Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.
Амортизації підлягають витрати на:
придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання;
самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;
проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;
капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.
Основні фонди з точки зору амортизації підлягають розподілу за такими групами:
група 1 будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;
група 2 автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;
група 3 будьякі інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;
група 4 електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):
група 1 1,25 відсотка;
група 2 6,25 відсотка;
група 3 3,75 відсотка;
група 4 15 відсотків.
1.2.3 Розміщення фінансових ресурсів в оборотні активи
Формування груп оборотних коштів в Розділі II балансу «Оборотні активи» наведено в таблиці 1.2:
Запаси
Відповідно до ПБО 9 «Запаси» [21], затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. № 246, до запасів належать активи, що [16]:
утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності (готова продукція);
перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва (незавершене виробництво);
утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством (сировина й матеріали, паливо, запасні частини).
Важливим моментом є правильність оцінки запасів, яка повинна здійснюватися за найменшою з двох величин: собівартістю (первісною вартістю) або чистою вартістю реалізації.
Собівартість (первісна вартість) запасів повинна включати:
суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;
суми ввізного мита;
суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
транспортно-заготівельні витрати (на заготівлю запасів, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи i транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);
інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів i доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До них належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання i підвищення якісно технічних характеристик запасів.
Необхідно мати на увазі, що відповідно до ПБО 9 ряд витрат не відноситься до первісної вартості запасів, а належить до витрат того періоду, в якому вони були здійснені. До складу таких витрат відносяться:
понаднормові витрати i нестачі запасів;
проценти за користування позиками;
витрати на збут;
загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням i доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
Чиста вартість реалізації запасів – це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Згідно з ПБО 9 запаси повинні відображатися за чистою вартістю реалізації, якщо на дату складання Балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.
У Балансі запаси відображаються у чотирьох рядках: «виробничі запаси», «тварини на вирощуванні та відгодівлі», «незавершене виробництво», «готова продукція».
Виробничі запаси(код рядка 100)
До складу виробничих запасів потрібно включати i вартість запасів сировини, основних i допоміжних матеріалів, палива, купованих напівфабрикатів i комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання під час нормального операційного циклу.
У статті «Виробничі запаси» необхідно відображати i вартість МШП на складі, термін використання яких не перевищує одного року.
Незавершене виробництво (код рядка 120)
У цій статті відображаються витрати на незавершене виробництво i незавершені роботи (послуги). Крім того, у цьому ж рядку показується продукція, яка не відповідає встановленим технічним характеристикам (крім браку), не прийняті замовником роботи, а також напівфабрикати власного виробництва, які використовуються для власних виробничих потреб. До складу цієї ж статті відповідно до листа Мінфіну України від 04.02.2000 р. № 18424 потрібно включати i вартість ремонту основних засобів.
Готова продукція (код рядка 130)
У цій статті відображаються запаси виробів на складі, оброблення яких завершено i які пройшли випробування, приймання, укомплектовані відповідно до умов договорів із замовниками та відповідають технічним умовам i стандартам.
Товари (код рядка 140)
У цій статті відображається вартість товарів, придбаних підприємствами (збуту, торгівлі, заготівлі та громадського харчування) з метою продажу. На промислових та інших виробничих підприємствах у цій статті повинні відображатися будь-які вироби, матеріали, продукти, придбані спеціально для продажу.
Крім того, промисловими підприємствами відображається вартість матеріальних цінностей, придбаних для комплектування готової продукції. Вартість таких цінностей не включається до собівартості готової продукції, а підлягає відшкодуванню покупцями окремо.
Векселі одержані (код рядка 150)
У цій статті відображається заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи i надані послуги. При цьому така заборгованість повинна відображатися за фактичною вартістю i бути забезпечена векселями з терміном погашення до одного року. У цій статті слід відображати як векселі, отримані безпосередньо від векселедавця, так i векселі, отримані за індосаментом. Відображення отриманих векселів проводиться за фактичною сумою заборгованості, в забезпечення якої такі векселі отримано, незалежно від номінальної вартості векселя.
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
У Балансі «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» відображається в трьох рядках: «чиста реалізаційна вартість», «первісна вартість», «резерв сумнівних боргів».
Первісна вартість (код рядка 161)
Правильність відображення фактичної суми дебіторської заборгованості визначена відповідно до ПБО 10 «Дебіторська заборгованість»[10].
Згідно з цим положенням за первісною вартістю оцінюється поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, яка визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.
Резерв сумнівних боргів (код рядка 162)
Згідно з ПБО 10 обчислюється величина резерву сумнівних боргів для визначення чистої реалізаційної вартості на дату складання Балансу. Величина резерву сумнівних боргів може визначатися за двома методами: виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.
При використанні першого методу визначення резерву сумнівних боргів підприємство самостійно оцінює ймовірність погашення дебіторської заборгованості на підставі власного досвіду, експертної оцінки тощо.
У разі коли підприємство визначить, що платоспроможність кожного дебітора становить 100%, резерв сумнівних боргів дорівнюватиме нулю. Тоді первісна i чиста (балансова) вартість дебіторської заборгованості у підприємства збігатимуться.
Чиста реалізаційна вартість (код рядка 160)
У цьому рядку відображається різниця між первісною вартістю дебіторської заборгованості i сумою резерву сумнівних боргів (коди рядків 161 i 162). Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості включається до підсумку Балансу.
Дебіторська заборгованість за розрахунками
У Балансі дебіторська заборгованість за розрахунками відображається у чотирьох рядках: «з бюджетом», «за виданими авансами», «з нарахованих доходів», «із внутрішніх розрахунків».
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом (код рядка 170)
У цьому рядку відображається дебіторську заборгованість фінансових i податкових органів, а також переплата по податках, зборах та інших платежах до бюджету.
Дебіторська заборгованість за виданими авансами (код рядка 180)
У цій статті відображається сума авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок майбутніх платежів.
Дебіторська заборгованість з нарахованих доходів (код рядка 190)