Інноваційні форми і методи соціальної роботи з сім’єю (стр. 13 из 18)
- структурна сімейна психотерапія;
- тренінги соціальних навичок та вмінь;
- курси самооборони.
Налагодження партнерських стосунків
Рисунок 3.1. Мережа служб для переадресації клієнта КЦ
Рисунок 3.2. Мережа служб для направлення жінки до КЦ
4. Ресурси.
Ресурсом даного проекту вважається персонал - сукупність трудових ресурсів , які знаходяться у розпорядженні і є необхідними для виконання соціальних функцій, досягнення цілей діяльності і перспективного розвитку проекту (Додаток Д).
5. Індикатори життєздатності проекту.
- КЦ продовжує надавати послуги цільовій групі.
- КЦ розширює цільову групу.
- КЦ залучає спеціалістів для надання послуг на контрактній основі.
- КЦ збільшує кількість штатних працівників.
- КЦ бере участь у конкурсних програмах задля отримання додаткового фінансування Центру.
- КЦ розширює види послуг.
- КЦ залучає благодійні та підприємницькі організації для фінансової підтримки діяльності.
- КЦ бере участь у соціальних проектах з розвитку громади ініційованими членами громади, обласними та місцевими органами влади.
- КЦ співпрацює з закладами освіти, охорони здоров'я, правоохоронними органами з надання комплексних та якісних послуг.
- КЦ співпрацює з обласним Кризовим Центром (м. Хмельницький) та іншими організаціями, які надають допомогу у випадках насильства в сім'ї, та поширює інформацію про досвід роботи.
3.2 Проведення педагогічного експерименту форм і методів соціально роботи з проблеми випадків насилля в сім'ї стосовно дітей в КЦ «РОДИНА»
Захист більш слабких членів сім'ї, у першу чергу дітей, від жорстокого ставлення в сім'ї – одне із найважливіших завдань соціального працівника. Часто діти, які піддавались жорстокому ставленню, налякані, не в змозі розповісти про те, що з ними відбувається, через непорозуміння, малий вік, інтелектуально-психічні обмеження чи з якихось інших причин. Тому слід знати прямі і не прямі ознаки жорстокого ставлення до дітей у сім'ї: агресивність дітей, роздратованість, відчуженість, байдужість, надмірна поступливість, підвищена сексуальна інформованість, неспокійний сон та ін.. дитина не довіряє дорослим, може робити спроби втеч із дому, самовбивства.
Сукупність цих ознак має стати причиною для серйозного дослідження ситуації в сім'ї і містить у собі наступні етапи:
1. Ідентифікація і фіксація випадку. Постановка на облік
2. Збір інформації й оцінка ситуації клієнта (сім'ї) (діагностика).
Основне завдання – визначити, чи піддавалася жертва насильству, і якщо так, то якому саме його виду, у якій формі.
3. Планування і контрактування.
4. Втручання в ситуацію (корекція).
5. Контроль, оцінка і завершення роботи. Оцінка і завершення роботи. Оцінка впливу зроблених послуг на стан клієнта.
Ідентифікація випадку. Діяльність на етапі ідентифікації випадку припускає збір первинної інформації, розслідування і складання заяви. Інформація яка повинна бути зібрана за заявою повинна включати основні формальні зведення (ім'я, адреса, стать, вік жертви) і контактну інформацію. Ці данні отримувались у результаті прямого інтерв'ю, на підставі спостережень чи звертання у відповідні служби.
Діагностика випадку. На стадії діагностики детальне фізичне обстеження проводиться медичним персоналом. Об'єктивно треба звернути увагу на ознаки фізичного і психологічного насильства.
Для ідентифікації подібних ситуацій використовується спеціальна карта. Для вирішення даного завдання і підвищення ефективності діяльності розроблена тактика ведення інтерв'ю-розслідування.
Планування і контрактування. Цей етап передбачає визначення пакету послуг, підбір фахівців, організацій призначених для ведення випадку. Контрактування – узгодження етапів і змісту роботи взаємних прав, обов'язків і відповідальності.
Втручання в ситуацію (корекція). У процесі втручання в ситуацію і впливу на неї можуть використовуватися різні методи і організаційні форми. Передбачено два основних організаційних підходи для вирішення проблеми:
1) державні і благодійні служби повинні надавати члену сім'ї, який зазнає насильство допомогу і підтримку в домашніх умовах у приміщенні служб без вилучення з родини.
2) жертва дистанціюється від потенційної чи реальної небезпеки, тобто їй надається можливість тривалого проживання і утримання в спеціальному закладі, яким можуть бути кризовий центр, притулок чи пансіонат.
Контроль, оцінка. Особливу увагу необхідно приділяти спостереженню за тим, наскільки успішно проходить процес реабілітації і чи не варто переглянути методи і підходи до її проведення.
Завершення процесу. На заключному етапі треба допомогти людині прийняти рішення про доцільність використовувати постійні системи підтримки. Підвести підсумки дати оцінку досягнутим результатам.
Ефективність проведеної роботи оцінювалась за наступними критеріями:
Порівняння даних психо-діагностичного обстеження дитини до і після роботи:
1. Наявність адекватної самооцінки
2. Зниження рівня тривоги
3. Поліпшення соціометричного статусу.
Порівняння даних психо-діагностичного дитячо-батьківських відносин до і після роботи:
1. Зменшення частки патологічних факторів, таких як не сформованість батьківських почуттів.
Загальною ефективністю слід вважати досягненням таких результатів:
- сім'ї, члени яких узяті на облік правоохоронними органами, у випадках вчинення насильства охоплені соціальним супроводом;
- жінки та їхні діти, які потребують негайного вилучення із кризової ситуації у сім'ї, охоплені захисним поживанням;
- прямі бенефіціари (жінки, які зазнали насильства в сім'ї) активно звертаються до КЦ;
- телефонні дзвінки від прямих бенефіціарів (люди, які перебувають її кризі) цілодобово надходять на ТД;
- збільшення кількості звернень на ТД щодо гострих емоційних проблем та проблеми насильства в сім'ї;
- непрямі бенефіціари (чоловіки, які здійснюють насильство в сім'ї) проходять інтерв'ю із соціальним працівником КЦ;
- жінки, які зазнали насильства в сім'ї, надають позитивний звороти і її зв'язок щодо роботи КЦ;
- жінки, які зазнали насильства в сім'ї, вказують на поліпшення їхнього емоційного стану;
- жінки, які зазнали насильства в сім'ї, наголошують на позитивних результатах вирішення правових питань;
- жінки, які зазнали насильства в сім'ї, об'єднуються в групи взаємодопомоги, громадські об'єднання;
- представники правоохоронних органів засвідчують про зміни ставлення чоловіків до проблеми насильства всім'ї та їхньої поведінки при проведенні первинного оцінювання всім'ї;
- зменшення кількості повторних викликіву сім'ї, де здійснювалося насильство;
- збільшення кількості волонтерів, бажаючих надавати допомогу на КЦ;
- налагоджена чітка система переадресації клієнтів КЦ;
- члени місцевої громади позитивно оцінюють діяльність КЦ;
-члени місцевої громади засвідчують поліпшення рівня інформованості щодо проблеми насильства в сім'ї;
- освітні заклади, лікарні надають позитивний зворотній зв'язок щодо проведених навчальних програм та роздаткових матеріалів, наданих КЦ.
Отже, проблема жорстокого поводження з дітьми в сім'ї має багатомірну природу. Це обумовлює необхідність багатомірного, комплексного підходу до вирішення проблеми. Ключ до ефективності можливий при спільних діях правоохоронних органів і соціальних служб. Саме такий напрямок роботи є основним у діяльності соціальних служб КЦ, який безпосередньо працює із сім'ями в яких здійснюється насильство.
3.3 Розробка методичних порад щодо попередження та подолання насильства в сім'ї шляхом урізноманітнення форм і методів соціальної роботи з сім'єю
Насильство - це явище, яке виникає в результаті діяльності людини. Насилля над жінкою в сім'ї – це приниження людської гідності жінки, яке перешкоджає її вільному і активному розвитку в суспільстві; а також виховні проблеми, пов'язані з явищем так званої соціальної естафети, коли діти, коли діти, які стають свідками насилля в сім'ї, переносять отриманий негативний досвід на своє власне життя.
Діти, які зазнають жорсткого поводження, переживають психічну травму, внаслідок якої вони розвиваються з певними особистісними, емоційними та поведінковими особливостями.
У випадках, коли жертвою насильства є дитина, необхідно організувати роботу з тими, хто відповідає за її виховання – вчителів і батьків з метою формування в них мотивації до змін, надання їм психолого-педагогічної допомоги.
Батьки звертаються за допомогою, не з проблемами свого ставлення стосовно дітей, і не з бажанням змінитися, а зі скаргами на дитину. Вивчення дитячого досвіду цих батьків виявляє серйозні проблеми в їхньому власному дитинстві. В більшості випадків вони також переживали моральне чи фізичне насильство з боку своїх батьків, і в спілкуванні зі своєю дитиною знову відтворюють ситуацію свого дитинства не вміючи діяти по-іншому. Друга особливість цих батьків є прямим наслідком вищевикладеного. Вони не вміють бути «гарними батьками», тобто не розуміють своїх дітей, емоційно відчужені, не знають як виразити позитивні почуття, мають бідний поведінковий репертуар. Третя особливість – батьки не мають позитивних цілей виховання дитини, їхні дії не послідовні, хаотичні. Таким чином, для попередження насильства в сім'ї слід враховувати наступні фактори:
- травматичний досвід батьків у дитинстві;
- відсутність чітких цілей як у вихованні дітей, так і стосовно власного майбутнього;