— розрахунки з постачальниками і покупцями за товари (послуги);
— отримання заробітної плати і уплата обов’язкових платежів;
— уплати до бюджету та державні фонди;
— операції із забезпечення своїх потреб та інші.
Поточні розрахунки з обмеженим колом операцій відкриваються для організацій, які находяться на державному бюджеті або постійним уповноваженим представництвам будь-яких юридичних осіб. За цими рахунками проводяться операції із забезпечення власних потреб, видачі зарплати і відрахування, соціально-побутових витрат та інші.
Для відкриття поточних рахунків підприємств подають установам банків такі документи:
заяву на відкриття рахунку встановленого зразка, підписану керівником та головним бухгалтером;
копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої влади, засвідчену нотаріально;
копію належним чином зареєстрованого статуту, засвідчену нотаріально або органом, який реєструє;
копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;
картку із зразками підписів, а також зразок відбитка печатки підприємства;
довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.
Субрахунки відкриваються для філій, представництв, відділень, які знаходяться на окремому балансі та є самостійними платниками податків за клопотанням власника основного рахунку та за місцем знаходження цих підрозділів. За цими рахунками проводяться операції із здійснення поточних витрат за забезпеченням власних потреб у відповідності з кошторисом, затвердженим юридичною особою.
Бюджетні рахунки відкриваються для підприємств, яким видаються кошти з державного бюджету або місцевих бюджетів для цільового їх використання, на основі платіжних доручень фінансового органу або органу Державного казначейства з доданням картки зі зразками підписів.
Фізичним особам — суб’єктам підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, поточний та інші рахунки відкриваються на їх ім’я за умовами надання паспорту чи іншого документа, що засвідчує особу.
В установах банків фізичним особам відкриваються поточні рахунки, які призначені для обліку коштів за їхніми вкладами до запитання і використовуються ними для зберігання коштів та проведення безготівкових розрахунків з іншими фізичними та юридичними особами.
Поточні рахунки відкриваються на підставі заяви фізичної особи; паспорту; договору на відкриття та обслуговування рахунку між установою банку та громадянином; картка із зразком підпису, засвідченого нотаріально або у присутності працівника банку.
Виконання операцій на поточних рахунках здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах. У розрахункових документах зазначається підстава для перерахування коштів.
На поточні рахунки в національній валюті фізичних осіб — резидентів зараховуються:
оплата праці, пенсії, допомоги, авторські гонорари;
виплати страхових сум;
орендна плата за найм житлових помешкань, рухомого і нерухомого майна;
відшкодування шкоди;
кошти в національній валюті за продану іноземну валюту;
кошти за реалізоване власне майно та за здану сільгосппродукцію.
З поточних рахунків проводяться такі операції:
розрахунки за надані послуги і придбані товари;
відрахування до державного та місцевих бюджетів обов’язкових та інших платежів;
розрахунки за участь у створенні підприємств;
розрахунки за куплену іноземну валюту.
Забороняється перерахування коштів на будь-який рахунок фізичних осіб-нерезидентів.
Поточний рахунок фізичної особи закривається на підставі його заяви або у разі смерті та в інших випадках, передбачених договором або чинним законодавством.
В установах банків можуть відкриватися фізичним особам вкладні (депозитні) рахунки, призначені для обліку коштів, внесених на визначений у договорі строк.
Кошти на вкладні рахунки можуть бути внесені готівкою, перераховані з власного вкладного рахунку в іншому банку чи з поточного рахунку в національній чи іноземній валюті.
На вкладні рахунки зараховуються:
— готівкові кошти;
— кошти з власного поточного рахунку.
Із вкладних рахунків у разі закінчення строку договору проводяться операції:
— виплата готівкових коштів;
— виплата платіжними документами;
— перерахування на власний поточний рахунок.
В установах банків України відкриваються рахунки типу “Н” (іноземним дипломатичним, консульським, торговельним та іншим офіційним представництвам; міжнародним організаціям та їх філіям, що користуються імунітетом та дипломатичними привілеями; представництвам юридичних осіб — нерезидентів і не займаються діяльністю в Україні) і рахунки типу “П” (постійним представництвам іноземних компаній; міжнародним організаціям без створення юридичної особи, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність на території України).
Наступним видом операції розрахунково-касового обслуговування є розрахунки у безготівковій формі.
Безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами здійснюються через банки шляхом перерахування грошових коштів з поточних рахунків платників на поточні рахунки отримувачів грошових коштів.
Банки списують грошові кошти з рахунків підприємств тільки за розпорядженням їх власників, а також в безспірному порядку, за рішенням суду та виконавчими надписами нотаріусів.
Доручення підприємств на перерахування грошових коштів приймаються банками до виконання лише в межах наявних грошових коштів на їхніх рахунках.
Безготівкові розрахунки здійснюються за наступними формами розрахункових документів:
— платіжним дорученням;
— платіжною вимогою-дорученням;
— чеками;
— акредитивами;
— векселями;
— платіжними вимогами;
— інкасовими дорученнями.
Розрахункові документи, які подаються клієнтами до банку в бумажній формі, повинні відповідати вимогам встановлених стандартів і містити в залежності від їх форми наступні реквізити:
а) назва документа;
б) номер документа, число,місяць,рік його виписки;
в) назва платника та отримувача грошових коштів;
г) назва банків платника та отримувача, їх місцезнадходження і коди;
д) сума платежу цифрами та прописом;
е) призначення платежу;
ж) відбиток печатки і підписи відповідальних осіб.
У випадку коли хоча б один з вищеназваних реквізитів (якщо вони передбачені формою документа) не заповнен або заповнен невірно, банк цей документ до виконання не приймає.
Розрахункові документи приймаються банками до виконання без обмежень їх максимального або мінімального розміру суми. Платежі з рахункові клієнтів виконуються банками в межах залишків грошових коштів на початок операційного дня.
Банк платника приймає документи від клієнтів протягом операційного дня. Розрахунки за документами, які надійшли в банк протягом операційного дня, здійснюються банком в той же день.
На всіх екземплярах бумажних розрахункових документів банк в обов’язковому порядку в правому верхньому куті проставляє дату надходження цих документів. Дата виконання розрахункового документа проставляється в правому нижньому куті.
Спецзв’язком розрахункові документи відправляються банком платника в день їх надходження або наступного дня, якщо документи надійшли після операційного дня.
Платіжне доручення (далі— доручення)— письмово оформлене доручення клієнта банку, який його обслуговує, на перерахування певної суми грошових коштів зі свого рахунку.
Доручення приймаються до виконання банками протягом десяти календарних днів від дня виписки.
Доручення використовуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру.
Платіжна вимога-доручення (далі — вимога-доручення) — це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:
верхня — вимога постачальника (отримувача грошових коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість відвантаженої йому продукції (робіт, послуг);
нижня — доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку вказану суму.
Вимога-доручення заповнюється отримувачем грошових коштів і надсилається безпосередньо платнику. Доставку вимог-доручень може здійснювати банк отримувача через банк платника.
Платіжні вимоги-доручення приймаються банками протягом двадцяти календарних днів від дня виписки.
Вимога-доручення подається до банку в двох екземплярах. Банк приймає її до оплати в сумі, яка може бути сплачена за наявними грошовими коштами на рахунку платника.
Чеки застосовуються для здійснення розрахунків в безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними і юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконання роботи, надання послуги.
Розрахунковий чек — це документ, який містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) своєму банку, уплатити чекоутримувачу вказану суму грошових коштів.
Чекові книжки (розрахункові чеки) є бланками строгої звітності.
Банк-емітент без видачі чекової книжки може видати на ім’я чекодавця (фізичної особи) один або декілька розрахункових чеків на суму, яка не перевищує залишок грошових коштів на рахунку чекодавця, або на суму, яка внесена готівкою.
Термін дії чекової книжки — один рік, розрахункового чека, який видається для разового платежу фізичної особі, — три місяці. За узгодженням з банківською установою строки дії невикористаної чекової книжки може бути продовжено.