Відомий американський вчений П.Сорокін вважає, що першою відмінною рисою соціології від інших суспільних наук є те, що вона являє собою генералізуючу науку Історія, на відміну від соціології, – індивідуалізуюча науко, бо концентрує свою увагу на вивченні унікальних і неповторних явищ християнства як певної релігії, Авраама Лінкольна як певного президента, США як певної держави і нації, тощо. Соціологія ж досліджує властивості, спільні для всіх релігій, всіх держав, всіх націй, всіх війн та революцій, всіх випадків президентства і т ін.
Але існують інші генералізуючі соціальні науки, такі, як економіка, політологія, право, чим же соціологія відрізняється від них? Кожна з цих наук має справу лише з одною сферою соціокультурного простору економіка – з економічними відносинами, досліджуючи господарську структуру, політологія – з політичними відносинами, аналізуючи державу та інші політичні інститути, правові науки – з правовими відносинами, з’ясовуючи систему встановлених державою загальнообов’язкових правил і норм поведінки Відповідно до цього центральною діючою особою в економічних науках є людина як чисто економічна істота, в політичних науках – людино як політична істота, в юридичних науках – людина як істота, котра діє у правовому чи протиправному просторі тощо.
Соціологія ж досліджує всі соціальні процеси, незалежно від того, якими вони є економічними, політичними, правовими, творчими, релігійними, філософськими, етичними і т ін. Вона докорінно відрізняється від інших генералізуючих суспільних наук, бо аналізує суспільство в єдності всіх його сторін, галузей і сфер, весь соціокультурний простір Більше того, соціологія вивчає і взаємозв'язок між явищами, які стосуються предмету дослідження різних суспільних наук Так, це може бути з'ясування зв'язку між виробничими циклами (предмет економіки) і циклами розвитку злочинності (предмет правових наук), чого кожна з них окремо не робить Соціологів же може цікавити, чи впливають економічні кризи на зростання правопорушень, о економічне процвітання – на їх зменшення
Далі, соціологія розглядає людину не з однієї якоїсь сторони чи властивості, економічні науки, наприклад, досліджують людину економічну, тобто людину, зайняту в процесі виробництва, політичні науки цікавляться насамперед людиною політичною, яка бере участь у політичних процесах і акціях, релігієзнавство вивчає людину релігійну в її стосунках з Богом Соціологія ж розглядає людину соціальну як істоту нероздільну, яка є одночасно істотою і економічною, і політичною, і релігійною, і етичною, і художньою, і раціональною, і почасти ірраціональною, взаємодіючу в усіх цих аспектах, іпостасях та різноманітностях.
Отже, на відміну від інших суспільних чи соціогуманітарних наук соціологія є генералізуючою наукою, яка досліджує суспільство в цілому і людину як істоту соціальна Соціологія активно співпрацює з іншими сферами наукових знань про соціум та людину, опираючись на досягнення статистики, демографії, психології, економічних, політичних, правових наук і дисциплін Нині соціологія все більш успішно кооперує свою діяльність також з природничими та технічними науками, утворюючи спеціальні відгалуження знань на стику наук Відбувається своєрідна «соціологізація» наук, з'являються такі незнані досі напрямки, як біосоцюлогія, соціологія населення, соціологія епідемій, соціологія інфаркту, соціологія злочинності, соціологія менеджменту, соціологія підприємницької діяльності тощо.
Необхідність вивчення соціології визначається перш за все зростанням ролі і значущості цієї науки в сучасних умовах Це зумовлено низкою обставин, найважливіші з яких полягають у тому, що
По-перше, наша країна переживає період глибокого реформування всіх сторін життя суспільства Важливі й швидкі зміни відбуваються нині в багатьох інших країнах і у світовому масштабі В цих умовах особливо актуальним є ретельне вивчення і використання тенденцій і закономірностей розвитку й функціонування суспільства як цілісного організму, механізму їх ди та взаємодії, що пов'язано, насамперед, з соціологією. Сьогодні не підлягає сумніву, що якщо б реформи, які у нас проводяться, були науково (в тому числі соціологічне) обґрунтовані, а їх наслідки й хода серйозно сплановані та спрогнозовані, то результати могли б бути зовсім іншими, менш болючими і більш плідними.
По-друге, сучасний етап розвитку нашого та інших суспільств неспростовно засвідчує зростання ролі й значення соціальних чинників і соціальної сфери життя суспільства Не випадково за останні роки мова так часто йшло про «сильну соціальну політику», «соціальна орієнтовану економіку», «соціальний захист населення», «соціальні наслідки реформ» тощо Життя переконливо довело, що ігнорування чи недооцінка ролі і значення соціальних чинників і соціальних наслідків проведення реформ ставить під загрозу їх успішне здійснення як у суспільстві в цілому, так і в його окремих сферах.
По-третє, одним з головних і складних завдань прогресивного розвитку нашої і багатьох інших країн на сучасному етапі є формування громадянського суспільства Без цього неможливі ані ефективний розвиток економіки і вихід з глибокої кризи, ані утвердження правової держави Все це висуває на перший план дослідження соціального статусу особи і соціальних груп, проблем співвідношення і взаємодії людини, соціальних спільнот і суспільства в цілому, що безпосередньо входить до предмету соціології Як вважав французький соціолог Е.Дюркгейм, соціологія була б не вартою й години праці, якби вона не дозволяла покращити й удосконалити суспільство.
Методичні вказівки до третього питання: “Військова соціологія в системі соціологічного знання”.
Кожна свідома людина звичайно ж скаже, що вона знайома з такими словами, як: війна, мир. армія, збройні сили, військовослужбовець тощо. Проте у повсякденному житті різні люди наповнюють ці слова і поняття різним смислом, не кажучи вже про більш складні категорії, такі як: воєнна політика, воєнна доктрина, обороноздатність держави, моральний дух військ, бойовий потенціал Збройних Сил тощо.
Істинного наукового звучання надає цим поняттям військова соціологія. Як вже було визначено, остання являє собою одну із численних спеціалізованих соціологічних наук.
Як і будь-яка інша спеціалізована соціологічна наука (або теорія), вона спрямована на вироблення і теоретичну систематизацію об’єктивних знань про певну форму соціальної дійсності. Для військової соціології такою формою соціальної дійсності виступає військово-соціальна реальність. Як вкрай загальне військово-соціологічне поняття, військово-соціальна реальність визначає усю систему різноманітних соціальних відносин, що складаються у суспільстві з приводу війни та миру, усю систему різних соціальних утворень та інститутів, що опосередковують ці відносини, а також усю сукупність різноманітних військово-соціальних явищ і процесів, у яких вони знаходять своє відображення.
Історія свідчить, що як і всі інші спеціалізовані соціологічні теорії, військова соціологія виникла внаслідок об’єктивного процесу спеціалізації цілісної науки про суспільство, тобто як результат одного із напрямків спеціалізації загальносоціологічної теорії і методології.
Відповідно у своєму становленні й розвитку вона базується, як вже зазначалося, на загальносоціологічному теоретико-методологічному фундаменті та одночасно на власних специфічних теоретичних побудуваннях і методологічних засадах.
Власна теорія й методологія військової соціології складаються із значної суми специфічних наукових знань, що були нагромаджені усім людством про військово-соціальну реальність і способи її пізнання.
Як система адекватного теоретичного і практичного відображення військово-соціальної реальності, військова соціологія включає:
- наукове визначення об'єкта і предмета цієї науки;
- систему специфічних військово-соціологічних категорій і понять;
- опис, формулювання й докази спеціальних військово-соціологічних законів і закономірностей;
- відповідну суму наукових військово-соціологічних фактів, що підтверджують відкриті військовою соціологією закони, або свідчать про існування деяких актуальних проблем, які потребують соціологічного вивчення;
- відповідну систему наукових гіпотез, припущень про можливий, ймовірнісний характер розвитку тих чи інших військово-соціальних явищ та процесів.
Усім цим основним елементам військово-соціологічної теорії, як і власному специфічному методу військової соціології, яким є військово-соціологічне дослідження, можна присвятити окремі лекції. Наше завдання - дати їх загальну характеристику.
Ядром теорії будь-якої науки виступає наукове визначення її об'єктно-предметної області. Необхідно відмітити, що у світовій військовій соціології це питання ще залишається відкритим. Тут існує багато різних поглядів і підходів.
Так, значна кількість сучасних військових соціологів поділяють точку зору відомого російського військового суспільствознавця недалекого минулого В.М.Пузіка, який вважав, що зміст об’єктно-предметної області військової соціології має складати дослідження наступних трьох основних груп залежностей:
1. Між суспільством та армією (зовнішні зв'язки та відносини).
2. Між різними елементами соціальної структури армії (внутрішньогрупові зв’язки та відносини).
3. Між військовослужбовцями як носіями відносин (міжособистісні зв’язки та відносини).
Один із творців сучасної військово-соціологічної школи колишнього СРСР професор Л.Г.Єгоров відносить до об’єктно-предметної області військово-соціологічної науки насамперед збройні сили, усі військові утворення суспільства, а також соціальний зміст і передумови усіх типів війн та збройних конфліктів сучасної епохи.