Мир Знаний

Аналіз доходів та витрат банку (стр. 2 из 3)

Банківський кредит класифікується залежно від певних ознак та різних підстав. Зокрема, зважаючи на економічну сферу застосування, кредит розподіляється на внутрішній і міжнародний. В Україні дворівнева банківська система передбачає кредит центрального банку і кредит комерційних банків. Залежно від позичальників та мети використання кредити поділяються на виробничі, споживчі, інвестиційні, кредити на операції з цінними паперами, міжбанківські, імпортні та експортні. Залежно від забезпеченості кредити поділяються на незабезпечені (бланкові) та забезпечені (персональні).

Кредити, які надаються банками, також поділяються за строками користування на коротко-, середньо- й довгостро­кові. Строк користування короткостроковими кредитами не перевищує 12 місяців, середньостроковими - до 3 років, довгостроковими - понад 3 роки.

За ступенем ризику кредити поділяються на: А) стандартні кредити; Б) кредити з підвищеним ризиком.

За методами надання: А) у разовому порядку; Б) відповідно до відкритої кредитної лінії; В) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою на­дання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання).

За строками погашення: А) одночасно; Б) у розстрочку; В) достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника); Г) з регресією платежів; Д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

У практиці існують кредити на поточні та капітальні вит­рати і в зв'язку з цим розрізняються кредити в оборотні фонди і фонди обігу, а також кредити в основні фонди.

Ще однією формою кредиту є комерційний, який надаєть­ся одним суб'єктом господарської діяльності іншому у виг­ляді продажу товарів з відстрочкою платежу.

Для реалізації кредитної політики, яка забезпечує функціо­нування суспільного виробництва, важлива роль в державі відводиться кредитній системі - сукупності кредитно-фінансових установ, які акумулюють вільні грошові капітали, доходи і надають їх у позичку — юридичним і фізичним особам, уряду, і тим самим реалізують кредитні відносини в державі.

Кредитну систему України очолює Національний банк України, який здійснює систему заходів у кредитній сфері з метою регулювання грошового обігу. В кредитну систему України входять також комерційні банки та небанківські кредитно-фінансові установи, які повинні мати ліцензію Національного банку України для здійснення кредитування.

До небанківських кредитно-фінансових установ належать лізингові, факторингові, фінансові, страхові, інвестиційні компанії, біржі, пенсійні фонди, ломбарди, каси взаємної допомоги та кредитні спілки.

3. Характеристика діяльності комерційних банків.

Сучасні комерційні банки є багатофункціональними уста­новами, які діють в різних секторах ринку позичкового капіталу і фактично займаються всіма видами кредитних і фінансових операцій, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів. Враховуючи, що основне навантаження щодо фінансово-кредитного обслуговування припадає саме на комерційні банки, їх часто називають «супермаркетами фінансового ринку».

В сучасних умовах спостерігаються тенденції розмежу­вання функцій та операцій комерційних банків з метою універсалізації їхньої роботи, підвищення ефективності бан­ківської діяльності та одержання прибутків.

Різноманітність послуг, що надаються комерційними банками, не означає, що всі вони виконують однаковий набір операцій. Кожен банк визначає сферу своєї діяльності, виходячи із потреб клієнтури, яку він обслуговує. Проте існує ряд основних, базових функцій комерційного банку, які дозволяють зарахувати даний фінансовий інститут до установ банківської системи. До таких основних функцій комер­ційного банку, що визначають його економічну суть, слід віднести: посередництво в кредиті, посередництво в роз­рахунках і платежах, випуск кредитних знарядь обігу.

Сьогодні великі банки України пропонують своїм клієнтам близько 170 різноманітних банківських операцій і послуг.

Банківські операції являють собою операції для залучення грошових коштів та їх вкладення у позички, цінні папери, випуску в обіг і вилучення з нього грошей, розрахунків, фінансування та кредитування капітальних вкладень, касового виконання державного бюджету тощо.

У банківській практиці України, як правило, є дві основні групи банківських операцій, за допомогою яких залучаються банківські ресурси: активні та пасивні.

До активних відносяться операції, здійснюючи які банки забезпечують клієнтові можливість одержання необхідних йому коштів, тим самим розміщуючи власний і залучений капітал. Це кредитні операції, пов'язані з наданням клієнтам різноманітних позичок та їх погашенням, інвестиційна діяльність банків, тобто вкладання коштів у цінні папери підприємств усіх форм власності на відносно тривалий час, формування касових залишків та резервів, лізингові та факторингові операції.

Кредитування є основним видом активних операцій комер­ційних банків. Конкретні сфери застосування банківського кредиту визначаються залежно від його цільового призначен­ня та складу учасників кредитних правовідносин. Враховую­чи особливості позичкових операцій комерційних банків, прийнято виділяти:

- кредитування поточної діяльності підприємств, по­в'язане із задоволенням їх потреб в оборотних коштах;

- кредитування інвестиційної діяльності підприємств, призначене для збільшення основних фондів, рекон­струкції та розширення виробництва;

- кредитування приватних осіб для задоволення різно­манітних потреб споживчого характеру;

- кредитування держави для покриття бюджетного де­фіциту.

Комерційні банки можуть також здійснювати інші види активних операцій: лізингові операції, факторинг і форфейтинг.

До пасивних операцій банків відносяться такі операції, за допомогою яких банки формують свої ресурси для проведен­ня кредитних та інших активних операцій, а саме - депозит­ні операції, відкриття та ведення рахунків клієнтів, отримання позичок на міжбанківському ринку, продаж влас­них торгових зобов'язань (векселів і облігацій). Ефективна організація пасивних операцій банків сприяє забезпеченню нормальної банківської діяльності на комерційних засадах, регулюванню грошової маси в країні, успішному виконанню банками традиційних розрахунково-кредитних операцій, а та­кож розширенню діапазону банківських послуг.

Активні й пасивні операції здійснюються банками від­повідно до визначених принципів із застосуванням тих чи інших засобів і методів, передбачених законодавством.

Діяльність сучасних комерційних банків не обмежується традиційними банківськими операціями, а охоплює значно ширший діапазон банківських послуг відповідно до потреб своїх клієнтів. Банківські послуги є видом діяльності комерційних банків, які виконують різні банківські операції за дорученням клієнтів (юридичних і фізичних осіб). Банківські послуги включають посередницькі, консультативні, розрахункові, довірчі (трастові) та інші послуги.

Серед посередницьких послуг найбільш розповсюдже­ними є посередництво в одержанні клієнтом кредиту, в операціях з цінними паперами, валютою та майном. Посередницькі послуги в операціях з цінні-паперами, валютою і майном здійснюються на підставі доручення від клієнта і укладаються з емітентом.

Банківські послуги щодо торгівлі валютою мають на надання валюти клієнтам для забезпечення їхніх платежів і підтримання ліквідності у валюті: страхування ризиків знецінення коштів внаслідок зміни валютних курсів, отри­мання спекулятивного прибутку за рахунок зміни курсів валют.

Для забезпечення платіжної дисципліни важливого зна­чення набувають розрахунково-платіжні операції банків, які передбачають ведення рахунків юридичних і фізичних осіб та здійснення розрахунків за їх дорученням, касове обслугову­вання клієнтів. Сьогодні все ширше застосовується автомати­зоване обслуговування клієнтів із використанням комп'ютер­ної системи «Клієнт-банк», яка дає можливість контролювати стан рахунка та здійснювати платежі безпосередньо з офісу, а також одержувати різноманітну інформацію. З метою при­скореного обслуговування клієнтів і максимальної для них зручності в деяких банках впроваджено автоматизовану систему банківського обслуговування населення (АСБОН) на базі пластикових карток.

Серед перспективних видів діяльності комерційних банків особливе місце посідають довірчі (трастові) послуги, які передбачають управління майном та виконання інших послуг в інтересах і за дорученням клієнта на правах його довіреної особи. Довірене управління майном пов'язане з виконанням робіт з обліку операцій, збереженням цінностей, розміщен­ням коштів, фінансовим аналізом тощо.

У переліку цих послуг і такі, як: а) розпорядження актива­ми (насамперед портфелями цінних паперів, заставленим майном, коштами пенсійних фондів); б) тимчасове управлін­ня справами підприємства в разі його реорганізації або банк­рутства; в) здійснення агентських послуг, що передбачають виплату дивідендів за акціями, відсотків за облігаціями; і) зберігання акцій з передовіреним правом голосу.

Комерційні банки при наданні агентських послуг їдійснюють операції із зберігання майна клієнтів та управлін­ня їх власністю, проводять інвестиційні та кредитні операції за дорученням власника, організують оплату рахунків і подат­ків, операції купівлі-продажу, оформлення та відновлення і страхових полісів та інше юридичне обслуговування; ви­конують послуги із збереження цінностей і надають в оренду сейфи клієнтам, здійснюють операції із збереження цінних паперів з одночасним одержанням з них доходу, проводять погашення облігацій із закінченим строком дії, отримують кошти за заставними листами, проводять обмін цінних паперів, їх купівлю та продаж.