Смекни!
smekni.com

Виробнича програма підприємства (стр. 4 из 4)

3.2 Універсальний метод прогнозування та планування ефективної виробничої програми

Самим універсальним і поширеним на всіх рівнях управління є балансовий метод в плануванні. Його єство полягає в побудові балансів (матеріальних, фінансових, трудових, платіжних, доходів і витрат підприємства і ін.) у формі взаємно врівноважуються таблиць, що містять наявність або джерела утворення ресурсів і відповідні потреби.

Баланси розробляють в натуральному виразі, деякі з них, наприклад при ув'язці об'ємів виробництва з фінансами або баланс доходів і витрат, - в грошовому виразі. В прогнозуванні (плануванні) використовують і нормативний метод.

Його суть в тому, що ряд планових (прогнозних) розрахунків виконується з використанням науково обґрунтованих норм і нормативів - норм витрати сировини і матеріалів, палива і енергії, трудових і фінансових ресурсів на одиницю продукції (робіт, послуг), ставок податків і зборів, відрахувань до бюджету, норм амортизації і багато інших.

Застосовують його, наприклад, при прогнозуванні (плануванні) трудомісткості і заробітної платні, витрат на грошову одиницю товарної продукції і в інших випадках, у тому числі на макроекономічному рівні. Проте за наявності робіт, важко що піддаються нормуванню, і при тих, що значно змінюються в плановому періоді виробничих і ринкових умов його вживання скрутне.

Одним з методів визначення повної собівартості продукції, а також при розрахунках показників продуктивності праці, використовування виробничих фундацій в перспективному періоді є розрахунок впливу на рівень витрат найважливіших техніко-економічних чинників (пофакторний метод), в основі якого лежить кількісний і якісний аналіз залежності між виробничими витратами і змінами в структурі продукції, рівні техніки, технології, організації виробництва і праці.

При цьому плановий (прогнозний) показник визначається по досягнутій його величині, скоректованій на зміну умов (чинників) в плановому періоді. В поточному плануванні пофакторний розрахунок поєднується з кошторисно-нормативним методом, заснованим на складанні відповідних кошторисів, що забезпечують необхідні розрахунки, наприклад кошториси витрат на підготовку і освоєння нових видів продукції, загальновиробничих, загальногосподарських комерційних витрат і ін.


Висновки

Виробництво – це процес створення матеріальних благ, необхідних для існування і розвитку суспільства. Зміст виробництва визначає трудова діяльність, що припускає наступні три моменти: доцільну роботу, або саму працю; предмет праці, тобто все те, на що направлена раціональна діяльність людини; засоби (знаряддя) праці (машини, устаткування, інструменти, за допомогою яких чоловік перетворить предмети праці, пристосовувавши їх для задоволення своїх потреб).

Виробничі підрозділи підприємства - цехи, ділянки, обслуговуючі господарства і служби (прямо або побічно що беруть участь у виробничому процесі), зв'язки між ними, узяті в сукупності, - складають його виробничу структуру. Вона зумовлює рівень продуктивності праці, витрат виробництва, ефективність експлуатації природних багатств і техніки при даних техніко-економічних і економіко-географічних умовах матеріального виробництва.

Виробнича потужність підприємства створюється за принципом: що буде вироблятися і скільки. Такі вихідні дані використовуються для визначення кількості необхідного обладнання. Кожний виробничий підрозділ (цех, дільниця) застосовує відповідно профільоване (спеціалізоване) обладнання, тому його виробнича потужність є оригінальною (не взаємозаміною). Виходячи з цього, виробнича потужність підприємства в цілому не може бути в цілому арифметичною сумою потужностей окремих його підрозділів, вона визначається на рівні виробничої можливості підрозділу (цеху, дільниці) тобто «вузького місця» з врахуванням впровадження відповідних техніко організаційних заходів.

Виробнича програма підрозділів основного виробництва – це сукупність продукції певної номенклатури й асортименту, яка має бути виготовлена в плановому періоді у визначених обсягах згідно зі спеціалізацією і виробничою потужністю цих підрозділів. Виробнича програма є надзвичайно важливим розділом плану роботи підприємства і його виробничих підрозділів, оскільки вона виражає зміст їх основної діяльності та засоби досягнення стратегічної мети.

Порядок розроблення виробничої програми значною мірою залежить від призначення їх продукції та економічного статусу. Передусім тут має значення технологічний зв'язок між підрозділами, ступінь завершеності в них циклу виготовлення продукції, спрямування її на подальшу обробку, внутрішньо коопераційні потреби на ринок, за межі підприємства.

Самим універсальним і поширеним на всіх рівнях управління є балансовий метод в плануванні. Його єство полягає в побудові балансів (матеріальних, фінансових, трудових, платіжних, доходів і витрат підприємства і ін.) у формі взаємно врівноважуються таблиць, що містять наявність або джерела утворення ресурсів і відповідні потреби.

Взагалі всі чинники підвищення ефективності функціонування підприємств зводяться до трьох напрямків:

1) управління витратами і ресурсами;

2) напрямки розвитку і удосконалення виробництва та іншої діяльності;

3) напрямки удосконалення системи управління підприємством та всіма видами його діяльності.


Список використаних джерел

1. Грещак М.Г., О.М. Гребешкова, О.С. Коцюба Внутрішній економічний механізм підприємства: - К.: КНЕУ, 2001 р., 228 с.

2. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства: - К.: ЦНО, 2006р., 488с.

3. О.П. Крайник, Є.С. Барвінські Економіка підприємства: - Львів: Нац.унів. «Львівська політехніка», 2003р.,208с.

4. Харів П.С. Економіка підприємства: Навч. Посібник. - К.: Знання Прес. 2001.- 301с.

5. 1. Іванова В.В. Планування діяльності підприємства: Навч.посібник. – К.: Центр начальної літератури, 2006р.