Розрахунки міжнародні - регулювання платежів по грошових зобов’язаннях та вимогах, що виникають між юридичними особами та громадянами різних країн на підставі економічних, політичних, науково-технічних , культурних та інших відносин. Серед міжнародних розрахунків переважають платежі по зовнішній торгівлі, послугах, кредитах та інвестиціях. Міжнародні розрахунки в основному здійснюються через банки за допомогою кореспондентських відносин, що обумовлюють ведення кредитними установами кореспондентських рахунків. Ці рахунки здійснюються переважно у безготівковому порядку.
Стан міжнародних розрахунків залежить від умов зовнішньоторговельних контрактів, міжнародних правил та звичаїв, банківської практики, валютного законодавства та інших факторів. Для страхування валютних ризиків, що виникають при міжнародних розрахунках, застосовуються різні захисні застереження.
Форми міжнародних розрахунків, що застосовуються у міжнародній практиці, подібні до тих, що мають місце у внутрішньоекономічних розрахунках. Це інкасо, акредитив, банківські перекази.
Інкасо (платіж проти документів) (cash against documents) - це банківська операція в наслідок якої банк за дорученням клієнта отримує платіж від імпортера за відвантажені на його адресу товари чи надані послуги, або підтвердження того, що ця сума буде виплачена в певні строки.
Інкасо без документів (рaperless сolection). Якщо товар відвантажено продавцем і відправлено повітряним чи наземним транспортом, то не виключено, що товар, який терміново потрібен покупцю, прибуде швидше, ніж папери відправлені поштою. У таких випадках документи відправляються разом з товаром і за адресою банку в країні покупця. Цей банк отримує розпорядження та інструкції від банку телексом або через комп’ютерну систему “СВІФТ”.
Акредитивна форма розрахунків регламентується Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів. Документарний акредитив пов’язаний з представленням товарних документів при яких банк бере на себе зобов’язання провести за дорученням імпортера оплату товарних документів експортеру чи акцептувати тратту. В цьому бере участь кілька банків. Переваги перед іншими має безвідкличний та підтверджений першокласним банком акредитив. Якщо поставки регулярні, то використовується поновлюваний акредитив, при комплексних поставках може застосовуватись трансферабельний акредитив, котрий може бути переказаний другому бенефіціару в іншій країні.
В залежності від обумовленості виплат з акредитиву бувають: документарний товарний акредитив, грошовий акредитив.
Авансові платежі або оплата вже отриманого товару здійснюються шляхом банківського переказу валюти імпортером експортеру.
Можна використовувати такі види платежів:
Платежі на відкритий рахунок (clean payment). Продавець поставляє товар без гарантії платежу, покупець переказує гроші на день платежу. Продавець не отримує ніяких гарантій з боку покупця. Тому такі умови платежу можливі тільки на території однієї країни чи між фірмами, які добре знають один одного і у зовнішній торгівлі рідко зустрічаються.
Безвідкличне зобов’язання здійснити платіж (irrevocable under taking). Передача документів проти безвідкличного підтвердження покупця, оплата рахунку в назначений день.
Банківський переказ. Оплата переказом можлива на будь-якій стадії виконання контракту: до відвантаження товару, після відвантаження товару, через певний період. Оплата до відвантаження означає аванс.
Дебіторське доручення. Дебіторським дорученням боржник дає свою згоду на те, що кредитор списуватиме з його(боржника) рахунку дебіторську заборгованість.
Факторинг. Являє собою купівлю банком у клієнта права на вимогу боргу /без права зворотної вимоги до клієнта/. Як правило, банк купує дебіторські рахунки, зв'язані з постачанням товарів або наданням послуг.
Тема 5. БАЛАНС МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ
При вивченні даної теми необхідно з’ясувати сутність балансів міжнародних розрахунків та їх роль у фінансово-економічних відносинах країни. Основні складові балансу міжнародних розрахунків.
Платіжний баланс. Його суть, структура. Показники платіжного балансу і методи класифікації його статей. Способи вимірювання сальдо платіжного балансу. Фактори впливу на платіжний баланс. Основні методи регулювання та балансування платіжного балансу. Методологія складання платіжних балансів. Схема платіжного балансу, рекомендована МВФ. Облікові та аналітичні проблеми при складанні основних розділів платіжного балансу. Значення статті “помилки та пропуски”.
Основні риси платіжного балансу промислово розвинутих країн. Особливості платіжних балансів США, Великобританії, Німеччини, Франції, Японії. Методика їх порівняння. Проблеми платіжних балансів країн, що розвиваються. Проблеми платіжних балансів країн, що розвиваються імпортерів та експортерів нафти.
Баланс міжнародних розрахунків - співвідношення грошових вимог та зобов'язань, поступлень і платежів однієї країни по відношенню до інших країн.
Основними видами балансів міжнародних розрахунків є розрахунковий баланс, баланс міжнародної заборгованості, платіжний баланс (а в СССР колись валютний план).
Активний розрахунковий баланс показує, що країна є нетто-кредитором, пасивний - нетто-боржником.
Платіжний баланс (англ. balance of payments,international transactions) - вартісний вираз всього комплексу світогосподарських зв'язків країни у формі співвідношення вимог і платежів.
Балансовий рахунок міжнародних операцій є кількісним і якісним вартісним виразом масштабів, структури і характеру зовнішньоекономічних операцій країни, її участі у світовому господарстві.
За економічним змістом розрізняють платіжний баланс на певну дату і за певний період.
Платіжний баланс на певну дату неможливо зафіксувати у формі статистичних показників; він існує в вигляді змінного з дня в день співвідношення платежів і поступлень. Стан платіжного балансу визначає попит і пропозицію національної та іноземної валюти в даний момент (один із факторів формування валютного курсу).
Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників про проведені на цей період операції.
Платіжний баланс - це не лише рахунок міжнародних операцій країни, дві сторони якого зрівноважують одна одну, але і певний стан цих операцій.
Торговий баланс - співвідношення вартості експорту та імпорту товарів.
Економічне значення активу чи дефіциту торгового балансу стосовно кожної конкретної країни залежить від її положення в світовому господарстві, характеру її зв'язків з партнерами і загальної економічної політики.
Пасивний торговий баланс - вважається небажаним, і, як правило, оцінюється як ознака слабкості світогосподарських позицій країни. Це справедливо для країн, що розвиваються, які відчувають дефіцит (нестачу) валютних поступлень. Для промислово розвинених країн це може мати інше значення.
Баланс послуг - включає платежі і поступлення від транспортних перевезень, страхування, електронного, телекосмічного, телеграфного, телефонного, поштового та інших видів зв'язку, міжнародного туризму, обміну науково-технічним і виробничим досвідом, експертних послуг, утриманню дипломатичних, торгових та інших представництв за кордоном, передачі інформації, культурних та наукових обмінів, різних комісійних зборів, реклами, ярмарок і т.д.
Послуги є динамічним сектором світових економічних зв'язків; його роль і вплив на обсяг і структуру платежів і поступлень постійно зростають.
За методикою МВФ прийнято також показувати особливою позицією у платіжному балансі односторонні перекази. В їх числі:
1. Державні операції - субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації;
2. Приватні операції - перекази іноземних робітників, спеціалістів, родичів на батьківщину.
Платіжний баланс по поточних операціях включає торговий баланс і "невидимі" операції. Деякі методики складання платіжного балансу виділяють односторонні державні перекази в окрему статтю і не включають її в сальдо поточних платежів.
Поточними ці операції стали називати для того, щоб відокремити світову торгівлю товарами і послугами від міжнародного руху фінансових ресурсів у формі капіталів і кредитів.
Баланс руху капіталів і кредитів виражає співвідношення вивозу і ввозу державних і приватних капіталів, наданих і отриманих міжнародних кредитів. За економічним змістом ці операції діляться на дві категорії: міжнародний рух підприємницького і позичкового капіталу. Підприємницький капітал включає прямі закордонні інвестиції (придбання і будівництво підприємств за кордоном) і портфельні інвестиції (купівля цінних паперів іноземних компаній). Прямі інвестиції є важливою формою вивозу довгострокового капіталу і спричиняють великий вплив на платіжний баланс.
Незважаючи на вдосконалення методики збору і обробки статистичних показників платіжного балансу, огріхи залишаються значними, тому виділено статтю. "Помилки і пропуски", в яку включаються дані статистичної погрішності і неврахованих операцій.
Детальна структура таблиці платіжних балансів рекомендованого МВФ, містить 112 видів операцій, розбитих на згадані статті.
Методи класифікації статей платіжного балансу.
Вивчення методів складання платіжного балансу і вимірювання його сальдо має велике значення для правильного тлумачення показників міжнародних розрахунків.