Розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства (стр. 4 из 17)

Водночас прибуток – це підсумковий показник, результат фінановогосподарської діяльності підприємств як суб’єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формування прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

З проведенням реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні в 2000 році відповідно до міжнародних стандартів відбуваються зміни в методиці визначення прибутку підприємств. На рисунку 1.2 показано схему формування прибутку підприємства з урахуванням зміни у бухгалтерському обліку та звітності [58].

Облік і визначення фінансових результатів – прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна, та інша звичайна діяльність; діяльність, пов’язана з виникненням надзвичайних подій. У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність.

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарі, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб’єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку [17].

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою від вантаження продукції (товарів), а для робіт(послуг) – за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.

Однак незалежно від визначення моменту реалізації і законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умов, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.

Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і встановлення податкових зобов’язань підприємств згідно з цією датою може призводити до використання оборотних коштів підприємств на сплату податків, погіршення їхнього фінансового стану.

На рисунку 1.3 наведено структурно-логічну схему формування прибутку від реалізації продукції, а також названо основні показники, що впливають на прибуток від реалізації [58].

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовнопостійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Собівартість є узагальнюючим якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є певні особливості у формуванні собівартості продукції залежно від сфери діяльності, галузі господарства.

Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що набули чинності з 2000 року, собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Валовим (або операційним) прибутком називається різниця між операційним доходом від основної діяльності та валовими витратами (собівартістю) основної діяльності.

Балансовим прибутком називається валовий прибуток + додатковий прибуток (збиток) від фінансової діяльності та експлуатації інвестицій в капітали інших підприємств.

Чистим прибутком (прибутком до розподілу на дивіденди та в фонди підприємства) називається частина балансового прибутку мінус податок на прибуток мінус надзвичайні витрати, які сплачуються з чистого прибутку (штрафи, пені та інше) [26].

На рисунках 1.1 – 1.4 наведені структурні схеми розподілу прибутку [11].

Рисунок 1.1- Типова структура грошових надходжень і видатків реалізації (доход від основної діяльності)

Рисунок 1.2- Типове формування валового прибутку відрахуванням витрат від операційного доходу

Рисунок 1.3 - Типова структура розподілу балансового прибутку

Рисунок 1.4- Типовий розподіл чистого прибутку підприємства (після оподаткування)

1.1.3 Структура довгострокових залучених коштів

Згідно з ПБО 2 «Баланс» [16] під довгостроковими зобов’язаннями слід розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом строку, який перевищує 12 календарних місяців, або протягом строку, що перевищує операційний цикл, якщо він більше 12 календарних місяців. У цьому розділі відображається:

- заборгованість підприємства банкам по отриманих від них кредитах, яка не є поточним зобов’язанням (заборгованість, яка не підлягає погашенню протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати складання Балансу);

- заборгованість підприємства щодо зобов’язань із залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки;

- суми податку на прибуток, що підлягає сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки;

- заборгованість за виданими довгостроковими векселями й розповсюдженими облігаціями.

Довгострокові зобов’язання знаходять відображення в бухгалтерському обліку за умови, що їх оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок їх погашення.

Довгострокові зобов’язання необхідно класифікувати за такими видами:

позики банків та інші позики, термін погашення яких перевищує 12 календарних місяців;

відстрочені податкові зобов’язання;

довгострокові векселі видані;

довгострокові зобов’язання за емітованими облігаціями;

довгострокові зобов’язання з фінансової оренди i оренди цілісних майнових комплексів;

інші довгострокові зобов’язання.

Довгострокові кредити банків (код рядка 440)

Під довгостроковими кредитами банків розуміються зобов’язання підприємства перед кредитною установою (банком), які повинні погашатися протягом терміну, що перевищує один рік з дати складання Балансу, а також пролонговані короткострокові кредити (позики), які перейшли до складу довгострокових. У цій статті відображається заборгованість по отриманих кредитах, за винятком тієї частини заборгованості, що буде погашена в поточному році після складання Балансу та відображається у складі короткострокових зобов’язань.

Довгострокові фінансові зобов’язання (код рядка 450)

У складі цієї статті відображається сума довгострокової заборгованості підприємства відносно зобов’язання щодо залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки. Крім того, до складу цієї статті відносяться аналогічні пролонговані позики, надані небанківськими фінансовими установами, по яких нараховуються відсотки.

До цієї статті не відноситься частина довгострокової позики, що підлягає сплаті в найближчі 12 календарних місяців.

Відстрочені податкові зобов’язання (код рядка 460)

У цій статті відображається сума податку на прибуток, що підлягає сплаті в майбутньому періоді внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки. У разі коли податок на прибуток, визначений для цілей податкового обліку, більше порівняно з «бухгалтерським» податком на прибуток, то виникають податкові активи. В той же час відстрочені податкові зобов’язання виникають у разі якщо податок на прибуток, визначений для цілей оподаткування, менше від податку на прибуток порівняно з «бухгалтерським» податком.

Інші довгострокові зобов’язання (код рядка 470)

У цій статті відображаються суми довгострокових зобов’язань, що не можуть бути включені до інших статей розділу «Довгострокові зобов’язання».

До інших довгострокових зобов’язань слід віднести довгострокові векселі видані, довгострокові зобов’язання за облігаціями, довгострокові зобов’язання з оренди, інші довгострокові зобов’язання.

Розрахунки за довгостроковими векселями виданими ведуться з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами за матеріальні цінності, виконані роботи, отримані послуги та за інші операції, заборгованість по яких забезпечена виданими векселями та не є поточним зобов’язанням.

За довгостроковими зобов’язаннями за облігаціями (зобов’язання за облігаціями, премія за випущені облігації, дисконт за випущеними облігаціями) ведуться розрахунки з іншими особами за випущеними та сплаченими власними облігаціями строком погашення більше 12 місяців з дати складання Балансу.

Розрахунки за довгостроковими зобов’язаннями з оренди ведуться з орендодавцями за необоротні активи, передані на умовах довгострокової оренди.

Розрахунки за іншими довгостроковими зобов’язаннями ведуться з іншими кредиторами та за інші операції, заборгованість по яких не є поточним зобов’язанням, зокрема відповідно до законодавства відстрочена заборгованість з податків, зборів (обов’язкових платежів), фінансова допомога на зворотній основі тощо.