Розрахунок резерву на покриття кредитного ризику здійсн-ся в табл.(види позик за ступ риз; залиш поз на кін, поч року;% кр риз; сума резер на поч,кін р)
Виходячи з визначеної суми розрахункового резерву, визначають ризик КП банку.Для оформлення розрахунків складають табл. ”Динаміка ризику КП КБ”(показ-ки:Sрез на покр кр риз, зал-ки кр і позик, риз КП%;на поч, кін року;відхил у грн і %). Висновки: про активізацію кр політики КБ, якщо ризик КП зменш, про дотриманням достат ств-го резерву на покриття кр ризику.
Аналіз достатності резерву здійснюється методом порівняння фактично створеного резерву з його розрахунковою величиною. КБ приділяє увагу забезпеченню доступності резерву на покриття ризиків: фактичний резервсуми розрахункової величини. Сума перевищення має бути повернена у доход банку і направлена на досягнення інших цілей.
17. Аналіз портфелю цінних паперів
НБУ рекомендує класифікувати портфель за 4 групами:
портфель пайової участі в асоційовані компанії
портфель вкладень в дочірні компанії.
Етапом аналізу ЦП є:
оцінка обсягів операцій з ЦП в цілому;
визначення структури операцій з ЦП
оцінка динаміки операцій
оцінка збитків або остач ЦП за виданим портфелем
загальна оцінка обсягів, структури та динаміки ЦП.
При оцінці ЦП необхідно виходити з того, що інв-на політика банку може бути як активною так і пасивною. Активна політика як правило ризикова, але банки в сучасних умовах зниження прибутковості кредитних операцій змушені йти на такий ризик, бо ЦП поступово стають одним з головних джерел одержання прибутку.
Під пасивним портфелем ЦП розуміють добре диверсифікований портфель різних видів ЦП. В таких випадках знижується ризик і доходність таких паперів, є нормальною середньо ринковою.
18. Оцінка ризику та дохідності ЦП
РЦП породжує інв ризик-втраті інвестованих коштів та очікуваного доходу. Ризики інв діяльності зумовлені дією макроекон та внутр чинників. Інв ризик акумулює ряд ризиків:
РЦП породжує специфічний ринковий риз- втрата первинного капіталу внаслідок несприятливого руху цін на РЦП. Це проявляється в рівні ліквідності ЦП, який визначається такими параметрами їх вторинного ринку, як обсяг операцій, активність торгівлі, рівень оподаткування доходів від перепродажу ЦП.
Ризик дострокового погашення ЦП - деякі ЦП, згідно з умовами їх випуску, м.б. погашені до закінчення періоду їх обігу, через зниження ринкових ставок, коли емітент може випустити нові ЦП під нижчу % ставку. Отже, банк, в портфелі якого містяться ЦП з правом дострокового погашення, наражається на ризик втрати доходів. Цей ризик пов'язаний з необхідністю реінвестування повернених достроково коштів під нижчі % ставки, які на поточний момент склалися на ринку.
Інфляційний ризик визначається темпами інфляції в країні, пов'язаний з ймовірністю знецінювання як % доходу, так і номіналу ЦП внаслідок знецінення грошей.
% ризик виникає внаслідок коливань % ставок на грошовому ринку та ринку капіталів, що зумовлює зміни витрат на виплату % чи доходів по інвестиціях, отже до зміни розміру прибутку (втрат) в порівнянні з очікуваним. Підвищення % ставок призводить до зниження ринкової ціни раніше емітованих ЦП. При цьому фінансові інструменти з тривалим строком погашення зазнають найбільших цінових втрат.
Кредитний ризик ЦП - це ймовірність невиконання емітентом своїх зобов'язань з виплати основної суми боргу або %.
Доходність цінних паперів порівнюється через співставлення таких показників як доход до строку оплати (ДСО). ДСО - це така ставка доходу, яку має інвестор, якщо він тримає придбану облігацію до строку її погашення. ДСО = (Д+Ст)/(Д+Со), Д- доход, який отримує інвестор протягом всього періоду інвестування; Ст,Со - вартість інвестицій відповідно в кін та на поч періоду інв.
Ефективність кожної інвестиції може бути оцінена за так званою ставкою внутр доходності (ІRR), вартість інв-ї = S ((Дохід за ЦП)за період t/(1+IRR)в степені t)
19. Аналіз інших активів
Якщо виходити з балансу банку, то до інших активів відносяться вкладення коштів в так звані імобілізовані відвернені активи. До них відносяться вкладення в:
операційні й неопераційні основні засоби
нематеріальні активи
малоцінні і господарські матеріали
різні види дебіторської заборгованості.
В склад останньої можуть входити перераховані банком аванси. Іншими організаціями – постачальник, а також нарахованих і не одержаних від покупців послуг доходи.
Згідно діючого законодавства, а саме з-ну “Про оподаткування прибутку підприємств” в склад доходів підприємства зараховуються не фактично одержані гроші від покупців послуг, а передані по акту їм роботи. В таких випадках в Україні як і в усьому світі діє принцип нарахування доходів, так як це вимагають міжнародні стандарти бух обліку які впроваджені в Україні.
Аналіз перелічених інших або відвернених активів здійснюється в окремій таблиці за їх видами, обсягами, структурою і динамікою за ряд років. Це дає можливість співстановити темпи зростання цих недоходних активів з доходними активами, робочими активами а також власним капіталом. Якщо ці темпи переважають. То банк, відвернувши оборотні кошти, капіталізовані активи, може втратити можливість розвиватися на противагу тому, якби ці кошти або ресурси були вкладені в кредитний або інвестиційний портфель.
20. Мета, завдання та інформаційне забезпечення аналізу активів
Активи банку – це ресурси які виступають у вигляді грошових коштів, кредитного портфеля, портфеля ЦП або інвестицій і вкладень в основні засоби нематеріальних активів, дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів, господарські та малоцінні матеріали.
Виходячи з цього на основі даних балансу завданням аналізу активів є:
аналіз складу та структури в динаміці;
аналіз якості активів по основним їх видам;
аналіз складу динаміки і структури та якості кредит. портфелю;
дослідження та оцінка імобілізованих активів (в осн засоби, нематеріальні активи, різні матеріали, дебітори)
узагальнююча оцінка активів і визначення шляхів їх оптимізації.
Основні завдання аналізу активних операцій банку передбачають вивчення та оцінку таких питань:
Завдання аналізу: Склад і стан активів-Якість активів-Ефективність використання
Для проведення такого аналізу баланс банку потрібно очисти від статей, які збільшують обороти банку, але не є реальними джерелами та вкладеннями коштів. При цьому загальні активи зменшуються на нараховані та прострочені доходи, витрати майбутніх періодів, розрахунки між філіями та іншими підвідомчими установами банку. З портфелів активів банку за МБК, ОВДП цінних паперів, кредитного портфеля та дебіторської заборгованості формують нетто-портфелі за вирахуванням резервів, ще сформовані до відповідних груп активів. Вартість основних засобів, нематеріальних активів та господарських матеріалів ураховується в чистих активах за мінусом зносу.
Якісний аналіз активів банку передбачає аналіз активів банку за ступенями ризику та розрахунок і оцінку окремих показників. Коефіцієнтний аналіз дає змогу оцінити стан ліквідності та платоспроможності банку, якість кредитного портфеля, надійність банку, стан розвитку ресурсної бази, прибутковість роботи банку.
Головною метою аналізу активних операцій банку є виявлення напрямів розміщення ресурсів банку, які дають найбільшим дохід.Аналіз активів банку здійснюється в такій послідовності:
вивчається динаміка зміни загальних активів, у тому числі окремих його статей (горизонтальний аналіз);
аналізується структура активів банку за різними класифікаційними ознаками (вертикальний аналіз):
— з'ясовується структура активів за дохідністю, що характеризує ділову активність банку;
— аналізується структура активів банку за ліквідністю та за ризикованістю.
21. Аналіз тенденцій складу, структури і динаміки капіталу за ряд років за даними балансу
Власні кошти банку складаються з основного, додаткового капіталу та відрахувань. При цьому сума додаткового капіталу не повинна перевищувати суму основного капіталу.
В склад основних власних коштів входять: - статутний капітал, - резервний фонд, - нерозподілений прибуток. Пр. мін років та поточному року, - кредити від НБУ, - субординований борг і інше. Спочатку перед аналізом окремо власні і залучені кошти аналізом встановлюють загальний їх рівень, динаміку і співвідношення. На наступному етапі аналізу окремо розглядається склад, структура і тенденція змін окремо власних і залучених коштів. Головним є показники питомої ваги окремих видів власних коштів, бо вони свідчать про роль кожного виду власних коштів, темп зміни може бути >100% і <100% і свідчить, в якому напрямку розвивається формування кожного окремого джерела.
Власні кошти мають кількісну і якісну характеристику. Кількісно власні кошти характеризуються 2 показниками:
питомою вагою від валюти балансу = Власні кошти / Валюта балансу, нормальне значення не нижче 8%. Як правило в новостворених банках, які не мають іміджу обсяг власних коштів може сягати і 30%, їм на початку діяльності необхідно розвивати технічну базу, формувати склад спеціалістів, організовувати рекламу, тобто для залучення коштів зі сторони необхідні значні власні кошти.
Бувають випадки, що розмір власних коштів опускається до 2-3% у банках на межі банкрутства. Рівень цього показника в питомій вазі вже характеризує місце і долю банків.
величиною власних коштів нетто = Власні кошти – Відвернені або Вилучені кошти, вилученими з обороту є кошти вкладені в основні засоби, незавершене капітальне будівництво, нематеріальні активи, вкладання в придбання малоцінних предметів на складі, господарчі матеріали, перерахування авансів дебіторам для одержання від обладнання та інше.