Як нам уявляється, власне нові знання, досвід, унікальні навички і вміння, набуті індивідами в ході отримання освіти, професійної практики, підвищення інтелектуального й культурного рівня, також варто розглядати як різновид володіння у вищезазначеному розумінні цього слова. Адже їх можна передавати як самостійну цінність нематеріального характеру іншим особам як за відповідну матеріально-грошову винагороду, так і на безоплатній основі. Окрім того, Т. Парсонс справедливо вважає різновидом володіння й можливість контролювати якості та дії інших людей. Додамо до цього, що виконання суспільно-престижних функцій управління і контролю, високий ступінь автономії трудової діяльності, членство у "службовому класі", представники якого виступають суб'єктами нових, "службових" відносин, є прерогативою найбільш високоосвічених та кваліфікованих найманих управлінців.
У розвинутих західних суспільствах існує чітка і цілком адекватна залежність матеріального добробуту від рівня та якості здобутої освіти. У вітчизняних же умовах освітньо-професійні ознаки зайнятого населення зазвичай не відповідають його матеріальній і статусній позиції. Незважаючи на наявність прямо пропорційної залежності між рівнем освіти зайнятих та їх доходами (див. рис. 1), надто низькі стандарти оплати праці в Україні не дозволяють віднести до вітчизняного середнього класу значну частину найманих професіоналів із вищою освітою, не кажучи вже про їх непомірний розрив за рівнем життя з відповідними освітньо-професійними групами осіб у західних країнах.
Рівень якості життя людини вимірюється кількістю і якістю благ, які вона може придбати за свої доходи. Мова йде, у першу чергу, про найнеобхідніші соціальні блага, які внесено до так званого мінімального споживчого кошика.
Ключовою проблемою політики доходів залишається досягнення суспільно прийнятних рівня, структури, диференціації доходів від трудової діяльності, передусім заробітної плати. Низький рівень трудових доходів та їх невиправдана диференціація неминуче призводять до кризи мотивації трудової діяльності, наслідком якої стає низька трудова активність, неповне використання трудового потенціалу, зниження ролі праці та її часткове виключення з числа основних життєвих цінностей.
Економічне зростання створило об'єктивні передумови для підвищення реальних доходів населення, передусім заробітної плати, збільшення її частки у сукупних доходах населення. Проте загальний рівень доходів у країні залишається низьким, насамперед через недосконалі стандарти оплати праці.
В цілому структура доходів, витрат та заощаджень населення України у 2006 році характеризуються такими даними (див. Таблицю): у січні-грудні 2006 року порівняно з відповідним періодом 2006 року номінальні доходи населення зросли на 38,4 %; середньомісячні сукупні витрати одного домогосподарства у І півріччі 2006 р. становили 1150 грн, що на 32 % більше, ніж у відповідному періоді минулого року, в середньому на одного члена домогосподарства сукупні витрати становили 441 грн на місяць.
Таблиця 1
Доходи, витрати та заощадження населення України у 2006 році
млн. грн. | Грудень у % до | |||
Січень-грудень | У т.ч. | |||
грудень | Листопада 2006 | Грудня 2006 | ||
ДОХОДИ – ВСЬОГО | 365923 | 42928 | 124,5 | 140,5 |
1. Заробітна плата | 148232 | 17989 | 129,7 | 141,1 |
2. Прибуток та змішаний доход | 55017 | 6363 | 109,9 | 148,8 |
3. Доходи від власності (одержані) | 9091 | 1703 | 140,7 | 122,8 |
4. Соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти | 153583 | 16873 | 124,0 | 139,0 |
в тому числі: | ||||
соціальні допомоги | 83093 | 7496 | 105,2 | 130,3 |
інші поточні трансферти | 9595 | 817 | 91,2 | 103,7 |
соціальні трансферти в натурі | 60895 | 8560 | у 1,5р.б. | у 1,5р.б. |
ВИТРАТИ ТА ЗАОЩАДЖЕННЯ – ВСЬОГО | 365923 | 42928 | 124,5 | 140,5 |
1. Придбання товарів та послуг | 306325 | 33000 | 115,7 | 135,3 |
2. Доходи від власності (сплачені) | 3510 | 458 | 113,9 | у 2,2р.б. |
3. Поточні податки на доходи, майно та інші сплачені поточні трансферти | 23132 | 2715 | 126,6 | 145,3 |
в тому числі: | ||||
поточні податки на доходи, майно тощо | 17789 | 2169 | 133,7 | 144,4 |
внески на соціальне страхування | 3587 | 379 | 112,8 | 139,3 |
інші поточні трансферти | 1756 | 167 | 89,8 | у 1,8р.б. |
4. Нагромадження нефінансових активів | 3244 | -132 | х | х |
5. Приріст фінансових активів | 29712 | 6887 | у 2,2р.б. | у 1,8р.б. |
з них: | ||||
приріст грошових вкладів та заощаджень в цінних паперах | 38994 | 5992 | у 1,7р.б. | х |
заощадження в іноземній валюті | 7200 | 2681 | у 1,7р.б. | 58,5 |
позики, одержані за виключенням погашених | -19544 | -2849 | х | х |
Наявний доход | 278386 | 31195 | 118,4 | 136,4 |
Заощадження | 32956 | 6755 | у 2р.б. | у 1,7р.б. |
Протягом 2006 р. доходи населення динамічно зростали, головним чином завдяки зростанню соціальних виплат.
Наслідки зростання соціальних видатків з бюджету у 2006 році стали особливо помітними у другому кварталі. Починаючи з квітня набрали чинності норми переглянутого бюджетного закону, що збільшують соціальні зобов'язання уряду. Як наслідок, частка трансфертів в загальних доходах домогосподарств зросла і становила у другому кварталі 2006 р. 47,2 % проти 39,5 % у першому кварталі. Водночас, роль заробітної плати у формуванні доходів населення дещо зменшилася: з 45,3 % у першому кварталі до 40,7 % у другому кварталі 2006 року.
Протягом квітня-червня 2006 р. реальний доход, що залишається в розпорядженні домогосподарств, зріс на 29,6 %, загальна сума їхнього доходу сягнула 65 млрд гривень, що становить приблизно 459 гривень на місяць на одного члена домогосподарства.
У січні-грудні 2006 року порівняно з відповідним періодом 2005 року номінальні доходи населення зросли на 38,4 %. Наявні доходи, які можуть бути використані населенням на придбання товарів та послуг, збільшились на 36,4 %, а реальні наявні, визначені з урахуванням цінового фактору, - на 20,1 %. Номінальні доходи населення України у 2005 р. становили 269778 млн грн і зросли порівняно з 2003 р. на 25,1 %, а реальні наявні доходи - на 16,5 %. Середньомісячний наявний доход у розрахунку на одну особу становив у 2005 р. 362,8 грн, що на 79,4 грн більше, ніж у 2003 р.
Починаючи з другого кварталу 2006 р. прискорилося зростання заробітної плати після деякого уповільнення у першому кварталі. Підвищення рівня мінімальної заробітної плати було основним фактором зростання зарплат. В еквіваленті іноземної валюти зростання зарплати було ще більш істотним: 42,3 % в доларах США (31,2 % у першому кварталі 2006 р.), 36,1% у євро (25,0 % у першому кварталі 2006 р.). Очевидно, що стрімке зростання зарплати в еквіваленті іноземної валюти відбулося значною мірою завдяки номінальній ревальвації гривні наприкінці квітня 2006 р.