Звіт по практиці в ПП Форесс (стр. 6 из 10)

Оскільки коефіцієнти, що характеризують фінансову стійкість підприємства, опираються на дані балансу (як саме доступне джерело інформації), то вони розраховуються на дату складання балансу і прослідковуються в динаміці.

Одним з важливих показників фінансового стану підприємства, його незалежності від позичених засобів є коефіцієнт автономії, який рівний частці джерел власних засобів в загальній валюті балансу. Особливе значення цей показник має для інвесторів, кредиторів. Західні та українські експерти зазвичай за нормальне мінімальне значення коефіцієнта приймають 0,5. Мається на увазі, що власні фінансові джерела в загальному обсязі фінансових джерел мають складати в крайньому випадку 50%. Ріст даного коефіцієнта свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства, зниження ризику фінансових ускладнень у майбутньому. Проте на практиці фірми рідко дотримуються цього значення, надаючи перевагу швидкому розвитку за рахунок чужих коштів, втрачаючи при цьому стійкість.

Коефіцієнт маневрування власних коштів визначається часткою власних оборотних засобів підприємства (різниця між власним капіталом і необоротними активами) в загальному обсязі власних коштів. Він показує, якою частиною власних засобів підприємство розпоряджається відносно вільно.

З фінансової точки зору збільшення цього коефіцієнту і взагалі високий його рівень завжди добре характеризує підприємство: власні джерела коштів при цьому мобільні, більша їх частина вкладена не в основні засоби і інші необоротні активи, а в оборотні засоби. Але ріст коефіцієнта маневреності бажаний лише в тих межах, в яких він можливий при конкретній структурі майна підприємства. Якщо коефіцієнт збільшується не за рахунок зменшення вартості основних засобів і інших необоротних активів, а за рахунок випереджаючого росту власних джерел в порівнянні із збільшенням цієї частини активів, то зростання коефіцієнта дійсно свідчить про підвищення фінансової стійкості підприємства.

Власні обігові кошти як джерело покриття оборотних активів розраховують як співвідношення між сумою власних засобів підприємства за мінусом коштів, необхідних для покриття необоротних активів (це і є власні обігові кошти) і загальною сумою обігових коштів.

Одним із головних відносних показників стійкості фінансового стану є коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними засобами – це частка від ділення власних обігових коштів на величину матеріальних запасів, тобто показник того, в якій мірі матеріальні запаси покриті власними джерелами і не потребують залучення позикових. Рівень цього показника оцінюється перш за все в залежності від стану матеріальних запасів. Якщо величина значно вища обґрунтованої потреби, то власні оборотні кошти можуть покрити лише частину матеріальних запасів, тобто показник буде менший від одиниці. Навпаки, при недостатності у підприємства матеріальних запасів для безперебійного здійснення діяльності, показник може бути вищий від одиниці, але це не буде ознакою гарного фінансового стану підприємства.

Якщо коефіцієнт забезпечення запасів власними засобами як і коефіцієнт маневреності мають від’ємне значення, то його розмір ролі не відіграє. В чисельнику обох показників - власні оборотні засоби, тому в цілому покращення стану оборотних засобів залежить від випереджуючого росту суми власних оборотних засобів в порівнянні з ростом матеріальних запасів і власних джерел засобів.

Коефіцієнт заборгованості є доповненням до коефіцієнта автономії – їх сума дорівнює одиниці (або 100%). Коефіцієнт заборгованості характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених в майно підприємства. Чим нижчий цей показник, тим менша заборгованість підприємства, тим стійкіший його стан. Зростання цього показника у динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства.

Частку власних коштів витрачених на необоротні активи характеризує коефіцієнт інвестування.

Абсолютними показниками фінансової стійкості є показники, що характеризують ступінь забезпеченості запасів джерелами їх формування.

Для оцінки стану запасів використовують дані групи статей IIрозділу активу балансу „Оборотні активи”.

Для характеристики джерел формування запасів визначають три основних показника:

1. наявність власних обігових коштів (ВОК, на рос.СОС) – як різницю між капіталом (I розділ пасиву балансу) та необоротними активами (I розділ активу балансу). Цей показник характеризує чистий оборотний капітал. Його збільшення порівняно з попереднім періодом свідчить про подальший розвиток діяльності підприємства.

У формалізованому вигляді наявність оборотних коштів можна записати:

власні обігові кошти = р 380 ф1 – р 080 ф1, тобто

= I розділ пасиву балансу - I розділ активу балансу

2. наявність власних та довгострокових позикових джерел формування запасів (ВД, на рос.СД) = власні обігові кошти + довгострокові зобов’язання (II та III розділ пасиву балансу)

3. загальна величина основних джерел формування запасів (ОД, на рос. ОИ) = власні та довгострокові позикові джерела формування запасів +

+ сума короткострокових зобов’язань ( IV розділ пасиву балансу).

Цим трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показника забезпечення запасів джерелами їх формування:

1. надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів (∆ ВОК):

∆ ВОК = ВОК – Оборотні активи (II розділ активу балансу)

2. надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів та довгострокових позикових джерел формування оборотних активів (∆ВД):

∆ ВД = ВД – Оборотні активи (II розділ активу балансу

3. надлишок (+) або нестача загальної величини основних джерел формування запасів (∆ ОД):

∆ ОД= ОД – Оборотні активи (II розділ активу балансу)

Для характеристики фінансової ситуації на підприємстві існує чотири типи фінансової стійкості:

Перший тип : абсолютна стійкість фінансового стану підприємстіва, що зустрічається в теперішніх умовах розвитку економіки України надзвичайно рідко, задається умовою:

запаси < власні оборотні кошти + кредити банку під товаро-матеріальні цінності з врахуванням кредитів під товари відвантаженні та частки кредиторської заборгованості, що враховані банком при кредитуванні

Другий тип :нормальна стійкість фінансового стану підприємстіва, що гарантує його платоспроможність, відповідає наступній умові:

запаси = власні оборотні кошти + кредити банку під товаро-матеріальні цінності з врахуванням кредитів під товари відвантаженні та частки кредиторської заборгованості, що враховані банком при кредитуванні

Третій тип :нестійкий фінансовий стан підприємства, що характеризується порушенням платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів та збільшення власних обігових коштів:

Фінансова нестійкість вважається допустимою, якщо величина залучених для формування запасів короткострокових зобов’язань не перевищує сумарної вартості сировини, матеріалів, готової продукції, тобто якщо виконується умова:

Сировина + матеріали + готова продукція >= короткостроковим зобов’язання,

Незавершене виробництво + витрати майбутніх періодів <= власних та довгострокових позикових джерел формування запасів.

Четвертий тип :кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства, так як грошові кошти, короткострокові цінні папери та дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості та прострочених позик:

запаси > власні оборотні кошти + кредити банку під товаро-матеріальні цінності з врахуванням кредитів під товари відвантаженні та частки кредиторської заборгованості, що враховані банком при кредитуванні

4. Індивідуальне завдання

4.1 Поняття заробітної плати

Кожна людина, що працює очікує на оплату такої праці. Винагородою, обчисленою, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Cтруктурне зображення заробітної плати на основі Інструкції із статистики заробітної плати, затвердженої від 11.12.95р. № 323 зображено на рис. 4.1: