Смекни!
smekni.com

Циклічні коливання і кризи в економіці (стр. 7 из 7)

Другий (1830-1890 pp.) пов'язаний з розвитком залізничного транспорту та механізацією виробництва практично усіх видів про­дукції на базі парового двигуна.

Третій (1880-1930 pp.) засновувався на використанні у промис­ловості електроенергії, розвитку важкого машинобудування і елек­тротехнічній промисловості на базі використання стального про­кату, досліджень у галузі хімії.

Четвертий (1930-1990 pp.) передбачав подальший розвиток енергетики, яка ґрунтується в основному на використанні нафти та нафтопродуктів, газу, засобів зв'язку, нових синтетичних матеріа­лів. Галузеві лідери четвертого укладу — масове виробництво авто­мобілів, тракторо- і літакобудування, виробництво зброї.

П'ятий, започаткований у середині 80-х років, спирається на до­сягнення у сфері мікроелектроніки, інформатики, біотехнологій, генної інженерії, нових видів енергії, освоєнні космічного просто­ру, супутникової технології.

У структурі великих циклів виділяють дві ланки розвитку — низ­хідну і висхідну хвилі.

Низхідна хвиля великого циклу триває приблизно 20-25, а іноді й більше років — період зміни усталених базисних технологій і тех­нологічних структур виробничої системи суспільства. В межах цьо­го періоду особливо гостро виявляються економічні кризи малих і середніх циклів. Один з них утворює вихідний пункт для найбільш значних вкладень у нагромаджені попереднім розвитком технічні вдосконалення і одночасно бере на себе найбільше навантаження в перебудові економічної структури суспільства, що є адекватною тех­нологічному оновленню виробництва.

Висхідна хвиля триває приблизно 25-30 років. Фаза тривалого піднесення також не виключає циклічних криз, пов'язаних з онов­ленням виробничих фондів. Однак ці кризи відбуваються, як пра­вило, на рівні високої кон'юнктури.

Період «великого піднесення» пов'язаний з масовим поширен­ням нових технологій і відповідно до цього зародженням та роз­витком нових провідних галузей економіки. Це відкриває додат­кові можливості для одержання прибутку, сприяє розширенню ін­вестиційного процесу. Виробництво потребує залучення додатко­вої робочої сили, зростає заробітна плата. Водночас у міру просу­вання економіки до верхньої точки великого циклу в господарстві починають нагромаджуватися протидіючі тенденції зростання вит­рат, пов'язаних з інноваційним процесом, посилюється тенденція норми прибутку до зниження. Зростає напруження на ринку по­зичкового капіталу, підвищуються відсоткові ставки. Наростають й інші суперечності, які вже не можна вирішити завдяки техноло­гічному оновленню виробництва. Вони прориваються назовні у формі глибокої кризи, яка знаменує початок нової фази великого циклу.

Важливою ознакою великих циклів є те, що в процесі свого роз­витку вони інтернаціоналізуються. Започаткувавшись у найбільш передових у технологічному відношенні та найбільш сприйнятли­вих до інноваційних перетворень економічних системах того чи іншого суспільства, вони поступово поширюються на інші госпо­дарські структури. З утворенням цілісної системи світового госпо­дарства часовий лаг процесу інтернаціоналізації великих циклів звужується.

Визначення цієї риси великих циклів дає ключ до розуміння специфічних особливостей економічного розвитку останнього де­сятиріччя країн постсоціалістичної системи. Особлива глибина кризових потрясінь економіки цих країн, що нині відбувається, зумовлена не лише глибокою трансформацією адміністративно-бюрократичної системи господарювання в ринкову. Глибокі еко­номічні потрясіння пов'язані з необхідністю докорінного техно­логічного переоснащення виробництва, зумовленого новим ета­пом НТР.

Отже, йдеться про дію циклічних чинників, тобто тих самих чин­ників, які в середині 70-х — на початку 80-х років XXст. призвели до структурних криз перебудови господарського механізму еконо­мічно розвинених країн Заходу. Відставання країн, що входили до складу колишнього СРСР, в галузі технології позначилося лише на тому, що часові межі цих процесів було відсунуто приблизно на півтора десятиріччя. Це, в свою чергу, виявляє також об'єктивну зумовленість спільності (природно, з урахуванням специфічних ха­рактеристик) окремих перетворень механізму господарювання (де­монтаж державно-монополістичних структур, пріоритетний роз­виток малих та середніх виробничих ланок, інформатизація вироб­ництва). Ці процеси спостерігаються сьогодні як у країнах Заходу, так і колишніх соціалістичних державах

Новий загальний технологічний цикл починається з революції в межах технологічного способу виробництва. Відтак формується якісно новий тип капіталістичної власності — інтегрована капіталістична власність, вини­кає такий елемент господарського механізму, як надна­ціональне регулювання макроекономічних пропорцій у межах цілих регіональних економічних організацій (зокрема, в ЄС). Водночас відбувається модифікація попе­редніх менш розвинутих форм власності та елементів го­сподарського механізму.

З огляду на це Україні необхідно насамперед завер­шити попередній загальний технологічний цикл (заміни­ти технологічний спосіб виробництва, що значною мірою ґрунтується на ручній праці, на спосіб виробництва, за­снований на машинній праці), а в окремих галузях поступово переходити до технологічного способу вироб­ництва, що ґрунтується на автоматизованій праці.


Список використаної літератури:

1.Про економічну самостійність України: Закон України. // Урядовий кур'єр. — 1990. — 4 серпня.

2. Основи економічної теорії. / С.В. Мочерний. — К.: Академія, 2002. — С.336-359.

3. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. / Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко. — К.: Вища школа, 1994. — С. 313-327.

4. Економічна теорія. / Є. М. Воробйов, А.А. Гриценко. — Київ-Харків, 2003.

5. Основи економічних знань. / А.С. Гальчинський, П.С Єщенко, Ю.І. Палкій — К.: Вища школа, 1996. — С. 387-398.