2.5.3. Соціальна політика як чинник реалізації репродуктивної функції сім’ї
Основна, перша функція сім’ї — репродуктивна, біологічна, функція дітонародження, відтворення населення, задоволення потреби особистості (як чоловіка, так і жінки) у дітях. А тому пріоритетним напрямком соціальної політики, спрямованої на розвиток сімейно- шлюбних відносин, є створення всебічних умов для реалізації сім ’єю репродуктивної функції, що виявляється у зваженій демографічній політиці.
Важливими складовими демографічної політики є сукупність заходів, які здійснюють її різноманітні суб’єкти і насамперед держава: створення умов для повноцінного процесу відтворення населення, досягнення бажаного в довгостроковій перспективі оптимального для країни розширеного типу відтворення; стимулювання народження в сім’ях другої та третьої дитини; подання різнобічної допомоги молодим сім’ям; реформування національної системи охорони здоров’я, яке б сприяло створенню умов для зниження захворюваності й смертності, забезпечувало доступність медичної допомоги, підтримку багатодітних і малозабезпечених сімей, охорону материнства, підтримку ефективної діяльності мережі дитячих закладів; вивчення закономірностей відтворення населення в тих чи інших регіонах і на територіях; здійснення регіонального соціально- демографічного моніторингу; здійснення соціально-демографічного прогнозування, спрямованого на виявлення глибинних тенденцій розвитку демографічних процесів, особливостей функціонування демографічних структур тощо.
Особливо суттєвим є забезпечення цілісності й системності демографічної політики у сприянні розвитку народонаселення, взаємозв’язок різноманітних заходів щодо її реалізації, які б ураховували реалії сучасного життя суспільства, суперечливий характер його розвитку.
2.5.4. Вплив соціальної політики на здійснення сім’єю виховної функції
Серед важливих пріоритетів процесу розвитку сімейно-шлюбних відносин є створення суб’єктами соціальної політики всебічних умов для виконання сім ’єю виховної функції. Реалізація сім’єю зазначеної функції є основною складовою процесу формування особистості, її соціологізації, особливо на ранніх етапах розвитку.
У структурі сімейного виховання тісно взаємопов’язані всі види виховання — моральне, інтелектуальне, фізичне, трудове тощо. Однак визначальним є моральне виховання. При цьому основне місце в сімейному вихованні займають емоційні методи впливу. Важливу роль у формуванні емоційного світу особистості, особливо дитини, її гуманістичного, морального бачення світу відіграють батьки. Виховного впливу батьків з його яскравою емоційною основою не здатне замінити жодне, навіть досконале суспільне виховання як система цілеспрямованого впливу на особистість при всій її важливості. Зазначене зумовлює необхідність створення у процесі реалізації соціальної політики сприятливих умов для здійснення сім’єю виховної функції, гнучкої системи поєднання сімейного та суспільного виховання. Оптимізація діяльності суб’єктів соціальної політики, спрямованої на розвиток сімейно-шлюбних відносин, передбачає створення умов для розширення соціальної, духовної основи для сімейного виховання, різноманітних варіантів самосоціологізації особистості в сім’ї, подолання залишків одержавлення сімейного виховання.
2.5.5. Створення сприятливих можливостей
для реалізації сім’єю економічної функції
Як зазначалося, важливим у соціальній політиці, спрямованій на розвиток сімейно-шлюбних відносин, є створення її суб’єктами умов для виконання сім’єю своїх основних функцій, у тому числі й економічної. Радикальні перетворення, що відбуваються нині в соціально- економічному розвитку українського суспільства, багато в чому змінюють зміст цієї важливої функції сім’ї, яка в тоталітарному суспільстві недооцінювалася. Новий зміст економічної функції сім’ї суттєво видозмінює внутрішньосімейні економічні відносини, що формуються у процесі економічної діяльності батьків і дітей, норми економічної поведінки. В основу нового змісту економічної функції сім’ї покладено процес посилення її ролі у примноженні й передаванні у спадок приватної власності, організації виробництва, зміцнення фінансової незалежності сім’ї, підвищення рівня її матеріального добробуту. Українське суспільство, що трансформується, зацікавлене в матеріальному достатку кожної сім’ї, її добробуті та економічній, фінансовій незалежності від держави, адже “багата сім’я — це багате суспільство і багата держава”. Невипадково матеріальне, економічне становище сім’ї адекватне стану економічного розвитку суспільства, відображає рівень зрілості його суспільних відносин.
Реалізація економічної функції сім’ї пов’язана з її прагненням підвищити рівень матеріального добробуту, що є одним з найважливіших стимулів економічної діяльності людини. Ринкові відносини суттєво змінюють основи економічної функції сім’ї, економічний аспект сімейно-шлюбних відносин. Задоволення матеріальних потреб має дедалі більше грунтуватися на родинній економіці, веденні домашнього господарства, формуванні й витрачанні сімейного бюджету. У цьому зв’язку важливим завданням соціальної політики є створення умов для розв’язання сім’єю суперечностей між її потребами та можливостями їх задоволення. Цю проблему родинної економіки держава може розв’язати, якщо здійснюватиме активну соціальну політику, надаватиме адресну комплексну підтримку малозабезпеченим сім’ям, створить соціальні, економічні, правові умови для того, щоб кожна сім’я власними зусиллями забезпечувала свій матеріальний достаток, дбала про власний добробут.
2.5.6. Роль соціальної політики у здійсненні сім’єю господарсько-побутової функції
Для розвитку сімейно-шлюбних відносин важливо створити умови, які б дали змогу сім’ї виконувати господарсько-побутову функцію. Ця функція має реалізовуватися сім’єю на основі створення умов для поєднання громадського обслуговування з процесом зниження трудомісткості домашньої праці, її полегшення, зменшення часу на ведення домашньої господарської діяльності за рахунок її автоматизації, в основі якої лежить використання досконалої побутової техніки. Реалізація зазначеного допоможе членам сім’ї і насамперед жінкам успішніше поєднувати роботу в суспільному виробництві з веденням домашнього господарства, розв’язувати різні сімейні проблеми. Не- вирішеність багатьох господарсько-побутових проблем посилює нерівноправне становище жінки в економічній сфері, виробничій діяльності, послаблює жіночу домінанту в суспільному житті, гальмує процес остаточного вивільнення жінки, встановлення фактичного рівноправ’я в подружньому житті.
Водночас залучення жінки-матері до суспільного виробництва суттєво загострює суперечність між сімейними і виробничими обов’язками жінки як трудівниці й сім’янина. У цьому зв’язку важливим завданням соціальної політики регулювання сімейно-шлюбних відносин є створення умов для того, щоб дедалі більше жінок мали змогу концентрувати свою увагу на розв’язанні сімейних проблем. У міру економічного прогресу суспільства доцільно вирішити питання оплати (принаймні на першому етапі щодо багатодітних матерів) їхньої суспільно корисної діяльності з виховання дітей і ведення домашнього господарства.
2.5.7. Створення соціальних умов для реалізації сім’єю функції використання вільного часу (проведення дозвілля)
У структурі функцій сім’ї особливе значення має функція використання вільного часу. Тому важливо створити умови для задоволення потреб членів сім’ї в раціональному використанні вільного часу, зокрема проведення дозвілля, плюралізації інтересів людей при проведенні дозвілля, їх збагачення. Важливо, щоб вільний час (дозвілля) як час для відновлення фізичних, інтелектуальних і психічних сил індивіда сприяли збагаченню його сутнісних сил, задоволенню творчих інтересів, наповнювались одухотвореними формами діяльності, скорочували тривалість пасивного відпочинку, обмежували прояви антикультури. Соціальна політика має бути спрямована як на опти- мізацію регулювання процесів організації вільного часу, дозвільної діяльності суспільства (що, зокрема, проявляється в розробці різноманітних програм раціонального використання людиною вільного часу), так і на створення умов для його свідомої внутрішньої саморегуляції особистістю. Реалізація зазначеного сприятиме організації оптимальних режимів використання вільного часу, а отже, розвитку самовираження особистості. Водночас інтенсивність, змістовність використання вільного часу залежать переважно від особистості, її здатності повною мірою реалізовувати власний соціальний і духовний потенціал, збагачувати його у процесі освоєння й творення соціального буття.
1. Основні завдання регулювання процесу розвитку соціальних відносин.
2. Основні недоліки соціальної політики управління розвитком соціально- класових відносин у попередні десятиріччя.