Товарно-грошовий ринок в Україні (стр. 4 из 7)
Серед інших припущень, що закладені у прогнозні розрахунки виділяють зовнішні та внутрішні.
Зовнішні:
- поступове приведення ціни на природний газ до транзитно-скоригованих міжнародних рівнів. Тобто, головним критерієм проведення тарифної політики у сфері природних монополій закладається зниження дотаційності та подолання інфраструктурних обмежень росту, зважаючи на те, що у попередніх роках вони нарощувались;
- падіння середньорічної світової ціни на нафту до рівня 60-70 доларів США за барель проти 98 доларів, очікуваних у середньому за 2008 рік;
- уповільнення зростання світової економіки до 2,2 % проти 3,7 % очікуваних у 2008 році.
Внутрішні:
- підвищення граничного рівня цін (тарифів) на природний газ для всіх категорій споживачів;
- подальше приведення податкового законодавства до стандартів ЄС;
- підвищення мінімальної заробітної плати;
- концентрація бюджетних видатків, в першу чергу, на фінансуванні суспільно важливих проектів з модернізації житлово-комунального господарства, розвитку інфраструктури (транспортної, комунальної), організації та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні;
- очікування врожаю зернових на рівні 45 млн. тонн.
В цілому за підсумком 2009 року прогнозується скорочення промислового виробництва на 2,1% (Таблиця 3).
Таблиця 3
Приріст обсягів виробництва за основними видами промислової діяльності, відсотків до попереднього року
| 2007 рік звіт | 2008 рік очікуване | 2009 рік Прогноз | |
| Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів | 10,0 | -2,0 | 1,0 |
| Хімічна та нафтохімічна промисловість | 6,2 | -3,6 | -5,0 |
| Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів | 8,3 | -10,0 | -8,0 |
| Машинобудування | 28,6 | 12,5 | 1,5 |
Найбільш суттєве падіння обсягів виробництва прогнозується у хімічному виробництві, виробництві інших неметалевих мінеральних виробів та металургійне виробництво.
Найбільші втрати понесе хімічна промисловість, оскільки для підприємств цієї галузі (насамперед, аміачного виробництва) газ є технологічною сировиною. На фоні погіршення цінової кон’юнктури на зовнішніх ринках у 2009 році прогнозується зменшення обсягів виробництва у хімічній та нафтохімічній промисловості на 5% (порівняно із очікуваним скороченням виробництва на 3,6% у 2008 році) [20], [21].
Зростання випуску послуг торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку прогнозується на рівні 4,1 відсотка, діяльності транспорту та зв’язку – 3,6 відсотка (порівняно з 2008 роком) [20],[21].
Зменшенням обсягів промислового виробництва[1] у 2009 році, а саме у таких галузях як виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення, металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів, хімічному виробництві, які є основними споживачами послуг оптової торгівлі, безпосередньо вплине на зменшення обороту підприємств оптової торгівлі[2].
Але, зважаючи на тенденції останніх років, роздрібна торгівля за рахунок збереження достатньо високої позитивної динаміки росту буде визначальною у формуванні загальної динаміки випуску торгівлі.
У товарній структурі роздрібного товарообороту передбачається скорочення питомої ваги непродовольчих товарів при зростанні частки вітчизняних товарів в роздрібному товарообороті. Це пояснюється тим, що певне скорочення реальних наявних доходів населення та обмеження споживчого кредитування зменшать можливість придбання товарів тривалого використання. За таких умов населення буде збільшувати попит на продовольчі товари, що і буде спричиняти збільшення їх частки у структурі роздрібного товарообороту [20].
В процесі здійснення своєї діяльності підприємство зазнає впливу ряду внутрішніх та зовнішніх економічних загроз, які можуть призвести до негативних наслідків. Під впливом глобалізаційних світових тенденцій та світової фінансової кризи управлінці підприємства змушені диверсифікувати ринки збуту своєї продукції шляхом здійснення зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД).
Ще одним стимулюючим фактором виходу підприємств на зовнішні ринки є державна підтримка ЗЕД. Адже в даному випадку державні інтереси співпадають з інтересами власників підприємств. Держава зацікавлена в збільшенні експортних потоків, що дозволять покращити сальдо платіжного балансу та залучити в національну економіку іноземну валюту, яка потрібна їй для проведення ефективної власної монетарної політики [20].
Згідно статистичних даних в Україні з 2000-го року по 2005 рік спостерігалося позитивне торгівельне сальдо, проте, починаючи з 2006 року сальдо стає від’ємним і у 2008 році досягло значення -13,5 млрд. дол.. США. Поряд з цим спостерігається чітка тенденція до збільшення експортних та імпортних потоків у вартісному вимірнику, але темпи зростання імпорту є більшими порівняно з темпами приросту експорту. Так експортні потоки збільшилися у чотири рази, а імпортні потоки – у шість разів (Рис.3) [21].
Рис.3. Торгові операції України в період з 2000 року по 2008 рік
Стійка динаміка експортно-імпортних операцій змінилася під впливом світової фінансової кризи, яка розпочалась у 2008 році, і не обійшла стороною й нашу країну.
Так, у січні-лютому 2009 року обсяг експорту зовнішньої торгівлі товарами України становив 5,2 млрд. дол. США і зменшився порівняно з відповідним періодом 2008 р. на 27%, а обсяг імпорту – 5 млрд. дол. і зменшився на 34 %. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 200 млн. дол. (за січень-лютий 2008 р. – негативне 500 млн. дол.).
Падіння вартісних обсягів експорту відбувалось насамперед за рахунок фізичних обсягів через зниження зовнішнього попиту, що в тому числі мало наслідком різке падіння промислового виробництва. Падіння експортних поставок відбувалось за всіма товарними групами, крім продукції АПК.
Падіння обсягів імпорту було спричинено значним зниженням внутрішнього попиту, обмеженням кредитування, падінням обмінного курсу гривні [20].
Таким чином, якісний розвиток економіки може бути забезпечений, якщо суттєво підсилити свою роль у виробництві і використанні новітніх знань, що дозволить домінувати у світових процесах.2.2 Особливості інтеграції України у світову економіку
Для ефективного включення в світовий економічний простір українським підприємствам необхідно виконувати певні умови. Перш за все, виробляти таку продукцію, яка буде конкурентоспроможною на зарубіжних ринках. Це може бути досягнуто, розробивши стратегію просування національної експортної продукції на світовому ринку [19].Така стратегія повинна полягати не в простому нарощуванні обсягів експорту, а в сприянні створенню довгострокових конкурентних переваг та стабільному розширенні і якісному поліпшенню на основі цих переваг позицій країни на світовому ринку. Для цього необхідно мати чітку концепцію економічної політики, яка сприяла б розширенню експорту лише в поєднанні із загальними цілями макроекономічної політики [15].Матеріальною основою стратегії просування продукції українськихпідприємств на зарубіжних ринках є експортний потенціал країни.Загальновідомо, що Україна має великий експортний потенціал. Якщо площа країни становить 0,4% загальної світової суші і численність населення 0,8% загальносвітової кількості людей, то в Україні виробляється 5% світової мінеральної сировини та продуктів її переробки. Розвіданізапаси корисних копалин України приблизно оцінюються в 7 трлн дол. У світовому виробництві марганцевої руди частка України становить 32%.Українські підприємства експортують близько 30% глин та 18% каолінів, що видобуваються.Крім того, Україна має конкурентоспроможні технології в аерокосмічній галузі, ракето- та суднобудуванні, виробництві нових матеріалів, біотехнології, регулюванні хімічних, біохімічних та біофізичних процесів. Великий потенціал мають також агропромисловий та енергетичний комплекси України. Але поряд з цим існує досить велике технологічне відставання в харчовій промисловості, ряді галузей машинобудування, виробництві інформаційно-обчислювальних систем тощо [16].Досягнення цього можливе лише за умови проведення відповідної експорторозширюючої політики, коли поруч з розвитком традиційного експорту розвиватимуться й потенційні експортні галузі відповідно до тенденцій на світовому ринку. Цього можна досягти при сприянні у структурній політиці виробництву товарів високого ступеня переробки шляхом використання провідних технологій, які дозволять ефективніше використовувати наявні ресурси [3].На основі аналізу класифікації факторів, що впливають на конкурентоспроможність країни, визначено основні напрями формування стратегії українських підприємств на міжнародних ринках:· наука і технологія - з одного боку, Україна має певні наукові й технічні розробки, а з іншого – досить велике відставання в деяких галузях, насамперед в харчовій;· капіталовкладення - для подолання технологічного відставання необхідні відповідні капіталовкладення, які значною мірою, можуть бути досягнуті за рахунок іноземних інвестицій. Важливішими заходами є: кредити, позики та гранти міжнародних фінансових інституцій, країн, державних установ, міжнародних фондів, експортних агентств, банків тощо; прямі інвестиції через створення підприємств з іноземним капіталом, у тому числі спільних підприємств; портфельні інвестиції шляхом продажу іноземним резидентам і нерезидентам цінних паперів;· інфраструктура та інформація - експортери мають низький рівень кваліфікації і інформованості щодо ситуації на міжнародних ринках. В результаті, дуже часто це призводить до невиправданого заниження цін і проведення демпінгових торговельних операцій на світовому ринку, що веде до відповідної реакції з боку інших держав і створює для наших експортерів імідж "нечесних конкурентів";· фактор робочої сили – Україна має досить великий науково-технічний потенціал та велику кількість дешевої кваліфікованої робочої сили, але залишається проблема "відтоку умів", яка може бути успішно вирішена лише шляхом створення сприятливих умов для кваліфікованих кадрів [4].Для забезпечення умов підвищення конкурентоспроможності необхідно розробити чітку державну стратегію досягнення конкурентоспроможності національної економіки України, яка відповідала б її ресурсотехнологічному рівню. У зв'язку з цим, слід переосмислити традиційні підходи щодо цілей та умов формування національної моделі відкритої економіки. Така модель може бути створена на основі врахування очевидних кореляційних взаємозв'язків внутрішньої та зовнішньої макроекономічної політики. Так, структурна перебудова позначається на параметрах конкурентної продукції, а розширення експорту є позитивним фактором її проведення. Вирішити цю проблему можна лише на основі системного підходу. Такий підхід може бути реалізований на основі послідовної структурної політики, яка орієнтована на реалізацію національних переваг, забезпечення економічної безпеки України, прискорення її інтеграції у світову економічну систему. Для цього необхідно створити сприятливі передумови для досягнення конкурентних переваг в усіх детермінантах „національного конкурентного ромбу”, визначити конкурентоспроможні галузі (підприємства), організувати процес раціонального використання коштів державного бюджету на поетапному перетворенні цих галузей у галузі, які мають реальні конкурентні переваги. Необхідні умови для підвищення конкурентоспроможності українських корпорацій можуть бути створені в результаті проведення більш чіткої фіскальної та грошово-кредитної політики, податкової політики та активної інвестиційної політики, яка гарантує досягнення макроекономічної стабілізації. Україна залишається непривабливою для прямих іноземних інвестицій. Дають взнаки традиційні фактори інвестиційної непривабливості - недостатні надійність і авторитетність законодавчої бази, порівняно низька рентабельність галузей і конкретних об'єктів інвестування, перепони адмінстративно-бюрократичного характеру тощо [2].Серед внутрішніх умов досягнення міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств не останню роль відіграє соціальний фактор. Для працівників вітчизняних підприємств, які виробляють конкурентоспроможну продукцію на експорт, повинні бути створені такі умови, за яких вони відчували б позитивний вплив на свій рівень життя результатів цієї діяльності [18].Щодо зовнішніх умов міжнародної конкурентоспроможності продукції українських підприємств, то на їх формування можуть впливати як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники.Об'єктивні чинники виникають під дією загальних закономірностей розвитку міжнародного ринку. Найважливішим з них є конкретна ситуація на ринку тієї чи іншої продукції. А тому нашим підприємцям необхідно вивчати цю ситуацію і в своїх діях пристосовуватися до неї.Суб'єктивні чинники повністю залежать від дії вітчизняних підприємців на міжнародному ринку. Тут найважливішим чинником може бути позитивний імідж вітчизняного підприємства, надійність його як партнера і висока якість його продукції [4].2.3 Позиції України у рамках Світової організації торгівлі