд шляхи й засоби досягнення цілей, намірів, реалізувати свої власні потреби та інтереси.
Дитина росте й виховується у сім’ї, вона вступає у певні відносини з батьками, що можуть вплинути на неї як позитивно, так і негативно.
Проведений нами теоретичний аналіз існуючих підходів до вивчення дитячо-батьківських відносин, показав, що незважаючи на розмаїтість понять, що описують батьківські відносини, практично у всіх підходах можна помітити, що батьківське відношення по своїй природі суперечливо. Є.О.Смірнова та М.В.Бикова виділяють два протилежних моменти в батьківських відносинах: безумовний (містить такі компоненти, як прийняття, любов, співпереживання і т.д.) та умовний (об’єктивна оцінка, контроль, спрямованість на виховання визначених якостей).
Таким чином, у нас є всі підстави зробити висновок про те, що взаємини в сім’ї можуть носити різносторонній характер. На дитячо-батьківських відносинах позначається тип сім’ї, позиція, що займають дорослі, стилі відносин та роль, що вони відводять дитині в сім’ї. Під впливом типу батьківських відносин формується її особистість.
Дослідження А.Н.Леонтьєва, А.Р.Лурія, Д.Б.Ельконіна та інших показали, що психічний розвиток дитини визначається її емоційним контактом і особливостями співробітництва з батьками.
Результати проведеного нами емпіричного дослідження показали, що середній і низький рівні розвитку дитячо-батьківських відносин викликають особливу увагу, тому що у відносинах батьків з дітьми просліджуються деякі порушення, що позначаються на розвитку креативності у дітей дошкільного віку.
На наш погляд, причинами, що позначаються на розвитку креативності у дітей дошкільного віку, є те, що:
- у батьків не сформоване повне уявлення про виховання дитини;
- дитина не відчуває себе затишно і комфортно в сім’ї (вона не задоволена своїм положенням у сім’ї );
- діти ростуть в умовах дефіциту добра, ласки, любові; бояться покарання;
- у сім’ї – несприятлива обстановка; надмірна опіка.
Діти, у сім’ях з високим рівнем дитячо-батьківських відносин, показали високий рівень розвитку креативності.
Діти, у сім’ях з середнім рівнем дитячо-батьківських відносин, показали середній та низький рівень розвитку креативності.
Діти, у сім’ях з низьким рівнем дитячо-батьківських відносин, показали низький рівень розвитку креативності.
Отже, провівши емпіричне дослідження ми прийшли до висновку, що гіпотеза, в якій було зроблено припущення, підтвердилась. Дійсно гармонічні відносини між дітьми та батьками по типу «кооперація» сприяють розвитку креативності, а відносини по типу «відкидання» та «авторитарна гіперсоціалізація» призводять до зниження рівня розвитку креативності у дітей дошкільного віку.
1. Абрамова Г.С. Возростная психология: Учебник для студентов вузов. М., 1972.
2. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. – М., 1995.
3. Андреева Г.М. Социальная психология. М., 1980.
4. Базилевич Т. Ф. Введение в психологию индивидуальности. – М., 1993.
5. Бернс А.И. Развитие Я-концепции и воспитания. Г., 1990.
6. Бодалев А.А., Столин В.В. Общая психодиагностика.-Спб,2000.
7. БожовичЛ.І. Особистість та її формування в дитячому віці.— М.,1968.— 446с.
8. Венгер А.Л.Психологические рисуночные тесты: Иллюстрированное руководство.– М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. – 160 с: ил.
9. Венгер А. Л. Психологическое консультирование и диагностика. Практическое руководство. Часть 1. — М.: Генезис, 2001. — 160 с.
10. Венгер А. Л. Психологическое консультирование и диагностика. Практическое руководство. Часть 2. — М.: Генезис, 2001. — 128 с.
11. Выготский Л. С. Избранные психологические исследования. – М., 1956.
12. Грановская Р. М. Конфликт и творчество в зеркале психологии. – М.: Генезис,2002. – 573 с.
13. Гребенников И.В. Воспитательный климат семьи. М., - 1975. - 204 с.
14. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. 3-е изд.— СПб.: Питер, 2008. — 368с.
15. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. Москва, Издательство “Наука”. 1994 г.
16. Ельконін Д.Б. Дитяча психологія. — М., 1960. — 316 с.
17. Ильина М.Н. Подготовка к школе: развивающие тесты и упражнения. – СПб.: Питер, 2004. – 205 с.: ил.
18. Ковалев С.В. Психология современной семьи. М., 1988.
19. Коломинский Я.Л., Панько Е.А. Детская психология: Минск, 1998г.
20. Кононко О.Л. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / М-во освіти і науки України, Акад. пед. наук України; наук. ред. та упоряд.– К.: Світич, 2008. – 430с.
21. Кононко О.Л., Плохій З.П., Гончаренко А.М. Методичні аспекти реалізації Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі».- К.: Світич, 2009. — 208 с.
22. Лаврентьева Т.В. Психолог в детском дошкольном учреждении: Методические рекомендации к практической деятельности. М.: Новая школа, 1996.