Зосереджуючись на дослідженні досить складної об’єктно-предметної області, військова соціологія дає відповіді щодо виникнення (походження) збройного насильства, розкриває його соціальну сутність, пізнає і аналізує походження, причини, сутність війн, їх типологію, закони ведення та їх історичну долю.
До числа найважливіших питань, що складають об’єктно-предметну область військової соціології, можна віднести наступні:
• закономірності становлення воєнної організації суспільства, її соціальну сутність, соціально-економічні основи її функціонування та розвитку;
• закономірності походження й соціальної сутності армії, суспільні функції армій, закономірності становлення та розвитку різних військово-соціальних установ та утворень;
• типи, види, соціально-політичні особливості армій різних країн, воєнну міць держави, співвідношення збройних сил з іншими соціальними утвореннями, характер взаємодії соціально-політичного, науково-технічного, морально-психологічного і духовно-культурного факторів у життєдіяльності збройних сил.
Особливе місце в об’єктно-предметній області військової соціології посідає людина. При цьому військова соціологія традиційно зосереджує основну увагу на виясненні ролі індивіда та мас у збройній боротьбі, дослідженні природи їх бойової активності, співвідношення людини і техніки у сучасній війні.
Відповідаючи на потреби повсякденного життя збройних сил, військові соціологи постійно й всебічно досліджують проблеми соціалізації військовослужбовців, питання функціонування та розвитку різних військово-соціальних структур, військово-соціальних відносин, соціальної взаємодії армії та громадянського суспільства. Вони зосереджено працюють над проблемами зміцнення військової дисципліни, підвищення морального духу військ, забезпечення високого рівня боєздатності частин і підрозділів.
Важливе місце серед задач військових соціологів займають: пошук нових соціальних резервів зміцнення згуртованості військових формувань, розробка питань соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей; вирішення соціально-побутових проблем життя військових гарнізонів, взаємовідносини між різними службово-посадовими категоріями особового складу збройних сил і так далі.
Найпершим клопотом офіційних вітчизняних військово-соціологічних структур виступає інформаційно-соціологічне забезпечення управління соціальними процесами у Збройних Силах України, логічна експертиза чинних і заново розроблених управлінських рішень, питання всебічного зміцнення бойової готовності військ і обороноздатності нашої держави
Узявши до своєї об'єктно-предметної області проблему миру, військова соціологія як соціологія війни та миру намагається знайти відповіді на запитання що таке мир? якою є його соціальна сутність ? якими є соціальні наслідки мирного розвитку суспільства? які військово-соціальні механізми здатні підтримувати мир?
Усі проблеми, що складають об'єктно-предметну область військової соціології, глибоко взаємопов'язані, і лише їх системний розгляд з єдиних теоретико-методологічних позицій формує її загальний зміст, логіку й структуру даної науки.
Основним зв’язуючим моментом системи військово-соціологічного знання виступають специфічні наукові категорії та поняття.
Важливо пам'ятати, що військова соціологія як специфічна галузь загальної соціології, базується, по-перше, як і будь-яка інша спеціалізована соціологічна теорія, на системі загальносоціологічних категорій, по-друге, в силу необхідності використовує категоріальний апарат численних рядопокладених спеціальних та галузевих соціологічних наук. Це відбувається тоді. коли військові соціологи звертаються до дослідження міждисциплінарних соціальних проблем. Так, при вивченні економічних аспектів функціонування збройних сил соціологи звертаються до категоріального апарату соціології економіки (економічної соціології), при розробці соціальних аспектів воєнної політики у повній мірі використовують категорії політичної соціології (політології), при вивченні моральних аспектів взаємовідносин між військовослужбовцями оперують категоріями соціології моралі і морального, духовного розвитку особистості тощо.
По-третє, як і усяка спеціальна наука, військова соціологія володіє і оперує системою власних наукових категорій. Найважливіше місце серед них посідають поняття: військово-соціальні відносини (воєнне насильство, збройна боротьба, війна, воєнний конфлікт та інші); військово-соціальні утворення (воєнна організація суспільства, військово-соціальна структура, військові формування, особистість воїна та інші), військово-соціальні інститути (збройні сили, воєнні законодавчі акти. воєнна доктрина, військові статути тощо); військово-соціальні процеси (військова діяльність, військова праця, військова служба, військово-службові переміщення і так далі), військово-соціальні явища (воєнна міць держави, духовний стан військ, бойовий дух та бойова активність і багато іншого).
СТРУКТУРА ВІЙСЬКОВОЇ СОЦІОЛОГІЇ /за рівнями /:
| ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ВІЙСЬКОВОЇ СОЦІОЛОГІЇ | ||
| СПЕЦІАЛЬНІ /ЧАСТКОВІ/ ВІЙСЬКОВО СОЦІОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ, ЯКІ ВИВЧАЮТЬ | ||
| загальні проблеми життєдіяльності Збройних Сил як цілісної соціальної організації:соціологія військової діяльності;- соціологія воєнного управління,соціологія військово-службових відносин | соціальні відносини в окремих сферах військового життя:- соціологія воєнної політики;- соціологія воєнного права;- соціологічні проблеми адаптації;- соціологія воєнної освіти;- соціологія побуту та дозвілля. | проблеми взаємодії воїна з соціальними групами, спільностями, суспільством вцілому: соціологія особистості воша;- соціологія військового колективу; - соціологія сім'ї. |
| КОНКРЕТНІ ВІЙСЬКОВО СОЦІОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ | ||
Зрозуміло, що розробка власного категоріального апарату, відкриття військово-соціологічних законів та закономірностей вимагають від військових соціологів переробки величезної кількості військово-соціальних фактів. Адже ж (у військово-соціологічних категоріях, і у військово-соціологічних законах можуть і повинні відображатися, найбільш суттєві, стабільно повторювані прояви військово-соціальної реальності.
СИСТЕМА КАТЕГОРІЙ ВІЙСЬКОВОЇ СОЦІОЛОГІЇ
| військово-соціальні відносини:-військове насильство;-збройна боротьба;-війна;-воєнний конфлікт;-воєнне співробітництво | військово-соціальні утворення:-воєнна організація суспільства;-військові формування;-особистість воїна. | військово-соціальні інститути:-Збройні Сили;-воєнна політика;-військові законодавчі акти, статути;-посади, звання. | військово-соціальні процеси:-військова діяльність;-військово службове переміщення;-військово-професійна адаптація. | військово-соціальні явища:-воєнна міць держави;-військові традиції;-бойовий потенціал;-духовний стан військ;-психоло-гічний стан. |
Основні завдання військової соціології
1 Подальша розробка теорії функціонування та розвитку Збройних Сил як соціального інституту.
2. Розвиток і поглиблення часткових військово-соціологічних теорій
3. Розробка методологічної бази військово-соціологічних досліджень, вдосконалення техніки їх проведення.
4 Розробка методичних основ соціологічного аналізу процесів, що відбуваються у Збройних Силах.
5. Соціологічне вивчення конкретної військово-соціальної реальності Розширення емпіричної бази військово-соціологічних знань і виявлення на цій підставі проблем, що потребують вирішення.
6. Подальша розробка власного категоріального апарату військової соціології.
7 Створення відлагодженого механізму військово-соціологічної служби у Збройних Силах, який буде мати змогу оперативно відслідковувати соціальні процеси, розробляти і реалізовувати рекомендації щодо їх оптимізації.
8 Підвищення престижу військової служби, посилення правопорядку, зміцнення військової дисципліни та морально-психологічного стану військ.
Проте реальне життя нерідко висуває нові безпрецедентні, раніш не досліджувані проблеми. У пошуках вирішення цих задач військові соціологи змушені вдаватись до прогностичних можливостей військовою соціологічної науки, до обґрунтування та формулювання наукових соціологічних гіпотезі і припущень. Так, фактично гіпотетичними можна вважати висновки деяких сучасних військових вчених і соціологів про те, що оптимальне співвідношення воєнної організації та цивільного населення у суспільстві сьогодні мусить складати 1:100; висновки про те, що кращим засобом запобігання військової ядерної загрози є згортання національних воєнних програм і ряд інших військово-соціологічних припущень.
Військово-соціологічні гіпотези, як правило, висуваються у контексті розвитку військово-соціологічної теорії для вирішення будь-яких злободенних проблем поточної військово-соціальної практики. Якщо вести розмову конкретно про Збройні Сили України, то неважко припустити, що найближчим часом практична військова соціологія основну свою увагу буде зосереджувати на таких важливих військово-соціальних проблемах, як соціальні аспекти будівництва професійної армії, зміна соціального статусу військовослужбовців, відношення особового складу до виконання військового обов'язку, зміст внутрішньої функції (або функцій) збройних сил, громадянські права військовослужбовців і багато іншого.
Таким чином із вище наведеного випливає, що військова соціологія дійсно е всеосяжним теоретичним відображенням такої складної і всебічної частини суспільного життя, якою виступає військово-соціальна реальність.
Література:
1. Вебер М. Основные социологические понятия //Вебер М. Избранные произведения. – М., 1990.
2. Дюркгейм Е. Соціологія: соціальні позиції //Філософська і соціальна думка. – 1992. - №5.
3. Иванов В.И. Социология сегодня. - М., 1989.
4. Комовин А.Н., Кравченко А.И. Популярная социология. - М., 1991.
5. Краткий словарь по социологии. - М., 1988.
6. Назарова Н.С. Социология. Материалы к курсу. – Одесса, 1992.
7. Основы социологии: Учебно-методическое пособие. - Полтава, 1993.
8. Радугин А.А., Радугин К.А. Социология: Курс лекций. - М., 1995.
9. Смелзер Н. Социология. - М., 1994.
10. Современная западная социология: Словарь. - М., 1990.
11. Социологический справочник. - К., 1990.
12. Социология. - М., 1990.
13. Социология: Учебное пособие. - М.. 1995.
14. Соціологія: Курс лекцій. – Львів, 1996.
15. Соціологія. - К.. 1999.
16. Шаповал М. Загальна соціологія. - К., 1996.