За результатами проведеної оцінки фінансового стану можна зробити висновок, що перед підприємством постала проблема виживання. Його фінансова політика вирішує короткострокові задачі, які дають позитивні результати лише сьогодні з можливим негативним ефектом у майбутньому, що багато у чому пояснюється відсутністю фінансової стратегії. Без системного підходу, без комплексного оздоровлення фінансової ситуації, яка має бути узгоджена з конкретними особливостями діяльності, конкретними змінами процесів у кожній функціональній ланці підприємства, засоби його оздоровлення нагадуватимуть лише тимчасову "косметичну" операцію. Найважливішу увагу в системі заходів, спрямованих на фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення та зміцнення рівня фінансової сталості підприємства — запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання. Про поглиблення кризи свідчить той факт, що у 1997 р. 44% усіх господарських структур працювали збитково, у тому числі в промисловості — 42%. вони зазнали 3,5 млрд. грн. збитків. Загострення кризової ситуації почалося у 1993 р., коли збитковим було кожне дванадцяте підприємство. Ця тенденція тривала і в наступні роки: у 1994 р. — кожне дев'яте, у 1995 р. — кожне п'яте, у 1996 р. — кожне четверте. Рівень рентабельності у промисловості протягом 1997 р. зменшився з 9 до 6%. Кредиторська заборгованість зросла на 28,4%, у тому числі між підприємствами України на 27,5%, і в промисловості становила 46 млрд. грн.[13,стр.86].
ВИСНОВОК
З даної курсової роботи ми можемо зробити такі висновки:
1. Ми визначили поняття потенціалу, яке має не тільки важливе наукове, а й практичне значення, оскільки уявлення про його зміст визначає підхід до його оцінки вимірювання і управління. Також розглянули еволюцію наукового розуміння терміна „потенціал”, його класифікацію, загальні характеристики і структуру. Найбільш повне визначення потенціалу підприємства дав. Олексик „Потенціал підприємства – максимально можлива сукупність активних і пасивних, явних і прихованих альтернатив якісного розвитку соціально-економічної системи підприємства у певному середовищі господарювання з урахуванням ресурсних, структурно-функціональних, часових, соціокультурних та інших обмежень”.
2. Дослідили методичні та організаційно-економічні засади формування потенціалу. Визначили, що формування потенціалу підприємства – це процес ідентифікації та створення спектра підприємницьких можливостей, його структуризації та побудови певних організаційних форм задля стабільного розвитку та ефективного відтворення. Також розглянули властивості потенціалу підприємства.
3. Визначили, що конкурентоспроможність потенціалу підприємства – комплексна порівняльна характеристика, яка відображає рівень переважання сукупності показників оцінки можливостей підприємства, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу стосовно сукупності аналогічних показників підприємств-конкурентів. Розглянули методи оцінки конкурентоспроможності підприємства.
4. Розглянули теоретичні основи оцінки потенціалу підприємства. Визначили, що оцінка вартості потенціалу підприємства – це упорядкований, цілеспрямований процес визначення в грошовому виразі вартості об'єкта з урахуванням потенційного і реального доходу, який має місце в певний проміжок часу за умов конкретного ринку. Дослідили принципи та основні етапи оцінки потенціалу підприємства.
5. Були досліджені методичні підходи до оцінки потенціалу підприємства. Визначили методологію визначення вартості потенціалу підприємства. Розглянули детально кожний з підходів. Витратний підхід базується на постулаті, що потенційний власник-користувач не погодиться витратити на формування та реалізацію власних внутрішніх чи зовнішніх можливостей більше, ніж вартість очікуваного фінансово-майнового результату. Порівняльний підхід базується на інформації про недавні ринкові угоди з аналогічними об'єктами та її використання як бази визначення вартості об'єкта оцінки. Результатний підхід базується на залежності вартості об'єкта оцінки від можливостей його ефективного використання. тобто можливих результатів.
6. Розглянули оцінку вартості земельних ділянок, будівель і споруд, зокрема теоретичні аспекти визнання земельних ділянок та інших об’єктів складовими потенціалу підприємства, особливості оцінки земельної ділянки, будівель і споруд, методичні основи оцінки вартості земельних ділянок, будівель і споруд. З’ясували, що оцінка вартості земельної ділянки, будівель, споруд визначається їхньою специфічністю, корисністю унікальністю, довговічністю, місцем розташування, та кількістю ринкових пропозицій.
7. Визначили об’єкти, цілі та особливості оцінки машин і обладнання. Дослідили класифікацію й ідентифікацію машин і обладнання, вплив зносу на вартість машин і обладнання, а також методичні особливості оцінки машин і обладнання. З’ясували, що уживаний у практиці господарювання термін «машини та обладнання» має широке значення і не обмежується тільки четвертою групою типової класифікації основних фондів, що використовується чинними системами бухгалтерського обліку та статистики. До складу машин та обладнання нерідко включають такі об'єкти, як транспортні засоби, окремі види інструмента та виробничо-господарського інвентарю, деякі передавальні пристрої.
8. Розглянули оцінку нематеріальних активів і виявили, що нематеріальні активи – принципово новий об'єкт фінансового обліку, що інтегрує в собі всі особливі види вкладення капіталу підприємства, а також характеризує його економічний потенціал і фінансову стабільність. Саме поняття «нематеріальний актив» трактується по-різному. В існуючих на сьогодні визначеннях під нематеріальним активом підприємства розуміють як умовну вартість об'єктів інтелектуальної власності, так і витрати на нематеріальні об'єкти. Були визначені основні ситуації, в яких облік та оцінка вартості нематеріальних активів просто необхідна, принципи та види оцінки нематеріальних активів.
9. Була розглянута оцінка трудового потенціалу, зокрема його роль та значення в економічних відносинах, методологія і види оцінки трудового потенціалу підприємства, а також основи управління трудовим потенціалом підприємства. З’ясували, що трудовий потенціал дещо відрізняється від таких понять як „трудові ресурси”, „персонал” і визначається як всі існуючі сьогодні та передбачувані трудові можливості, які визначаються чисельністю, віковою структурою, професійними, кваліфікаційними та іншими характеристиками персоналу підприємства.
10. Була досліджена оцінка вартості підприємства, зокрема особливості методів оцінки вартості підприємства. Визначили, щооцінка вартості підприємства – це акт чи процес формування умовиводу оцінювача та підрахунку вартості підприємства, цілісного майнового комплексу або пов'язаних з ним прав. Головна складність визначення ринкової вартості підприємства полягає у необхідності проведення системних розрахунків і узгодження таких основних складових: ринкової вартості всіх активів підприємства, ефективності розподілу та використання виробничих ресурсів, якості господарських процесів, ринкової позиції та конкурентоспроможності підприємства тощо. Також були розглянуті витратні, результатні і порівняльні підходи до оцінки вартості підприємства.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Смирнов В.М., Рассказов С.В., Рассказова А.Н. Сравнение моделей менеджмента, основанных на управлении стоимостью компании // Материалы II Всероссийского симпозиума «Стратегическое планирование и развитие предприятий». Секция 2. — М.: ЦЭМИ РАН, 2007. — С. 108—110.